Владислав Біль

Член Української Галицької Партії;
політолог;
студент магістратури Філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка;
член Національної Скаутської Організації “ПЛАСТ”.

Проміняв футбол на політику – і не скаржуся

Молодий хлопець з Франківська у 20 років залишив усе і переїхав до Києва. Чому? Аби творити зміни глобальніших масштабів. Він вирішив залишитися в Україні, аби не тільки бути свідком політичних подій, а й брати у них участь. Поміж навчанням в найкращому вузі країни та роботою, він встигає брати участь у футбольних матчах, пластових вишколах та просто побігати зранку. Знайомтеся, Владислав Біль. Студент магістерки “політологія” в КНУ ім. Т. Шевченка, громадський активіст, спортсмен та пластун.

Зацікавився політикою випадково

Спеціальність обрав через любов до книжок

Я закінчив бакалаврат Прикарпатського університету імені Василя Стефаника у Івано-Франківську, але здобувати повну вищу освіту вирішив вже в Києві. Спеціальність обрав через любов до книжок. Хоча були перспективи у футболі.

Зацікавився політикою випадково. Почав дуже багато читати і наткнувся на такого італійського мислителя як Ніколо Макіавеллі. Зацікавився його особистістю та працями. І так вже через нього почав цікавитися політикою. Вирішив вчити глибше, бо це потрібно в нашій країні.

Це команда, з якою хочеться працювати

Вирішальними в моєму житті стали події Революції Гідності. Брав активну участь у процесах. Українці отримали історичний шанс щось змінити, а політика – найшвидший шлях для того, щоб втілити це у життя. Приємно, що близькі люди підтримують мене, бо вони теж зацікавлені у якісних змінах в країні.

У Галицькій партії я знайшов команду, з якою у мене спільні цінності та ідеали, знайшов команду, з якою хочеться працювати. Тут зміг долучитись до декількох проектів. Допомагав в організації Школи Київського Політика, був модератором на Форумі Геть від Москви. У майбутньому планую долучатися вже до усіх проектів, над якими працюють однопартійці.

У Галицькій партії я знайшов команду, з якою у мене спільні цінності та ідеали

Не усе в житті залежить від нас

Про спорт я теж не забуваю. Колись професійно займався футболом, але стан здоров’я не дозволив піти у цій кар’єрі далі. Не усе в житті залежить від нас. Колись неодноразово брав участь у міжнародних турнірах та чемпіонатах. Та й зараз досі ганяю м’яча  за рідний факультет. Не відмовився б колись мати власний клуб. У далекій перспективі. Знаходжу час і на Пласт, адже є його членом більше 10 років.

 Я навчився в Пласті, що допомога і виручка є дуже важливими. Якщо ми хочемо побудувати здорове суспільство – ми повинні звертати увагу не тільки на власні інтереси, але й на інтереси тих людей, які поряд з нами. Коли треба – допомагати  їм.

Українці готові виховувати нове покоління лідерів

Головна моя мрія – це сім’я, здоровий спосіб життя і активна громадська діяльність в подальшому майбутньому.  Чи це буде  в політичній силі, чи певні посади місцевого самоврядування або ж керівні органи влади.

В Україні дуже помітна проблема пострадянської свідомості  українських людей

Найголовніше: потрібно гуртувати біля себе  людей,  об’єднувати їх, навчати  і формувати нове суспільство. На жаль,  в Україні дуже помітна проблема пострадянської свідомості  українських людей. Наявність певної агресії один до одного, зайвої підозрілості, небажання комунікувати та  допомагати один одному. Цього потрібно позбуватися. Українці готові виховувати нове покоління якісних лідерів.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!