fbpx

Володимир Теслюк

головний редактор газети “Галицьке слово”;
заступник голови Галицької районної організації УГП;
має троє дітей та онуку.

Люди, яких об’єднала Галицька Партія, мислять інакше

Володимир Теслюк – великий патріот свого краю, щира і душевна людина. Мріє, що у найближчі роки древній Галич стане одним з найпопулярніших місць серед туристів. Дбає про його довкілля та естетичну красу. Саме з ініціативи Володимира Теслюка Галич має проморолик, який приваблює гостей з різних куточків України та закордону.

Люблю писати про людські успіхи та радощі

Я народився в селі Блюдники Галицького району. Це дуже мальовниче село, на березі річки Лімниця. Закінчив хореографічний відділ Калуського культосвітнього училища, згодом – художній факультет Прикарпатського університету за  спеціальністю «Креслення і образотворче мистецтво». Працював художнім керівником у місцевому будинку культури, секретарем сільради. Потім – начальником відділу внутрішньої політики в Галицькій райдержадміністрації.

З 2006 року працюю редактором газети “Галицьке слово”. У нас троє штатних працівників – верстальник, я і бухгалтер. Доводиться виконувати роботу і журналіста, і редактора, і адміністратора.  Але ця справа мені дуже подобається. Люблю спілкуватися з людьми, допомагати їм вирішувати проблеми, а найбільше – писати про їхні успіхи та радощі.

Страшенно подобаються танці, і дуже шкода, що на це хобі не вистачає часу. Хіба як на весілля кудись запросять, то вже там, як то кажуть, душу собі відведу.

Не витерпів і за 3 місяці повернувся

Найболючіше питання в нашому регіоні – безробіття. У селах з кожної другої хати хтось поїхав на заробітки. Ще 10 років тому у Блюдниках було 680 виборців, на сьогодні ледве 300 назбирується. Люди не мають де працювати. Зараз багато говорять про завод на базі ВО “Карпати”, де будуть виробляти електричні джгути для автомобілів. Але ж там, зовсім не європейські зарплати. Нас часто хочуть використати просто, як дешеву робочу силу.

Не раз і в мене виникала думка поїхати на заробітки. Бо ж маю троє дітей, усі вищу освіту хотіли. В кінці 90-х таки поїхав в Німеччину. До українців там ставляться, як до рабів. Не зміг таке терпіти, за три місяці вернувся. Вважаю, маємо тут жити і працювати. І якщо наша влада не хоче думати, як підняти економіку, як дати людям гідні зарплати, треба змінювати владу.

Якщо наша влада не хоче думати, як підняти економіку, як дати людям гідні зарплати, треба змінювати владу.

Разом з сином заснували районний осередок УГП

Після президентства Віктора Ющенка сильно розчарувався в політиці.  Взагалі зневірився, що в Україні можливі зміни на краще. Ющенко мав такий великий шанс стати національним лідером і не використав його. Після виходу з “Нашої України” я в жодну іншу партію не вступав. Повсюди бачив одні популістські заяви. І ось з’явилася Галицька Партія. Люди, яких вона об’єднала, мислять інакше, пропонують нові ідеї, бачать вихід із того становища, в якому ми всі опинилися. Разом з сином ми заснували районний осередок Української Галицької Партії.

Працюючи редактором вже 12 років, переконався, що місцеві органи влади не хочуть бути відповідальними за ситуацію в районі. Але ж саме знизу треба починати якісь зміни. Багато колег з Галицької Партії на власному прикладі показують, як це можна зробити.  Очевидно, на майбутніх місцевих виборах буду балотуватися до міської або районної ради. Вірю, що разом з однодумцями зможемо багато чого змінити.

Хочу займатися гуманітарним, соціальним блоком. Це те, що відчуваю душею. Акцентував би увагу на естетичному розвитку  наших міст і сіл. Щоб туристи, які приїжджають сюди, були приємно здивовані побаченим, відчували внутрішнє піднесення. Щоб їм хотілося розказувати про нас і повертатися сюди іще.

Після виходу з “Нашої України” я в жодну іншу партію не вступав. Повсюди бачив одні популістські заяви. І ось з’явилася Галицька Партія.

Я часто пригадую слова свого старенького сусіда, упівця. У 1991-му, коли проголосили незалежність України і кругом така ейфорія панувала, він сказав мені: “Ой, синочку, не може бути держава незалежною, поки не проллється кров”.  Тепер, коли у нас війна на Сході, а дідуся вже давно нема, розумію, що ці слова були пророчими. І тішить хіба одне: ми переконалися, що в Україні є молоді люди, готові за неї боротися, згідні брати на себе всю відповідальність. Саме такі люди  долучаються до Української Галицької Партії. Вірю, у майбутньому наша партія переросте у велику політичну силу, яка дасть нам державних лідерів. А її ідеї стануть загальнодержавними.

 

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]