fbpx

Земельні питання: проголосувати не можна відмовити

Земельні питання – це велика частина порядку денного кожної сесії в кожній міській раді чи раді ОТГ. І саме вони часто містять корупційну складову. Є певні категорії земель, які українці мають право отримати з державної чи комунальної у приватну власність. Для цього потрібне рішення депутатів місцевої ради.Чим керуються при голосуванні місцеві обранці? Депутати від Української Галицької Партії у різних радах завжди на боці громади, тому їм головне – мати чіткі критерії, якнайбільше інформації та діяти відповідно до законів. Але що це означає на практиці?

Категорії земель, які можуть отримати громадяни у приватну власність, визначає Земельний кодекс. На практиці спершу держава передає їх місту/громаді, а тоді міська рада – конкретній людині.

Юлія Гвоздович, депутатка Львівської міської ради від Галицької Партії, каже, що їхня  фракція за питання, які суперечать чинній містобудівній документації, винесені із порушенням процедур, містять явні ознаки корупції, порушують права мешканців сусідніх територій, не голосує. А якщо звертаються звичайні мешканці, то підтримують тільки ті прохання, у яких мешканці просять право власності на ділянку, отриману в користування дуже давно. Голосуємо на підставі архівних даних, якщо вони є.

“Відповідно до законодавства, в Україні кожна людина має право на одну земельну ділянку кожної категорії – для ведення фермерського господарства, особистого селянського господарства, садівництва, будівництва житла та господарських споруд, гаражів і дачі тощо. Це трохи абсурдно, оскільки земля – обмежений ресурс, особливо у великих містах. Тож законне право безкоштовно отримати у власність землю реалізувати може не кожен, бо на всіх землі не вистачить”, – пояснює Юлія Гвоздович.

Експерти Галицької Партії запропонували чіткі критерії, якими керуються і депутати Галицької Партії, коли голосують за земельні питання. Зараз ми вам спробуємо пояснити.

У яких випадках депутати від УГП можуть голосувати “за” виділення земельної ділянки? Насамперед, вони керуються законодавчими нормами, які кажуть:

1. Якщо заявник звертається для отримання земельної ділянки, яка перебуває в його користуванні, і при цьому:

– на земельній ділянці є нерухоме майно, яке йому належить, (житловий будинок, дачний будинок тощо), за умови, що такий об’єкт законно збудований та у заявника є належні правовстановлюючі документи;
– заявник користується земельною ділянкою, площа якої перевищує норми безоплатної передачі, передбачені статтею 121 Земельного кодексу України, а містобудівна ситуація не робить доцільним чи можливим перерозподіл такої ділянки. На практиці в таких випадках громадянам оформляють присадибну ділянку, а решта землі – за іншим видом використання (наприклад, для ведення особистого селянського господарства). Тобто, якщо очевидно, що людина оформляє у власність присадибну ділянку біля свого ж житлового будинку, і, насправді, він нею і так користувався, тут законно збудовані певні споруди.

2. Якщо громадянин звертається для отримання вільної земельної ділянки:
– тоді депутат при своєму рішенні керується прийнятою на місцевому рівні містобудівною документацією (генеральним планом населеного пункту, планами зонування, схемами землеустрою тощо), розробленими і закріпленими принципами та підходами до надання громадянам вільних ділянок.

“На жаль, справжніх критеріїв законодавство не передбачає. Ми ж розуміємо, що земля – ресурс обмежений. Якщо порахувати всі вільні землі і всіх громадян, то стане наочно видно: на всіх не вистачить. Тому треба розробити критерії, за якими депутат мав би керуватися. Змінити кодекс чи закон можливо, але звужувати права і свободи людей – у правовій державі не можна. Тому потрібно розробити конкретні критерії на місцевому рівні, враховуючи кількість вільних земель у громаді, можливість максимального доступу до інформації про того, хто просить землю, і про саму ділянку, яку просять у власність”, – каже Юлія Гвоздович.

Коли депутати УГП голосують “проти”?

Є загальні, визначені нормативно, правила, коли депутат ради не може проголосувати за те, щоб землю передали в приватну власність:

  • якщо надання ділянки не відповідає містобудівній документації (генеральним планам, планам зонування, ДПТ тощо);
  • питання про надання ділянки виносять з грубим порушенням процедури, або “пакетом” (коли одній людині “нарізають” певну кількість ділянок), або ж, наприклад, пропонують надати ділянки родичам голови ради, депутатів, при цьому блокуючи прохання інших заявників, тощо;
  • якщо у певній раді принципи та підходи, як надавати громадянам вільні ділянки, не прописані.

“Якщо дуже просто, то ми не голосуємо або голосуємо проти, коли з проекту рішення зрозуміло, що там щось явно незаконно, коли є невирішені конфлікти між мешканцями за пропоновану ділянку і коли в цій справі про землю є російський слід. Адже у Львові було таке, що земельну ділянку просив брат Медведчука. Нам вдалося заблокувати це питання”, – каже депутат Львівської міської ради Ігор Дякович.

“У Жидачеві ми перейняли досвід попередніх років – не даємо вільні земельні ділянки зараз нікому, крім учасників бойових дій. І навіть резервуємо землю для цього. Бо розуміємо, що хлопці на сході, вони повертаються, а кінця війні ще не видно. Щоб не було проблем, резервуємо для них ділянки вже. Під приватний сектор затверджуємо землю тільки тоді, коли людина має на ній нерухомість”, – розповідає голова земельної комісії у Жидачівській міській раді, депутатка від УГП Ольга Йонка.

Про схеми, які йому вдалося виявити при розгляді земельних питань у Львівській міській раді, вже неодноразово відкрито заявляє голова фракції Української Галицької Партії Тарас Чолій. І львів’янам, і журналістам депутат чітко пояснює, чому фракція Української Галицької Партії за певні земельні питання не голосує. І так само закликає робити колег з інших фракції. Детальніше – у цьому матеріалі.

Останні відео

Ми у Facebook

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]