Член Української Галицької Партії, пластун, приватний підприємець.

«Робитиму усе задля того,

аби мій син пишався своїм містом

й мав бажання залишатися тут….»

Народився 5 січня 1984 року в Івано-Франківську. Двічі був студентом ІФНТУНГ. Тож отримав дві спеціальності – програмне забезпечення автоматизованих систем та економіка підприємства.
Одружений. Виховує сина.

“Пласт — невід’ємна частина життя”

Ще малим я спробував усе, що може спробувати дитина: танці, малювання, музика, шахи, футбол та різноманітні гуртки з боротьби.

Та ось вже понад 25-ть років є активним Пластуном. Це невід’ємна частина мого життя. Сьогодні я маю статус “сеньйора”, тобто передаю усі свої вміння та навики молодим.

Вважаю, що колишніх пластунів не буває. А тому активно беру участь в керівних органах, організовую табори та вишколи для пластунів: дорослих і дітей. Пишаюсь тим, що плеяда моїх вихованців продовжують й далі пропагувати наші цінності не лише в молодіжній організації Пласту, а й поза нею. І не лише в Україні , а за її межами. А це означає, що ми колись заклали добрий фундамент.

Хобі, що переросло у власну справу

Я завжди знав, що буду в туризмі. Гори — це моє покликання. Особливо люблю їх взимку і щасливий від того, що зміг своє хобі перетворити у власну справу. Йдеться про магазин туристичного спорядження «Горгани». А тому сказати, що працюю — помилково: займаюсь своїм хобі, яке приносить прибуток.

Подорожі, що надихають

Люблю відкривати для себе інші країни світу. До прикладу у Канаді для себе зрозумів, що ця країна — мрія для українця: така ж природа та клімат.

Вражає відношення до людей. Мені б хотілося, щоб у моїй країні так само відносились до своїх людей, як у Канаді до українців. Втім залишатися там, не дивлячись на пропозицію, не мав бажання.

Пригадую майдан 2004-го року. Тоді, у Києві, я познайомився з хлопцем із Сімферополя. Одного разу він мені сказав: “Добре бути вам, бандерівцями, а ви спробуйте жити на Сході, або в Криму…”

І тоді я для себе зрозумів – якщо я вважаю себе українцем, то повинен робити те, що мені подобається не за кордоном, а тут. Для цього потрібно просто працювати. І якщо мій син колись захоче вчитися за кордоном, я його підтримаю. Але хочу, щоб в нього було бажання повернутися і працював в Україні.

“Мій найбільший успіх — це моя сім’я”

Моя родина, дружина і син: ось мій головний успіх.

Це мій другий шлюб. А тому я чітко розумію ціну створення сім’ї. Другим успіхом я вважаю те, що мені вдається вести в Україні максимально прозорий та відкритий бізнес.

Ми працюємо згідно закону. Коли багатьох лякають перевірками я залюбки чекаю на ревізорів. Кредо нашої фірми-відкриті для усіх. А ще я намагаюсь бути членом своєї команди. І поважаю думку моїх працівників, адже крім фінансової складової є ще й людський фактор. Також, важливо мати стержень і не вести бізнесу із агресором, тобо із Росією — ми такого не робимо.

У 2014-му ми одразу відмовились від товару, який виготовляється в Росії. Є й такі виробники, які залишились в ОРДЛО . З ними ми також припинили співпрацю.

Знакові проекти

Знаковим для мене є те, що вкладаю усі свої зусилля у те, що вмію та люблю робити найбільше: волонтерська праця з дітьми та підлітками.

Я повернувся до активності в Пласті, щоб ця організація завжди була активною.

Сьогодні в Івано-Франківську є понад пів тисячі пластунів. Це одна з топових станиць в Україні. І організувати волонтерський штаб на цю кількість людей, який би успішно функціонував — складно. І тому мене запросили, а я погодився.

Нині активно займаюсь відновленням “Федерації альпінізму та скелелазіння” в Івано-Франківську. Очолюю активну групу. Окрім того, відповідальний за організацію та проведення АльпШколи в Івано-Франківську

Приємно, що люди все активніше ходять в гори. Втім чимало туристів з необачністю ставляться до Карпат. Навіть бачив, як показують в Інтернеті, що в гори можна вийти в тапочках, це неправильно і навіть небезпечно.

Тож сьогодні ми, як волонтери, приймаємо участь в пошукових роботах з нашими рятувальниками.