Ярина Сорока

Ярина Сорока
львів’янка, 33 роки
громадська активістка,
спеціалістка з інвестицій

Переконана, що місто можна змінити на краще

Колись їй довелося відчути на собі, що таке несправедливість та корупція. Елементарне питання приватизації земельної ділянки, на якій розміщений власний будинок, перетворилося на пекло з судовою тяганиною в декілька років. Маючи на руках усі чинні документи, вона дізналася, що частину її прибудинкової території виставляють на аукціон. В пошуках правди Ярина стукала в усі двері, але самостійно йти проти системи дуже нелегко. І хоча відстояти свої права з великими зусиллями таки вдалося, Ярина вирішила, що більше не допустить подібного. Вона почала шукати команду однодумців, аби разом руйнувати корупцію.

Залишатись за кордоном не захотіла

Я народилася і виросла у Львові. Закінчила НУ «Львівська Політехніка» за напрямом «культура», була пластункою та членкинею студентської організації «BEST». Після закінчення університету рік працювала координаторкою міжнародних проектів в Фундації Кшижова в Польщі за міжнародною волонтерською програмою. Але залишатися за кордоном назавжди не хотіла. Повернулася, вийшла заміж та народила сина. Згодом почала працювати у галузі залучення інвестицій міста. Добре володіючи іноземними мовами,мені легко вдається налагоджувати співпрацю із закордонними партнерами та долучатися до розвитку рідного Львова. Зараз я є координаторкою проектів щодо співпраці з Китаєм.

Поїхати до іншої країни, де вже все налагоджено – найлегше. Набагато важче спробувати створити гідні умови для життя і розвитку у рідному місті

У межах роботи з іноземними компаніями, мені часто пропонують переїхати працювати за кордон. Я, звичайно, розумію, що там, напевне, краще та й комфортніше. Проте поїхати до іншої країни, де вже все налагоджено – найлегше. Набагато важче спробувати створити гідні умови для життя і розвитку у рідному місті.

Хто стукає, тому відчиняють

Я з цієї категорії людей, які щиро переконані, що перспективи і майбутнє є. І я не переставатиму шукати можливості, бо хто стукає, тому відчиняють.

Перспективи і майбутнє є. І я не переставатиму шукати можливості, бо хто стукає, тому відчиняють

Щоб творити зміни, вирішила йти у політику. Довгий час приглядалася до різних партій, бо шукала команду однодумців зі спільними цінностями. В Українській Галицькій Партії я зустріла тих, хто не боїться захищати власні права і свободи громади. Це “вільні” люди, непохитні у своїх переконаннях та ідеях. Як говорив Любомир Гузар: “Влада боїться свободи в серцях набагато більше, ніж голодного бунту. Бо голодного можна купити, а вільного – тільки вбити”. Мені дуже імпонують саме такі люди.

Бо маю підтримку однопартійців

 

Зараз я не є депутаткою міської ради або чиновницею, яка може впливати на вирішення питань мешканців. Але мій телефон часто не змовкає від дзвінків людей, які звертаються з різними проханнями про допомогу: не косять газон на прибудинковій території, не ремонтують дорогу, недостатньо коштів для лікування, небезпечний залізничний перехід… Всі ці питання намагаюсь допомогти вирішити. Комунікую з депутатами, готую звернення до виконавчих органів, спілкуюсь з відповідальними людьми. І мені це вдається тому, що маю підтримку однопартійців і віру у власні сили та можливості.

Мрію досягти головної мети – викорінення корупції. І переконана, що з нинішньою командою  цього вдасться досягти. 

Відео про Ярину Сороку.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]