Юрій Садовий

Юрій Садовий,

засновник L.V.Cafe Jazz Club

Я – не родич мера. Я – інший Садовий

Від власного кафе – до системних змін у місті в країні. Юрко Садовий готовий пройти цей шлях. Можна багато і довго вчитися у своїй сфері, але коли у країні немає умов для твого розвитку, то й поступу не буде. Тому прийняв рішення діяти.

Не планував бути чиновником

Я закінчив економічний факультет у ЛНУ ім. І.Франка. Потім достатньо довго працював в управлінні капітального будівництва Львівської міської ради, заступником начальника управління з фінансів. У “совєцькі” часи це управління виконувало дуже багато різних завдань і його фахівці дійсно розбудовували наше місто. Сьогодні реалії змінилися, управління перестало справлятися з своїми завданнями. Атмосфера стала напруженою, тож я пішов звідти. Мені було 26 років, і в якийсь момент всі мої обов’язки зводилися до нескінченних нарад та оббивання порогів різноманітних контролюючих органів. Усвідомивши беззмістовність цього я – звільнився. Неправда, що чиновників міської ради виносять з посади лише вперед ногами, вони можуть піти з роботи і за власним бажанням.

У міській раді Львова було декілька Садових. Ми з мером Львова просто однофамільці. Так теж буває. Я – інший Садовий. Тому я можу спокійно оцінювати його роботу, та за потреби критикувати, як і всі мешканці Львова. Хоча мені багато хто не вірить, кажуть, що шифруюся.

Працював кілька років на різних підприємствах фахівцем з фінансів. Я шукав себе, пробував в одному, другому, третьому місці і аж потім вирішив започаткувати власну справу. Відкрити ресторан в центрі міста з цікавою музикою. Насправді торкався до цієї теми, ще під час навчання у Львівському фізико-математичному ліцеї – з друзями організовували рок-вечірки. Ліцей унікальний, це середовище науки, ентузіазму, я такого ніде не зустрічав. Ліцейські вчителі – це рідкісний приклад безкорисної любові до своєї справи. Унікальне явище. У ліцеї доводилось багато працювати, тому не вилазив з книжок. Також все, що стосувалося позакласної активності, громадської роботи, мені добре вдавалося. Ми з хлопцями домовлялися про апаратуру з палацом культури ім. Хоткевича, брали ліцейського “ЗІЛа” і везли ту апаратуру, влаштовували концерти рок-гуртів у нашому спорт залі. Організація концертів мені цікава дотепер. Людям приємно, вони задоволені, аплодують. Це круто. Особисто у мене з музикою не склалось. Я ходив кілька років на клас скрипки, але після 4 років це нарешті закінчилось. Вчителька не витримала моїх талантів. Розчарування не було, мене ніби з в’язниці випустили, тішився, що вже не треба щоденно носити ту скрипку.

Думай про те, що вмієш робити найкраще для людей

Вважаю, якщо ставити собі за мету лише заробіток, то є мало шансів на успіх. Важливо, щоб діяльність була близька по духу. А саме здатність ділитися позитивними емоціями. В пошуках концепції мого закладу зупинився на форматі джазового клубу.

Поставив собі ціль – ділитися не лише гастрономічними смаками, естетичним задоволенням, а саме інтелектуальною музикою та мистецтвом. В цьому мені допомагає моя кохана – Наталка Шуст-Цимбалюк – відома художниця. У неї чудовий професійний смак.

Сьогодні “L.V.Cafe Jazz Club” – затишний ресторан у центрі міста, з приємною атмосферою, демократичними цінами, високим рівнем сервісу, джазом наживо, зручною зоною коворкінгу.

Загалом, здатність ділитися – дуже важлива риса у мистецтві, ресторанному бізнесі і в житті. Такий наш концепт. Хочу, щоб до нас приїжджали не лише львівські виконавці, але й з-поза Львова. Невдовзі ми відкриємо концертний зал і зможемо запрошувати виконавців з інших українських міст.

Для початку важливо сказати, що власна справа – це вміння ризикувати і брати на себе відповідальність, а цьому ніде не навчають. Тому від першого дня відкриття “L.V. Сafe Jazz Club” було зроблено не мало помилок, які сформували неоціненний досвід. Стало зрозуміло, що ресторанна справа це невпинний процес навчання та самовдосконалення. Менеджмент, логістика, економіка і ще багато речей стають невід’ємними частинами твого життя. Рівень конкуренції у Львові високий. Колеги “по цеху”  бувають різними, мені ж зустрічалися, ті чиї поради були корисними.

Хочу творити не точкові, а системні зміни. Тому УГП

Я наважився вступити в УГП, коли соціологічні служби почали показувати шалений рейтинг теперішнього Президента на останніх виборах. Я був здивований такою великою кількістю інфантильних громадян. Для мене критичне мислення – це основа основ. І тут такий результат виборів! Вразили навіть результати на Галичині.

Я захотів бути корисним, докластися до чогось вартісного. Досить уже обговорювати важливе “на кухні” і коментувати у ФБ! Я захотів бути корисним, докластися до чогось вартісного.

Досить уже обговорювати все на кухні і коментувати на Фейсбуці! Час виходити з кухонь і соцмереж

Я проаналізував програми різних політсил і зупинився на УГП. Громадська організація – це не про те, тут зміни можна робити точкові, а я хотів творити системні зміни. Для цього потрібно йти в політику. Тож написав заяву в партію у квітні 2019-ого.

Галичина – це про цінності, які намагався витоптати червоний чобіт “совєцької” влади. Але українці їх зберегли. Саме тому я в УГП. Ми в УГП об’єднані цими цінностями. Я завжди мав свідому національну позицію і бажання допомогти країні.

Міська рада має бути сервісом для мешканців і бізнесу

У місті є низка питань, які мені не дають спокою. Працюючи у міській раді побачив, як усе влаштовано зсередини. А базуючись на власному підприємницькому досвіді, сформував уявлення про ті системні зміни,  які б мали бути імплементовані на міському рівні. Щоденно працюючи в нашому місті, їздячи по наших дорогах та користуючись громадським транспортом, розумію речі, які наші депутати не бачать або не хочуть бачити із сесійної зали.

Місто рухається у правильному напрямку, проте повільно і недосконало. Забюрократизовані процедури отримання дозвільних документів гальмують бізнес. З першого погляду, регуляторний тиск та адміністрування зменшуються, проте фактично корупційна складова нікуди не зникає.

Львівська міська рада повинна виконувати всього лише одну функцію – сервісу для мешканців Львова і для тих, хто має власну справу тут

 

Львівська міська рада повинна виконувати всього лише одну функцію – сервісну, для городян і для бізнесу. Це те, що зараз називають державою у смартфоні. Вважаю, що масове застосування цифрових технологій та спрощення процедур прийняття рішень здатне забезпечити високий темп розвитку економіки міста. Ручне управління повинно стати анахронізмом. Особисто я можу бути корисним у питаннях інфраструктури і громадського транспорту. Тому йду в політику.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!