Юрій Чабан

Цей чоловік пережив дві економічні кризи, та це не зламало його, навпаки — зміцнило і дало поштовх рухатися далі. Зараз Юрій керує власним підприємством, цікавиться урбаністикою та бере активну участь в діяльності Української Галицької партії.

“Моя перша робота — помічник народного депутата”

Я народився в сім’ї вчителів і гарно вчився в школі, коли прийшов час обирати собі професію, довго думав та все ж визначився — буду юристом. Тоді ця галузь була “на слуху”. Мені гуманітарні науки завжди вдавалися, тому вступив у Львівський університет на юридичну спеціальність.

Після п’яти років навчання у ВУЗі, мене запросили у Київ, куди й переїхав на роботу. Там я працював юристом та помічником народного депутата — такою була моя перша робота, вона ж вплинула на все моє подальше життя.

Із юриста — до власника бізнесу

Юристи, зазвичай, обирають собі різні галузі та працюють в них — є ті, що спеціалізуються на кримінальному праві або адміністративному, я ж вибрав для себе будівельну і в ній поступово розвивався.

Спочатку працював у команді старших юристів і набирався досвіду, потім вже сам став старшим юристом і мене питали порад.

За майже 15 років роботи в цій сфері мені вдалося попрацювати з величезною кількістю справ у різних міста України — Харкові, Одесі, Києві…

В 2008 році “стукнула” економічна криза, її відчули всі, я в тому числі. Тоді працював заступником керівника девелоперської компанії, і так сталося, що мені довелося повернутися назад в рідне місто. Здебільшого через кризу, та на моє рішення повпливало також те, що я два роки перед тим одружився, а через деякий час народилася дочка — без підтримки батьків було важко, тому з дружиною  вирішили, що нам краще буде в Івано-Франківську.
Переїхали сюди, зробили мінімальний ремонт у новій квартирі і почали жити. Та ми з дружиною навіть не підозрювали наскільки важко буде: спочатку адаптація, бо ж перед тим 10 років жили в Києві, потім довго не міг знайти роботу, були тільки незначні підробітки. Цей період тривав майже два роки, поки не дізнався, що в один із франківських банків шукають керівника юридичної служби.
Довго не думав, подав свою кандидатуру, пройшов співбесіду в Києві і мене взяли. Можу сказати, що ця робота була дуже цікавою і насиченою, я пропрацював там більше 3 років.

Але у зв’язку із подіями 2014 року, більшість іноземних банків почали згортати свої філії, так сталося і з моїм: юридичний відділ ліквідували.

Тоді я перейшов на роботу на бетонний завод в Івано-Франківську і з часом це переросло у власну компанію — Beton Prime. Ми виготовляємо вуличні меблі, тенісні столи, облаштовуємо громадські простори.

Власний бізнес 

Не можу сказати, що підприємцем я став долею випадку, навпаки, довго йшов до цього, на своїй першій роботі допомагав з юридичними справами будівельним компаніям: упорядковував документи. 

Тому, я добре знав як започаткувати свою компанію. Окрім того, мав вже налагоджені зв’язки із постачальниками, замовниками та навіть місцевим муніципалітетом.

Важко було  психологічно, адже завжди є вагання, коли переходиш із статусу “найманий працівник” у статус “підприємець” — щось може не вигоріти, десь залізеш в борги. 

Але зараз 2020 рік і наша компанія успішно працює вже 3 рік, нам вдалося реалізувати багато проєктів в Івано-Франківську: сквер навпроти заводу Промприлад, міський парк, площа Міцкевича. За цей час вдалося виготовити півтори тисячі лавочок. Вирішили не обмежуватися рідним містом і пішли далі — є замовлення зі Львова, Києва.

Про переїзд за кордон

У мене багато друзів, знайомих виїхали за кордон, скажу по секрету ми з дружиною піднімали це питання і розмовляли з друзями. Але серйозно ніколи про це не задумувався.

Звичайно, у нас не все гладко в Україні, є багато того, що я б змінив, але  хочу жити і розвиватися тут, працювати для рідної землі.

Я б сказав, що зараз світ наскільки йде вперед, що не тільки айтішники можуть працювати дистанційно і заробляти багато. У всіх є можливості, головне бажання і ентузіазм.

Я вважаю, якщо кожен буде працювати на совість в Україні і вкладати частинку себе, то наша держава зовсім скоро стане дуже могутньою.

Переймати досвід за кордоном, щоб покращувати Івано-Франківськ

Я цікавлюся урбаністикою і навіть їздив переймати досвід в різні країни. Найбільше мене вразило те, як в США “кохаються” в бетонах: створюють статуї, громадські простори, місця для відпочинку. Дуже подобається, як все прораховують в Скандинавських країнах. Там все для людей: комфортно, безбар‘єрно, створено на довговічних матеріалах. Навіть кольори використовують м’які, більше до натуральних відтінків.

Мені дуже імпонує ідея пішохідного центру, як  у Вроцлаві чи Кракові: там машини можуть заїхати в центральну частину міста, але для того потрібно заплатити за паркування, на цьому можна заробляти гроші і в Івано-Франківську.

Жодного разу не пошкодував, що написав заяву в Українську Галицьку Партію

Зараз я є членом Української Галицької Партії, до цього йшов давно: десь рік тому почав цікавитися політичними партіями і їхньою діяльність. Обирав серед тих, хто мав хорошу репутацію: для мене це було важливо. Адже, моя перша робота була пов‘язана із політикою і я бачив методи і схеми, які використовували тодішні політики, мені це не подобалось.

Я бачив себе в політиці, але не брудній, а тій, що допомагає людям жити краще.

Десь півроку стежив за діяльністю УГП у фейсбуці, відвідував їхні заходи і вирішив, що бачу себе серед цих людей. Після багатьох розмов написав заяву на вступ у партію і жодного разу про це не пошкодував. 

Макроідеї для міста

Маю одну глобальну мрію, називаю її макроідеєю — щоб наше покоління заклало в місті великий парк, де можна буде погуляти з собакою, або вийти на барбекю з сім‘єю. Щоб це було не в радянському стилі, а більш модерному — з питними фонтанчиками, тематичними й громадськими просторами.

В Івано-Франківську є також велика проблема із автомобілями — їх дуже багато в центральній частині і не вистачає парковок. 

Місто має бути для мешканців, а не для автомобілів. Варто реконструювати площу Ринок на подобі площі Міцкевича, облагородити все, щоб було приємно і для людей, і для продавців.
Звісно до всього потрібно підійти із розумом, навіть змінити схему руху транспорту у центральній частині.

Я вірю, що наше місто має потенціал і може стати кращим, аніж є зараз.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!