Голова Бориславського міського осередку УГП, партієць,

спеціаліст першої категорії з питань молоді та охорони культурної спадщини відділу гуманітарної політики Бориславської міської ради,

очолює ГО “Цвіт нації”

Молодь – генератор ідей, що змітає все на своєму шляху

Віктор Кравцов працює з 16 років. Спробував себе в багатьох сферах. На разі розвиває культурне життя Борислава. З роботи інколи приходить опівночі, бо має багато ідей та задумів. Багато  працює з молоддю і мріє, щоб рідне місто стало туристичним центром.

В дитинстві щодня бився, тому і пішов на кікбоксинг

Народився  і живу у Бориславі. Сім’я бідно жила, тато був міліціонером, мама працювала на овочевій базі. Страшна була ситуація, видавали пайки, талони. Якийсь час, через скорочення, роботи у батьків не було. Тому вчився у санаторній школі з безкоштовним харчуванням. Дитинство в ті часи не порівняти з теперішнім. Але яскраві моменти були. Не було телефонів, комп’ютерів, весь день – надворі, було весело. Я тяжкою дитиною був, бився кожен день, тому і пішов у 16 років на кікбоксинг. Через рік здобув кандидата в майстри спорту серед юніорів, в 20 років – друге місце в Україні. Покинув, бо так зламали ніс, що вже не міг займатися. Пішов на роботу в 16 років. Працював в охороні. Потім було багато робіт: касир, копірайтер, менеджер з реклами, фотограф, керуючий їдальнею у тюрмі. Працював і паралельно вчився в  Дрогобицькому педагогічному університеті. Був профоргом, ще капітаном команди КВН. Тоді почав активну діяльність, ми влаштовували різні акції, дискотеки. То були найкращі роки життя.

Виробляємо електрострум для творчого освітлення міста

Коли робота була не до душі, то я йшов, рвав всі зв’язки. Вже зараз вкоренився у міській раді, п’ятий рік працюю. Займаюся   питаннями культури. Воно мені близьке ще з університету. Мені подобається організовувати процес. Мені подобається бачити результат. Я приходжу інколи додому о 12-й ночі, бо постійно якісь проекти в голові. Я мушу бути в колесі, яке виробляє електрострум для освітлення міста у творчому плані. У місті страшна ситуація з наркоманією, молодь виїжджає і деградує, бо не має що робити. У Бориславі я бачу свою самореалізацію. Вірю, що я щось вмію, зміню. Тому і не їду закордон, хоча можливості є. Але я не хочу покидати країну у важкий час. У нас достатньо депресивне місто, але ми щось намагаємося, ми щось міняємо і воно по-трошки піднімається вгору.

Вірю, що я щось вмію, зміню. Тому і не їду закордон, хоча можливості є.

Ми зробили, щоб в Україні на ялинці замість зірочки був тризуб

Коли приїхав з Майдану, подумав, чому б не об’єднати творчу молодь? Бо молодь чогось прагне, вона – генератор ідей, який змітає все на своєму шляху. Так створили громадську організацію “Цвіт нації”. Під час Майдану ми запропонували в Бориславі  прикрасити живу ялинку, щоб не ставити таку, як в Києві. А ще ми зробили, щоб в Україні на ялинці замість зірочки був тризуб. Це наш такий громадський здобуток.

Для когось нафта – це рай, для нас – це проблема

Проблем в Україні  багато. Перша – це війна, насамперед, війна з внутрішнім ворогом.  Таких ворогів засіло на вищих щаблях влади дуже багато. Олігархи не мають стояти при владі, при владі має стояти людина з національним мисленням.  Люди, які прийшли на крові, розказали багато байок і їм повірили. Біда людей в тому, що вони мають коротку політичну пам’ять і не хочуть взагалі заглиблюватися у минуле, а хто не знає минулого, не вартий свого майбутнього. Цим все сказано. В Бориславі також є багато проблем. Наймасштабніша – це нафта. Для когось нафта – це рай, для нас нафта – це проблема. Зараз забирають із бюджету міста нафтогазовидобувне управління, і обслуговувати понад 2000 нафтових вишок і копанок, немає кому. Ми б мали купатися в золоті, а купаємося в нафті. У воду через грунт протікає нафта і вода неякісна. Попри нас є річка, а ми не маємо води. А ще – дороги, по яких жоден автолюбитель не хоче їздити.

Біда людей в тому, що вони мають коротку політичну пам’ять і не хочуть взагалі заглиблюватися у минуле, а хто не знає минулого, не вартий свого майбутнього.

В голосі не було пафосу, як в інших політичних силах

Політика дає ширші можливості. Коли людина щось робить в громадській організації – це класно, але ти нічого не вирішуєш у місті. Ти можеш бути авторитетним на Фейсбуці і до твого слова дослухаються. Але якщо ти – в партії, то є можливості. Це можливість прийти до влади і змінити щось у Бориславі. Наприклад, зробити туристичним центром. Галицьку партію обрав, бо мені її близька ідеологія. А ще, коли зустрівся з партійцями, в них не було в голосі того пафосу, який я побачив у інших політичних силах. Тут я побачив людяність.

Якщо в людини немає стержня, вона згорить, якщо є – буде світитися

Нам потрібно змінити ставлення один до одного. В нас чомусь, якщо ти в політичній партії, то ти – крадій, злодій. А якщо ти працюєш у міській раді, ти використовуєш адмінресурс. Найважливіше – довіра, її дуже важко заслужити. Посада – це дуже тимчасове явище. Головне – те, що всередині, головне – стержень, якщо в людини немає стержня, вона згорить, якщо є – буде світитися.

Творчість – бачити у звичайних речах незвичайні речі

Моє хобі – це творчість. Маю дві поетичні збірки: “Тим, хто розуміє” і “Безмежність”. Зараз пишу менше, часу немає. Я і прозу пишу, але не видаю, вона така, моя. А ще – музика. Учасник музичних колективів: “Метафізика” і “Західний трикутник”. І ще гурт, який ніяк не називався. Там було 10 класних ліричних пісень на тему АТО. Навіть записали одну пісню професійно, вона десь в інтернеті гуляє – “Герої не вмирають”. Творчість – вміння бачити у звичайних речах незвичайні речі. Чи, навпаки, незвичайні переводити у звичайні. А ще – це безкінечний процес удосконалення людини.