Як аварійний медпункт перетворити у сучасну амбулаторію?

У селище міського типу Краковець, що на самому кордоні з Польщею, журналісти і чиновники їдуть, аби познайомитися з молодим лікарем, який розвіює уявлення українців про сімейних лікарів. Ігор Заставний – сімейний лікар, який перетворив звичайну сільську амбулаторію на медзаклад нового типу. Як йому це вдалося? Про це та про міфи медреформи, які треба спростувати насамперед, лікар розповів учасникам публічної дискусії “Медреформа: хто за що платитиме?”. Нещодавно у Дрогобичі її організувала Українська Галицька Партія.

П. Ігор є також асистентом кафедри гістології Львівського медуніверситету. У публічній дискусії взяв участь як незалежний експерт. Ми зреферували для вас лекцію медика-новатора. Це варто прочитати!

Навіщо нам потрібен сімейний лікар?

Змоделюймо ситуацію. Уявімо, є пацієнт X, який не підписав декларації з сімейним лікарем і не планує. Вирішив, що сам може визначити, до якого лікаря йому слід звернутися або ж взагалі лікуватися самому. У нього болить серце. Він записався на прийом до кардіолога. Приходить, а той: “Вибачте, але Вам спершу потрібно до невропатолога”. Пацієнт Х реєструється онлайн на прийом до невропатолога, чекає тиждень, приходить і чує: “Я перепрошую, але це не в моїй компетенції. Ви два тижні тому впали з велосипеда й вдарились у спину”. І скеровує його до ортопеда чи травматолога. До них пацієнт Х знову таки записується і чекає тиждень своєї черги. Аби уникнути всі ці кола пекла, і потрібен сімейний лікар. Він або сам лікує свого пацієнта, або знає, куди йому слід звернутися, і скеровує до потрібного спеціаліста.

Що зобов’язаний робити сімейний лікар?

1. Мати відповіді на всі запитання про здоров’я пацієнта. А також надати консультації щодо дієти, здорового способу життя, профілактичні обстеження тощо.

2. Вакцинація. Часто люди думають, що в дорослому віці щеплення не потрібні. Насправді, вакцинацію від дифтерії слід робити що десять років.

3. Призначати додаткові профілактичні обстеження, аби запобігти розвитку спадкових захворювань у родинах. До прикладу, якщо у мами пацієнтки рак молочної залози, завдання сімейного лікаря нагадувати про періодичні УЗД (до 45 років) та мамографію (після 45).

4. Проводити лекції на підприємствах, у школах, дитячих садках. Пояснювати про важливість здорового способу життя дітям. Поки дитяче мислення у процесі формування, воно піддається моделюванню.

5. Лікувати або скерувати до потрібного Вам вузького спеціаліста.

Як обрати сімейного лікаря?

Для цього слухайте, кого та що радять медики, читайте поради в інтернеті, спілкуйтеся з рідними та знайомими.

Та якщо Ви вже обрали сімейного лікаря, Ви повинні йому довіряти.

Довіра – найважливіша умова під час підписання контракту
між пацієнтом та сімейним лікарем,
ключовий чинник у процесі лікування.

Якщо є моменти сумніву у компетентості свого медфахівця, виникає недовіра, слід замислитися над його зміною.

Чи потрібно платити лікареві?

Якщо пацієнт підписав декларацію з лікарем, то всі послуги покриває держава. Якщо декларації Ви не підписали – оплачуєте всі послуги з власної кишені.

Я працюю сімейним лікарем у Краковецькій амбулаторії сімейної медицини. Це вона 3 роки тому.

Насправді, амбулаторія була ще гірша. Не було дверей, дах прибивали дошками, бо під час сильного вітру його здувало, комин декілька разів відновлювали, бо він обвалювався. Пацієнтів взимку ми приймали біля печей, у куртках, дітей особливо не роздягали, слухали через одяг. Кабінет педіатра і коридор розділяла картонна перегородка. Одного разу разом із колегами ми вирішили це змінити. Зібралися, обговорили проблеми й домовилися йти вперед, разом розвиватися. Нам дуже посприяв процес децентралізації, оскільки на місцях стало більше грошей, які можна використати.

Один із міфів, які я хочу розвіяти, про те,
що сімейні лікарі безініціативні та малообізнані.

За три роки плідної та натхненної роботи ми перетворили нашу амбулаторію на ось таку.

Як нам це вдалося?

Це була командна робота! Стажуючись у Канаді, я зрозумів наскільки це важливо. Там лікарі об’єднуються, синтезують свої сили і досягають мети. Командна робота – це сила. У нас же, здебільшого, навпаки. Кожен сам собі голова. Усі шифруюються, щось таємно роблять. У Краківці ми намагаємось застосовувати канадський досвід і працювати командно. Хтось бігав збирав гроші на мікропроекти, хтось “бігав” до місцевих підприємців, хтось писав заяви до міської та районної рад, хтось їздив “до області” – шукати підтримку обласного керівнцтва, хтось заповнював “папери”.

