Після закінчення школи я пішла навчатися в університет нафти й газу на спеціальність “Менеджмент підприємства”.
Окрім того, зараз я навчаюся на магістратурі в академії Івана Златоустого на богослов”ї. Це був поклик душі, те, що не залежить від мене самої.
У мене є велика мрія: написати велику дослідницьку роботу про життя Андрея Шептицького, бо я захоплююся тим скільки він всього зробив.
Як тільки почалася війна в Україні, я одразу приєдналася до ініціативи “Поранені SOS”, де допомагала пораненим бійцям, їхнім сім’ям та усім, хто потребував допомоги. Буває, якось напишу на своїй сторінці у соцмережі про те, що хтось потребує, і люди довіряли мені — присилали гроші з-за кордону, одяг, взуття. Пізніше ми розподіляли куди надіслати допомогу.
Скільки бачила милосердя, коли займалася благодійністю, доброти — досі згадую той час з ностальгією. Мені дуже імпонує така думка — прожити своє життя не тільки для себе, але для ближнього… Прожити життя, допомагаючи людям.
Наважилася йти у міську раду, бо вважаю, що стару систему потрібно змінювати, викорінювати звички політиків вирішувати все через схеми або кумівство — влада має працювати на людей, а не навпаки.