Вивчаємо досвід місцевого самоврядування у Європі

Голова фракції УГП у Львівській міській раді Тарас Чолій  на початку березня побував з візитом у Словаччині, Угорщині та Австрії. Відвідати магістрати та поспілкуватися з керівництвом більших і менших міст він мав нагоду у межах проекту «Європа на власні очі», який організував Інститут Політичної Освіти, за сприяння Robert Schuman Institute (Budapest), Monika Reiner (Austria) та Politische Akademie der ÖVP. Особливу увагу депутат звернув на те, чого нам варто навчитися:

“У Словаччини й Угорщини, які дуже динамічно розвиваються, нам якраз є чого вчитися, бо вони не так давно пройшли той шлях, який ми ще маємо здолати. Нинішня влада тих  міст, які ми відвідали, готова ділитися з нами не тільки позитивним, але й навіть своїм негативним досвідом. Щоб ми через нього не проходили повторно. За 20 останніх років вони теж часом звертали неправильними шляхами, і, виправляючи помилки, зрозуміли, яка найкраща модель господарювання для таких країн і міст, які розвиваються. Тому вони готові ділитися досвідом, пояснювати все нам.

Рецепт успіху європейських міст – у першу чергу, в розвиненому місцевому самоврядуванні. Саме органи місцевого самоврядування виконують більшість господарських, соціальних, культурних функцій у місті. Держава делегувала їм максимальні повноваження, в тому числі щодо фінансів та бюджету. Тому кожна громада самодостатня, а та частина податків, яку збирають на її території, йде на забезпечення її власних потреб.

Цікаво, що навіть невеличкі міста активно залучають дуже великі інвестиції. У невеличкому місті Мішкольц (Угорщина) зосереджені представництва найкрупніших світових компаній, де виробляється велика кількість продукції. У Словаччині виробляють найбільше автомобілів на одного мешканця країни. Інвестиції, зрозуміло, генерують робочі місця, податки і розвиток цих країн.

Господарка європейських міст є цілком самодостатня. Питання транспорту, інфраструктури, збереження історичної спадщини і очистки води, доволі успішно реалізовуються в межах місцевих громад. І підприємства, які працюють для життєзабезпечення цих міст, – прибуткові. Крім громадського транспорту, майже все приносить прибуток. Для розвитку транспортної сфери залучають, переважно, кошти ЄС або дотують з власних бюджетів, адже транспорт має бути сучасний, зручний, екологічний.

Всі міста особливо бережуть історичну спадщину, архітектурні пам’ятки. На старих будинках нема пластикових вікон, як у Львові. В кварталах історичної забудови ефективно діють міські цільові програми: фасади, вікна і дахи реставрують та ремонтують, в основному, за кошти міста. Місто за них відповідає і фінансує ремонти. Поміняти дерев’яні вікна на пластикові в Будапешті, скажімо, неможливо. За це передбачені великі штрафи. Місто фінансує реновацію, реконструкцію, реставрацію у цих кварталах. У нас теж є програма щодо заміни вікон, але вона маленька і не така комплексна, як там.

При цьому, міська влада не забуває про самих містян. В Угорщині цьогоріч уряд зменшив вартість комунальних послуг для населення в еквіваленті 500 євро на рік для родини (в середньому). Це стало можливим завдяки тому, що місто особливу увагу звертає на розвиток відновлювальних джерел енергії.

В Мішкольці, наприклад, міська влада домоглася зменшення на 30% від попереднього об’єму використання природного газу, який Угорщина закуповує в Росії. Компенсували це за рахунок відновлювальних джерел: сонячної, вітрової, біогазу тощо. Стратегічна мета – повністю відмовитися від чужого газу.

Більшість міст ЄС можуть похвалитися тим, що вся вода, яка потрапляє у місто, – чиста. Навіть стоки проходять через очисні споруди і вже до рік потрапляють як чиста вода. Тож угорці, наприклад, зацікавлені, щоб через Тису до них не текли різні відходи і хімікати з українського боку. Тому вони навіть проект написали: хотіли за грантові кошти ЄС очисні споруди збудувати і всю систему водопостачання у наших Берегово, Хусті, Ужгороді та Мукачево переобладнати. Адже майже вся вода з Карпатських гір стікає через Закарпаття – в Угорщину. Але, оскільки для одного міста ця справа коштує в середньому 200 млн євро, то поки що це відклали. Змагаються спершу за грант у 2 млн євро на розробку проектно-кошторисної документації.

Влада Будапешта не продає комунального майна. Колись їхній водоканал викупила приватна французька компанія, переобладнала все і постачала воду для міста. Зараз мерія знайшла ресурси і викупила водоканал назад, щоб він перебував у комунальній власності. Вони не продають будинки, землю. Можуть хіба здавати такі об’єкти в довготермінову оренду на 50-100 років, з конкретним цільовим призначенням. Але все лишається у власності міста. Навіть частину парку з термальними водами, яку хотіла викупити держава, щоб зробити там ще один рекреаційний об’єкт, місто не продало. Влада дозволила державі вкладати туди інвестиції, але все залишилося в комунальній власності.

Мішкольц, наприклад, має великий холдинг, де об’єднав всі свої комунальні підприємства, які забезпечують життєдіяльність міста. І місто саме його адмініструє. Рада цього холдингу має вплив на формування тарифів, і їй легше залучати гранти, тому що це комунальні установи, це не є відвертий бізнес, де працюють лише закони конкуренції.

Майже всі чиновники європейських міст, які працюють з інвесторами або займають чільні посади, володіють англійською мовою. Муніципалітети керуються стратегічними планами, а не вирішують проблем точково, залучають до обговорення і вирішення важливих питань різні експертні середовища і представників громади, делегують частину повноважень громадським організаціям. Тобто, не створюють, скажімо, черговий Центр АТО, а делегують такі повноваження громадським організаціям, виділяють на це кошти, і хай громадська організація займається у цьому напрямі. Міська рада не мусить створювати додаткову структуру.

В Мішкольці нам сказали, що розуміють наші проблеми, розуміють, що фактично ми у стані  війни, але радять, – якщо прагнемо вийти з кризи, – дуже і дуже тяжко працювати. Угорці також дуже багато працювали. Вони мали багато кредитів від МВФ, які поставили собі за мету повернути якнайшвидше. Повернули, і уряд країни ввічливо попросив місію МВФ вийти з Угорщини взагалі, щоби не мати спокуси знову позичати гроші. Важка праця, стратегічне бачення і максимальне використання внутрішніх ресурсів – це їхній рецепт успіху для нас.”

Останні відео

Ми у Facebook

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]