У результаті ми виграли:

1. два обласні мікропроекти, обновили обладнання і все всередині амбулаторії;

2. три грошові трансфери від сільської ради. Нам вдалося переконати місцеву владу, що ми їй потрібні. Бо якщо лікуватися не в нас, то доведеться їхати з дітьми щонайменше 30 км до районного центру;

3. два транспорти від районної ради.

Чому я підтримую медреформу в Україні?

Чому я з великим ентузіазмом про неї розповідаю? Тому що я її бачив під час своїх стажувань за кордоном. Найбільше мене вразила амбулаторія сімейної медицини в одному з сіл Хорватії.

Реалізувати проект тут вдалося завдяки ініціативним людям, які домовилися з сільською, обласною радами і місцевими підприємцями про фінансування закладу.

Реформа медицини у Хорватії триває 10 років. Вона почалася з комп’ютерної програми “EHealth”, що допомагала вести облік медичних послуг та керувати всією медичною інформацією в електронному вигляді. Лікарі мусили її опанувати. Підтвердженням тому, що вчитися, здобувати нові вміння, розбиратися у новітніх програмах ніколи не пізно, є 75-річний лікар з хорватської амбулаторії сімейної медицини. Чоловік розповідав: напочатку було складно, друкував настільки повільно, що під кабінетом збиралася довжелезна черга. Однак уже сьогодні його динаміка вражає. Є закиди, що українським лікарям буде складно працювати з медичними інформаційними системами. Але якщо змогли хорватці, то дадуть собі раду й українці.

МОЗ України перескочило щабель еволюції.
Хорватія починала лише з однієї електронної інфосистеми.
В Україні їх уже вісім!

Таке є навіть не всюди в Європі. Це позитивно, бо всі ці системи конкурують між собою, а отже – постійно вдосконалюються.

Скільки це коштує?

Скільки грошей з власної кишені я витратив на осучаснення своєї місцевої амбулаторії та особистий розвиток, на стажування в Австрії, Чехії, Угорщині, Нідерландах, Хорватії та Канаді? Приблизно 200-300 євро.

Скільки грошей я отримав від грантодавців? Приблизно 30-35 тисяч євро.

Сімейні лікарі у Канаді чи Нідерландах мають більше обов’язків, ніж наші.
Вони оперують, гіпси накладають, переломи вправляють, анестезії роблять, важкопоранених
у автокатастрофах стабілізують.

Закордоном сімейний лікар – суперфахівець. Відповідно, вони отримують велику зарплатню.

Сімейні лікарі в Нідерландах заробляють найбільше в Європі. Найбільше на всій планеті заробляють сімейні лікарі в Канаді та Америці. Їхні зарплати настільки великі, що, якщо в парі хтось працює сімейним лікарем, то він цілком може забезпечити і себе, й свою половинку, оплатити оренду за квартиру та ще двічі на тиждень бувати у ресторані.

Навчання для сімейних лікарів за кордоном – на найвищому рівні. До прикладу, у Канаді організовують тренінги, на які запрошують акторів, які симулюють якусь хворобу. Завдання лікарів – сказати свій план дій у запропонованій ситуації.

В Україні ж сімейних лікарів вчать чого завгодно, але не того,
що повинен знати і вміти сімейний лікар.

Нам є  чого повчитись у Канади чи то Хорватії! Медреформа – це перший крок.

Реформи поліції, судової системи – дуже важливі. Але без реформи медицини – нам всім кінець. Усі найсвітліші голови виїдуть за кордон, будуть працювати на благо іншої країни. Нам треба якнайшвидше почати цінувати медпрацівників, як належить, і створити для них сприятливі умови роботи у своїй державі.

*Публічна дискусія у Дрогобичі – не перший захід на тему медичної реформи, який провела Галицька Партія. В середовищі політсили формується якісна група експертів, лікарів та активістів, які взялися творити широку громадську платформу для діалогу. Мета – пояснити медреформу, щоб її розуміли та якісно впроваджували у громадах. Попередньо заходи на медичну тематику вже відбулися в Новояворівську, Миколаєві та Львові. Наступну зустріч запланували у Золочеві. Якщо Вас зацікавила тема, Ви можете долучитися до ініціативи, заповнивши відповідну анкету прихильника, та вказавши напрям, у якому Вам цікаво буде співпрацювати. Або ж зателефонуйте за номером: 0986940094.

Фото: Тараса Іванишина, Галини Кучманич та з фейсбук-сторінки Ігоря Заставного

Останні відео

Ми у Facebook

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!