Віктор Сливчук

Віктор Сливчук,
вчитель німецької мови,
депутат Городенківської міської ради від УГП

Діяльність нашого осередку –

це швидше рятування надзвичайної ситуації

Будучи на посаді директора Городенківської школи, Віктор Сливчук домігся, щоб у старій будівлі навчального закладу поміняли вікна та двері, встановили систему відведення дощової води. У двох старих корпусах встановили туалети, провели водопровід. Дорожні знаки та спеціальні розмітки на дорогах біля шкіл Городенки – теж його заслуга.

Змусив себе вийти зі стану комфорту

Я народився в селі Топорівці Городенківського району. Закінчив Івано-Франківський педінститут. 27 років працював у школі – вчителем, заступником директора, директором. Навчався за спеціальністю “російська мова і література”, потім перекваліфікувався на вчителя німецької мови.

Виховання дітей – це і моє основне заняття, і хобі.

Розлучився з першою дружиною, коли дітям було 3 і 5 років. Дружина виїхала закордон, а син і донька залишилися біля мене. Тому виховання дітей – це і моє основне заняття, і хобі. Я 17 років був заступником директора з виховної роботи і весь вільний час присвячував дітям – по вечорах, на вихідних організовував якісь заходи, проводив репетиції, ночами писав сценарії до свят.  

Зараз люди дивуються: “Як так? Лишив школу? Після стількох років роботи, проектів?” Співчувають, бо думають, що в мене депресія. Я ж цю ситуацію сприймаю нормально. Нарешті змусив себе вийти зі стану комфорту і побачити нові можливості.

Кількість учнів зменшилася удвічі

Зараз у селах є школи, де вчиться 40-50 учнів. Великі будівлі, нові або капітально відремонтовані, стають непотрібними. Ми втрачаємо інфраструктуру, яку багато поколінь підтримувало.

Наш район має унікальні можливості

Місцева влада не має плану розвитку району. Боюсь, у них навіть бачення такого немає. Основна задача чиновників – “треба борг віддати”. Шукають депутата, який десь там наверху може вибити гроші. Гроші знайшли – зітхнули, чекають наступного боргу.

А, насправді, місцеві чиновники мають всі повноваження, щоб людям допомогти, дати якийсь алгоритм дій. Треба, щоб до влади прийшли люди, які цими повноваженнями зможуть ефективно скористатись на благо мешканців краю.

Наш район має унікальні можливості для розвитку зеленого туризму. Найперше – це Дністровський каньйон з його мальовничими берегами і теплим кліматом, багато археологічних пам’яток, замки. Якщо би мудро підійти до розвитку туристичної сфери, подумати над комплексною програмою, то виграли б й інші галузі, запрацювали б місцеві виробництва, з’явилися б робочі місця. Але це не зробиться за рік-два, потрібно розробити масштабний стратегічний план.  

Якщо мудро підійти до розвитку туристичної сфери, то виграли б й інші галузі, запрацювали б місцеві виробництва, з’явилися б робочі місця.

Я вдвічі старший за інших членів осередку

Коли мій сусід Іван Вережак (сільський голова Котиківки, заступник голови Івано-Франківської обласної організації УГП – ред.) запропонував долучитися до Галицької Партії, я одразу погодився. Знаю Івана змалку, він фактично виріс в мене на подвір’ї, був учнем нашої школи. Після закінчення Прикарпатського університету проходив у школі практику, очолював учнівське самоврядування.  Я бачив його потужний потенціал – організаторський, інтелектуальний, і величезне бажання щось змінити. Майбутнє України – саме за такими людьми.

Я вдвічі старший від інших членів партії нашого району. Мені пощастило опинитися серед них, бо коли бачиш їхню енергію, мотивацію, то й сам заряджаєшся оптимізмом.

Діяльність нашого осередку – це швидше рятування надзвичайної ситуації, вирішення нагальних потреб. Зараз в наших людей один алгоритм – зібрати валізу, оформити візу і виїхати закордон. І оця молодь, об’єднана в Галицьку Партію, відроджує з попелу 90-х мрію про сильну незалежну Україну. Робить конкретні кроки, щоб люди знайшли себе тут, побачили можливість жити і працювати у своїй країні.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]