Адамчук Василь

Йому всього 22 роки, проте він вже точно знає, чого хоче в житті і як йому в цьому допоможе політика. Василь Адамчук родом із села Братківці, що неподалік Івано-Франківська. Тут він бачить своє життя в подальшому. 

Він працює менеджером із закупівель у компанії, що займається експортом лікарських рослин, навчається підприємництву на магістратурі та називає себе небайдужим активістом.

“Майбутнє за активними людьми”

Я виріс у інтелігентній сім’ї — моя мама вчителька і депутатка в селі, а батько займається підприємництвом. Із дитинства ріс і знав, що бути активним — важливо. Мої батьки ніколи не стояли остронь проблем села, тому я брав приклад із них.

Ще в школі разом із однодумцями ми створили Молодіжну раду села Братківці, де працювали із молоддю: проводили заходи, дискотеки, толоки, все, що могло цікавити моїх ровесників та якось зайняти їхній час.

Тоді ж я зрозумів наскільки важлива політика і підтримка влади, адже неодноразово звертався до голови села, але підтримки від нього ми так і не отримали. 

Пізніше, коли я пішов вчитися у ВУЗ, одразу ж вирішив допомагати в організації подій в профкомі, а ще через деякий був учасником “Школи лідерів” — програми менторства для молодих людей. 

 

Одночасно із тим, я був членом організації AIESEC. Там мав свою команду й разом ми організовували різні події: для молоді, звісно ж.

Зараз я можу сказати, що активізм у мене в крові й майбутнє точно за активними людьми.

 

“Благодійництво — це важче, ніж здається”

Час мого активізму доходив до завершення: в якийсь момент я зрозумів, що якщо я хочу допомагати людям, то це треба робити реальними речами.

Якось я випадково побачив, як хтось у селі спалював одяг, зловив себе на думці, що є багато людей, хто цього одягу не може собі дозволити. Тому в мене виникла ідея  цей одяг збирати, сортувати і віддавати людям, котрі його потребують. Дуже проста і водночас складна ідея. 

Так склалося, що майже одразу знайшов однодумців, поговорили, зійшлися цінностями і виникла думка створити  благодійний фонд. Назвали його “НЕБАЙДУЖІ” і почали допомагати людям. Було багато різної роботи: довелося носити мішки, шукати тих, хто погодиться відвезти їх, шукати заклади, де перебувають люди, що потребували одягу і взуття, комунікувати зі ЗМІ. Це приємний, але важкий період в житті. 

З часом команда вигоріла і нам відверто не вистачало коштів на утримання фонду, адже все робили власними силами.

Відтоді я зрозумів, що благодійність — це складніше, аніж можна подумати. 

Та своє волонтерство не покидаю і завжди намагаюся допомагати там, де треба і тим, хто цього потребує.

Називаю себе “небайдужим активістом”: так себе відчуваю.

“Через 5 років моя дитина мене запитає чому я цього не зробив”

Попри те, що я досить молодий, я часто задумуюся про майбутнє. Бачу себе в селі, однозначно, думаю, що за 5 років вже матиму сім’ю та дитину. 

І я не хочу відчувати сором, коли моя дитина буде питати “тату, чому ти цього не зробив?”. Тому моя мотивація проста — я хочу створювати краще середовище для себе і своєї сім”ї. 

“Були пропозиції від інших партій, обрав УГП за цінностям та людьми”

Те, що я колись зав’яжу своє життя з політикою, знав ще із дитинства і коли наступив час обирати, пішов в Українську Галицьку Партію.
Не буду приховувати — були пропозиції від інших партії, проте я знав, що репутація важлива, і якщо репутація партії “храмає”, то й моя буде не на вищому рівні. Деяких людей із УГП я вже знав, і про них міг говорити тільки хороші речі, окрім того, мені цілком підходили цінності, тому вибір був очевидний.
Адже партії творять люди.

“В моєму селі знають — з Адамчуком так просто не домовишся”

Я дуже принциповий у всіх питаннях, тому зі мною важко домовитися, про це знають всі в селі. І я точно не буду лобіювати інтереси бізнесу, бо я простий і тому вважаю, що важливо дбати про простих людей. 

У мене немає глобальних мрій і я не “літаю в небесах”, те, що я хочу зробити — це про безпеку і добробут в моєму селі.

Своїм майбутнім дітям хочу створити відчуття безпеки і банальна дорожня розмітка в цьому має допомогти, дорожні знаки і освітлення — теж для цього.

Для молоді важливо створити щось таке, що зайняло б їхній час, бо я розумію, що від надлишку вільного часу, вони вживають алкоголь, або виїжджають із села.

Для місцевих виробників потрібно створити хороші умови, бо я вірю, що моє село має потенціал розвиватися й рости.

 

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]