Українська Галицька Партія презентувала оборонну ініціативу

Відомо, що Україна використовує військові підприємства, склади та іншу інфраструктуру, побудовану в радянські часи. Для СРСР головним ймовірним противником був блок НАТО і головний удар очікувався із західного напрямку. Тому всі важливі підприємства і об’єкти в Україні розташовувалися подалі від її західного кордону.

З початком російсько-української війни всі зрозуміли, що ситуація давно змінилася на протилежну.

Кожний регіон України має свої особливості та особливе значення у забезпеченні оборони держави. Розвиток регіонів у військовому напрямку повинен плануватися та здійснюватись виходячи з об’єктивних критеріїв, а не внаслідок лобізму регіональних еліт чи інших суб’єктивних факторів.

Сучасні реалії є такими, що небезпека повномасштабної агресії Росії проти України постійно зростає. Метою Росії є повне підпорядкування України і знищення нашої незалежності.

Українська влада вже багато років зволікає із реалізацією необхідних кроків для зміцнення безпеки держави.

Зокрема, не достатньо активно відбувається модернізація існуючих і організація нових виробництв військової техніки та боєприпасів. Не вдосконалено Закон про Територіальну оборону. Не передислоковано у західному напрямку важливі виробництва, склади та інші об’єкти тилової інфраструктури.

На теренах центральної та східної України вибухами знищено величезні запаси боєприпасів. Існує загроза, що наявний резерв патронів для стрілецької зброї також може бути втрачений внаслідок непередбачуваних обставин. А набоїв для снайперських гвинтівок та деяких типів гранатометів бракує ще з початку війни. Вже у 2016 році прогнозували нестачу боєприпасів середнього і великого калібру. Виробництва хімічної промисловості (вибухівка, детонатори та ін.), стволів та інші важливі заводи розташовані надто близько до російського кордону і їх вже давно потрібно було передислокувати.

Розвивати виробництво і стратегічні складські потужності для потреб армії потрібно в тиловій, західній частині України. Де, окрім територіальної віддаленості від Росії, додатковою гарантією безпеки є однозначно патріотично налаштоване населення.

Стратегічні особливості та переваги Галичини.

• Регіон Галичини межує лише з територією країн НАТО. Відстань від меж Галичини до територій, що можуть використовуватися Росією для нападу, є значною: до кордону з Білоруссю – 100 км, до Придністров’я – 160 км.

Таким чином територія Галичини є надійним тилом держави.

• Західні області мають добре розвинену інфраструктуру та власні ресурси.–
• Людський потенціал Галичини – це вмотивоване, високопатріотичне населення, організатори і учасники всіх трьох українських революцій, добровольці та кадрові військові, що захищають Україну з 2014 року.
• Тут добре розвинене і структуроване громадянське суспільство, здатне забезпечувати обороноздатність держави.
• Галичина – невід’ємна частина Соборної України. Це єдиний регіон, який впродовж всього ХХ століття боровся за незалежність держави.

Створення у Галицьких областях надійного тилу України.

В Галичині наявна мережа воєнних складів, ремонтних заводів, військових частин. Власне на цій території потрібно здійснювати інвестиції у створення виробництв, що є стратегічно важливими для оборони, а також у розвиток необхідної інфраструктури.

Тож українська влада повинна використати переваги Галичини і розбудувати на цих теренах надійну тилову інфраструктуру. Але в минулі роки все робилося з точністю до навпаки.

Багато об’єктів (території військових частин і складів, колишні виробництва) було передано у підпорядкування місцевих органів влади та перепрофільовано для цивільного використання. Таким чином обороноздатність держави замість посилення – послабилась.

Необхідно негайно приступити до створення на теренах галицьких областей надійного військового тилу України:

• Побудувати патронний завод та налагодити виробництво інших боєприпасів.
• Побудувати нові та розширити існуючі складські потужності для зберігання зброї та інших стратегічних запасів.
• Організувати виробництво і складування харчових армійських продуктів тривалого зберігання.
• Передислокувати сюди військові виробництва, склади зброї та боєприпасів із лівобережних областей України.
• Виділити майданчики з відповідними елементами інфраструктури для виробництв, які додатково можуть бути передислокованими чи евакуйованими із східних територій.

Потрібно провести інвентаризацію всіх наявних військових об’єктів, зберегти все, що можна використати для зміцнення оборони держави.

У співпраці з місцевими органами влади виділити земельні ділянки для створення нових підприємств та інших об’єктів тилової військової інфраструктури.

Уся військова продукція, яку можна виробляти в Україні, повинна виготовлятися, а не імпортуватися.

Тилове забезпечення української армії повинно стати одним з головних пріоритетів обороноздатності України.

 

Ілюстрація: Ukraine Inform