Член Української Галицької Партії, політолог, студент магістратури Філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка, пластун, помічник народного депутата України Романа Лозинського.

Він завжди мріяв про великий футбол: віддав десять років свого життя на це заняття. Втім, через травму, був змушений покинути професійний спорт. І зовсім не шкодує.

“Футбол навчив мене працювати в команді”

Футбол і політика пересікаються. Футбол навчив мене двох речей: перше – витривалості. В політиці, як і в спорті, якщо ти не витривалий – програєш. Друге – вміння працювати в команді. Сьогодні я граю в команді УГП і впевнений, що вона переможе.

«Політикою зацікавився випадково»

Я багато читаю. Одного разу натрапив на італійського мислителя Ніколо Макіавеллі. Захопився його особистістю та працями. Саме через нього почав цікавитися політикою. Вирішив вчити глибше, бо це потрібно в нашій країн. А далі Майдан, Революція гідності. Пригадую останню розмову з нашим сотником Сергієм Дідичем. Він запрошував влітку відвідати Городенківський район на сплав по Дністру. Казав: «Давайте трошки потерпимо, а далі все піде, далі ми будуватимемо Україну такою, про яку мріяли». За кілька днів він загинув. Тоді зрозумів, що відповідальність за усе це на кожному з нас. І ми не маємо права спаплюжити пам’ять наших героїв.

«Люди – це те, що найважливіше для мене»

Будучи на навчанні в Києві, я вступив до Української Галицької Партії. Адже, найшвидший та найдієвіший спосіб змінювати країну – це політика. Важливим для мене є люди. І команда, з якою хочеться працювати.

“ДІМ – ВУЛИЦЯ – МІСТО – КРАЇНА”

Я мав можливість пожити в різних містах і розумію, що Франківськ – найрідніший. Я тут народився і виріс. Для мене Франківськ це перспективна територія, яка за декілька років може дуже круто піднятись у розвитку. Тому і проблеми є найближчими та найбільш болючими для мене. Бачив їх з дитинства. Дім-район-місто-країна – ось проста формула успіху для України. Впорядкування простору навколо себе – першочергова ціль. Переконаний, що політик перед тим, як стати парламентарем, повинен спробувати себе в партійному будівництві та отримати управлінський досвід на місцевому рівні.

«Про Пласт не забуваю»

Сьогодні знаходжу час на Пласт, адже є його членом понад 10 років. Я навчився в Пласті, що допомога є дуже важливими. Якщо ми хочемо побудувати здорове суспільство – ми повинні звертати увагу не тільки на власні інтереси, але й на інтереси тих людей, які поряд з нами. Коли треба – допомагати.

Як політолог, я міг би критикувати політиків, писати аналітичні статті і розповідати про те, що все погано. Та моя країна – це моє життя. Тому працюю і роблю усе, аби в державі вже зараз відбувалися системні зміни.