Українська Галицька Партія переконана, між Заходом та Сходом України треба будувати містки співпраці та комунікації

Війна триває, щоб там Президент не казав про прагнення миру та припинення вогню. Росія кожен день посилює свої позиції на Сході України. Ціна цієї війни лякає. Наш ворог – Росія. Сильний та цинічний. І за те, що відбувається зараз на Сході країни відповідальнався країна. Бо реальна біда – на східних територіях. В Українській Галицькій Партії маємо гасло: «Галичина — для України». Оскільки ми зосереджені на Галичині, боремось зі злодіями і олігархами на Заході, акцентуємо свою роботу на Галичині. Та з кожним днем розуміємо, що реальний виклик для країни – це розбудова Сходу, щоб у людей зі Сходу не було враження, що біда – це вони. Тому ми починаємо будувати містки комунікації міх Заходом та Сходом України.

28 лютого нашим партійним бусом ми вирушили в Маріуполь. Нам казали: «Вас, галичан, закидають камінням, там озлоблені люди і тд». Таких стереотипів побутує чимало. Ми з нашими партійцями Андрієм Савенко, Володимиром Хлєбніковим, Алею Грищенко, Орестом Фільцом вирушили бусом з наліпками УГП в Маріуполь. До речі, дорогою заїхали в Нові Санжари (санаторій, куди привезли українців з Вуханю). Попили каву з місцевою продавчиною, поговорили з перехожими, поліцією і поїхали далі.

На в’їзді в Маріуполь – блок-пости. І тут перший реальний подив. Поліцейські на блок-пості говорять українською мовою. Ми почали спілкуватись. Один з поліцейських – з Києва. Розказав нам про службу, людей, обстріли тощо. Страшні заводи, які димлять. І повітря вже зовсім інше. Ми поїхали у Волноваху. Саме там сталась страшна трагедія, коли 13 січня 2015 року російські найманці обстріляли автобус з мирними мешканцями. П’ять років по тому, 1 березня – там відбувалось традиційне свято «Масляна». Свято відбувалось українською мовою. Діти співають українською, ціла площа людей. Наш бус з партійною символікою люди сприймали добре, без жодного натяку на агресію. Багато вивісок – українською, і це справді тішило.

На трасі Маріуполь – Донецьк зупинились в грецькому селі Бугас та спробували місцеві чебуреки, особливий грецький айрян та пиріг з м’ясом та гарбузом “кубіте”. Багатонаціональність півдня Донбасу зіграла велику позитивну роль в супротиві експансії “руського міра”. Це дуже круто, що у нас є грецька діаспора і вона змогла пронести крізь роки репресій та війн свою культуру. Далі був – крайній блок-пост Новотроїцьке. Далі вже – ДНР. Ми підійшли до наших військових. Вони ввічливі та привітні, більшість з них зі Західної України. Всі військові та поліцейські розмовляли з нами гарною українською мовою.

Поруч на ринку бабуся-гречанка продавала копчену рибу. До неї підходить бабуся з Донецьку і між ними трапляється наступний діалог:

– В ДНР риба дешевше! – каже донецька бабуся.

– ДНР це у тебе в голові – відповідає грецька бабуся, а там (показує в бік Донецьку) – Україна!

Ось такі люди живуть на українському Донбасі.

ПРО ЛЮДЕЙ

В селищі Старий Крим ми зупинились біля нового великого цвинтару. Ціна війни – жахлива. Свіжі могили, квіти… І страшна біль в серці. Кожен день гинуть люди, наші солдати. Люди, які боронять нашу Україну, поки ми маємо можливість ходити під мирним небом.

В Маріуполі є вільний освітній простір – Халабуда. Це велика перемога. Це місце творить активний сектор. Зустрілись зі засновником, місцевим волонтером Дмитром Чичерою. Поговорили також з Анною Романенко, головним редактором сайту 0629.com.ua. Єдине незалежне ЗМІ в Маріуполі. Це надзвичайно сильна жінка.

На диво, в Маріуполі є опозиція в міській раді. Фракція Сили Людей. До нас на зустріч прийшов Олег Харченко. Говорили про спільні проблеми, боротьбу з криміналітетом, олігархічними кланами, ініціативами. На зустрічі був Олександр Сосновський з арт-платформи “ТЮ!”. Говорили про організацію спільних подій, акції , обміни дітей, табори тощо.

Андрій Мурликін з громадського сектору – неймовірна людини, яка дбає про культуру та креативні індустрії. І тут ми точно будемо мати багато спільних проектів. Бо культура для Сходу має не менш важливе значення. Це була справжня зустріч. Людей, в яких одні цінності і щире бажання змін. Такі зустрічі потрібні, хоча б для підтримки один одного.

Окрема зустріч, яка просто змінила моє бачення. Зустріч з отцем Православної церкви України Сергієм Горобцовим. Це – людина, яка заслуговує на звання Героя України. Людина, яка опікувалась донецьким Майданом, об’єднує проукраїнських налаштованих людей. Дбає за нужденних. Опікується хоспісом. Отець, якого не один раз били, лякали та шантажували. Отець – приклад справжнього священника та соціального служіння. Ми мали таку натхненну розмову, що захотілось залишитись і допомогти отцю у його розбудові Донбасу. Отець сказав дуже важливу тезу – «Дай нам Боже справедливого миру». Не миру за будь-яку ціну. А справедливості і перемоги.

Ветерано-піца – це любов. Співзасновник – Олексій Кельт, учасник бойових дій. Так щиро розповідає за Майндан, який нас змінив, волонтерство, службу і майбутнє. Тут люди вірять, що може бути по-іншому. Є небайдужі люди, які будуть відстоювати українські позиції до кінця. Геніальна ідея «підвішена піца». Ти через сайт чи безпосередньо можеш замовити піцу військовим на передову. Така маленька справа, але дуже важлива для воїнів, які захищають Україну.

Наші території треба повертати. Це страшна боротьба. Та найбільший виклик – це українізація цих територій. Робота з людьми, які були під окупацією. Нам всім треба бути готовим до того, що треба «закочувати рукави», їхати на Донбас та творити діалог. Нам потрібен діалог.

Ми з командою УГП маємо надію, що нам вдасться хоч трошки побудувати діалог, комунікацію Заходу та Сходу України. Ми хочемо, щоб кожне наш осередок на Галичині знайшов місто-партнера на Сході для того, аби будувати діалог. Бо Галичина — для України. То не про слова. Це про соборну Україну.

Ірина Моряк, голова Політради Української Галицької Партії