громадська активістка,
голова вуличного комітету “Незалежність” у Підволочиську,
голова органу самоорганізації населення ОСН Комітету вулиці “Незалежність”,
вчителька
Віта Салко за освітою – вчителька. Проте її життя склалося так, що вона змушена була мігрувати за кордон. Поживши в Лондоні, Віта так і не змогла там себе відшукати. Тому повернулася в Україну. Вона мріє, щоб самосвідомість українців зросла, щоб вони самостійно могли організовуватися та контролювати владу. Жінка переконана, за цим – успішне майбутнє України. Ми зреферували кілька думок Віти Салко. Знайомтеся!
Навчалася у Волочиській школі, працювала вчителем музики і музичним керівником у Волочиському НВК. Я – вчитель за освітою, була також педагогом-організатором. А згодом виїхала в Англію, жила в Лондоні 2 роки. Працювати за кордоном було важко, але, знаєте, з часом звикається.
Люблю спокій. Я б давно жила на безлюдному острові, якби не гора роботи і непримиренне бажання змін в країні. Коли я закінчую важливі справи, мені хочеться, щоб день завтрашній був спокійний. На жаль, таке буває вкрай рідко. Я надто активна людина, напевно, холерик. Часто думаю над тим, чи добре це, чи варто змінюватись. Але згадуються чиїсь слова, що спокій може стати причиною занепаду душі.
Я б давно жила на безлюдному острові, якби не гора роботи і непримиренне бажання змін в країні
Коли я повернулась з Англії, то працювала аж 11 років у кредитній спілці “Калина”. Це був крутий поворот для мене. Я ж творча людина, а тут проявилися бухгалтерські здібності. Тепер я навчаюся в Педагогічному університеті на соціальній роботі. Така професія відкриває ширший спектр робочих місць.
З моєї ініціативи створений комітет вулиці Незалежності у Підволочиську. І коли минуло два роки намагань, звернень до місцевої влади, які не розглядали і взагалі ігнорували, я задумалася. У нас були якісь перемоги: ми освітили вулицю. Там сьогодні 13 енергозберігаючих світильників. Ставили їх з допомогою підприємців, а селищна рада оплатила стовпи та лінію, якої в нас не було. Ми дуже хотіли облаштувати тротуар, організувати прибирання вулиці. Але навіть такі примітивні питання влада блокувала. Я зрозуміла, що потрібно робити рішучі кроки вперед.
Влада дуже боїться нашої самоорганізації, бо це нищить багато корупційних схем.
В один момент ця ситуація змінила моє життя, я була змушена виїхати закордон. Проте знайти себе в іншій країні таки не змогла. Я повернулася. Відчуваю, що тут я маю бути.
Самоорганізація – це шлях до розвитку. Я відчула це на власному досвіді. Бачу, що в Підволочиську треба зробити декілька комітетів, таких, як створили ми на вулиці Незалежності. Так є і в інших областях. Зазвичай, комітети працюють при виконавчому комітеті, їм передають повноваження, це дієво. Адже на місцях люди знають свої нагальні проблеми, сигналізують про те, що потрібно робити тут і тепер. Якщо сьогодні треба класти бруківку на тротуарі, то ніхто не білитиме якийсь фасад, як часто це у нас буває. Великою перевагою такого устрою є раціональне використання коштів. Самоорганізація – це круто. Влада дуже боїться таких “порухів”, бо це нищить багато корупційних схем.
Влада дуже боїться нашої самоорганізації, бо це нищить багато корупційних схем.
Потрібно вибрати правильного, дієвого лідера, який на власному прикладі покаже людям, що таке активність і відповідальність. Коли таких лідерів назбирається хоча б сотня, то вони зможуть повести за собою.
Він, звісно ж, підтримує мене, але каже, що це невдячна справа. Взагалі, ставлення до політики у нас дуже неоднозначне і позначене значними негаціями. Проте я чітко усвідомлюю, що політика – це один із найвпливовіших інструментів, за допомогою якого можна реалізовувати добрі ініціативи.
Якби у мене було багато грошей, то витратила б їх на навчання. За освітою я вчитель. Проте мене не полишає думка, що я мала бути дизайнером чи архітектором. От зараз роблю ремонт в будинку і багато дизайнерських рішень приймаю сама. У квартирі свекрухи я сама зробила дизайн. І всі, хто приходить, кажуть, що їм подобається. Моя мама – вчитель і вирішила, що я теж буду вчителем, а я ж, виявляється, у 6 класі шила собі і шорти, і спідниці, тобто задатки в мене були. Я завжди себе шукаю.