Владислав Біль

Член Української Галицької Партії, політолог, студент магістратури Філософського факультету КНУ ім. Тараса Шевченка, пластун, помічник народного депутата України Романа Лозинського.

Він завжди мріяв про великий футбол. Йому віддав десять років свого життя. Втім, через травму, був змушений покинути професійний спорт. І зовсім не шкодує.

 

“Футбол навчив мене працювати в команді”

Футбол і політика пересікаються. Футбол навчив мене двох речей: перше – витривалості. В політиці, як і в спорті, якщо ти не витривалий – програєш. Друге – вміння працювати в команді. Сьогодні я граю в команді УГП і впевнений, що вона переможе.

«Політикою зацікавився випадково»

Я багато читаю. Одного разу натрапив на італійського мислителя Ніколо Макіавеллі. Захопився його особистістю та працями. Саме через нього почав цікавитися політикою. Вирішив вчити глибше, бо це потрібно в нашій країн. А далі Майдан, Революція гідності. Пригадую останню розмову з нашим сотником Сергієм Дідичем. Він запрошував влітку відвідати Городенківський район на сплав по Дністру. Казав: «Давайте трошки потерпимо, а далі все піде, далі ми будуватимемо Україну такою, про яку мріяли». За кілька днів він загинув. Тоді зрозумів, що відповідальність за усе це на кожному з нас. І ми не маємо права спаплюжити пам’ять наших героїв.

 

«Найваживішим для мене є люди»

Будучи на навчанні в Києві, я вступив до Української Галицької Партії. Адже найшвидший та найдієвіший спосіб змінювати країну – це політика. Важливим для мене є люди. І це команда, з якою хочеться працювати.

“ДІМ – ВУЛИЦЯ – МІСТО – КРАЇНА”

Я мав можливість пожити в різних містах і розумію, що Франківськ – найрідніший. Я тут народився і виріс. Для мене Франківськ це перспективна територія, яка за декілька років може дуже круто піднятись у розвитку. Тому і проблеми є найближчими та найбільш болючими для мене. Бачив їх з дитинства. Дім- район-місто-країна – ось проста формула успіху для України. Впорядкування простору навколо себе – першочергова ціль. Переконаний, що політик перед тим, як стати парламентарем, повинен спробувати себе в партійному будівництві та отримати управлінський досвід на місцевому рівні.

«Про Пласт не забуваю»

Сьогодні знаходжу час на Пласт, адже є його членом понад 10 років. Я навчився в Пласті, що допомога є дуже важливими. Якщо ми хочемо побудувати здорове суспільство – ми повинні звертати увагу не тільки на власні інтереси, але й на інтереси тих людей, які поряд з нами. Коли треба – допомагати.

П.С. Як політолог, я б міг би критикувати політиків, писати аналітичні статті і казати як все зле. Та моя країна – це моє життя. Тому працюю і роблю усе, аби в моїй державі, вже зараз відбувалися системні зміни.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]