fbpx

Тарас Чолій

Заступник голови Політради УГП,
член Політради УГП.
депутат Львівської міської ради,
голова фракції УГП у Львівській міській раді.
член депутатської комісії з архітектури, містобудування та охорони історичного середовища.

Щоб змінити народ, нам потрібно 50 років системної роботи

Тарас Чолій – батько двох дітей, журналіст, депутат Львівської міської ради. Він же – автор проекту «Локальна історія» та продюсер документальних фільмів “Золотий вересень. Хроніка Галичини 1939-1941”, “Срібна Земля. Хроніка Карпатської України 1919 – 1939”. Був директором музею “Територія терору” (2009-2016).

Залишитись там назовсім не хотів

У 1999 році я демобілізувався із ЗСУ. Почав пробувати себе у цивільному житті. То був такий час, коли заробити грошей на прожиття, на особистий розвиток чи навчання, в Україні було неможливо. Багато моїх друзів виїхали на роботу за кордон. Поїхав і я. У Португалію. Прожив там 5 років. Робив різну роботу – будував дороги, мости, будинки. Об’їздив майже всю країну, добре вивчив мову, працював легально, але жодного разу не виникала думка залишитись там назовсім.

Дуже важливим моментом для мене була Помаранчева революція. Я організовував усі «майдани» у Португалії. Це був дуже сильний поштовх. Дуже хотів тоді поїхати до Києва, але до завершення робочого контракту залишався рік. Тож додому потрапив лише у 2005 році.

То був такий час, коли заробити грошей на прожиття, на особистий розвиток чи навчання, в Україні було неможливо.

Продюсував 4 роки

Після повернення додому, вступив на навчання у ЛНУ імені Івана Франка на факультет журналістики. Через рік, у 2006, вже працював у прес-службі Львівської міської ради. Згодом – в адміністрації міського голови. У 2009 році почав займатися створенням музею «Територія терору». У той період дуже захопився історією і почав працювати над кількома схожими проектами.

Так познайомився із режиссером Тарасом Химичем, звукорежисером Любомиром Соломченком. Разом ми зняли наш перший документальний фільм «Золотий вересень». Згодом були інші стрічки – про Закарпатську Україну, про УПА. Продюсував я десь 4 роки.

У 2013 році разом із колегами розпочали проект «Локальна історія» – такий собі інститут громадської пам’яті. Наше завдання – дослідити якомога більше сіл, людських історій, зняти це на відео, зберегти для історії. Вже зараз видаємо журнал. У рамках ГО «Українська Галицька Асамблея» реалізовуємо також проект «Незнаному воякові». Досліджуємо і відбудовуємо, фактично проводимо повну реконструкцію меморіалів, де поховані повстанці  УПА.

Починаючи працювати над історіями, досліджуючи війну, ми не думали про те, що прийде нова. І воювати доведеться із тим же ворогом.

Авторитетів для себе у політиці не бачу

У політику я потрапив не спонтанно. Хотів цього. Адже саме політики задають вектор і динаміку розвитку держави. Вони повинні не просто говорити до мільйонів, а й вести їх за собою. Не лише гаслами, й власним прикладом.

Для себе особисто в українській політиці не бачу того, на кого хотів би рівнятися. На жаль, там дуже багато випадкових людей, дуже багато таких, що прийшли свідомо із деструктивною метою або ж просто – заробити грошей. Такого не повинно бути. Але для того мають прийти нові молоді обличчя, достатньо цинічні і прагматичні. Тому що в політиці, як і в економіці, немає добрих чи поганих, є ефективні і неефективні.

Вони повинні не просто говорити до мільйонів, а й вести їх за собою. Не лише гаслами, й власним прикладом.

І що важливо – ідучи в політику, треба мати певний рівень фінансової незалежності, адже уся ця робота – на волонтерських засадах. Лише депутати ВР отримують зарплату.

УГП – найбільш демократична партія

Чому УГП? У свій час мав пропозиції «пристати» до різних політичних сил. Але Галицька Партія створювалась у той час, коли я потрапив у середовище цих людей. Тобто не було ще структур, організацій. Я мав можливість особисто долучитись до створення партії. Мені ніхто нічого не нав’язував і не казав, що ти маєш робити те чи інше.

Сьогодні УГП є найбільш демократичною партією в Україні із тих, що я знаю. Я вірю, що прийде час,і в Україні будуть чесні політики. На моє рішення, на мою позицію можуть мати вплив лише члени моєї партії мої друзі, моя родина і моя совість. Із собою, до речі, бажано теж не домовлятись. Бо людина так влаштована, що коли робить поганий вчинок, завжди зможе знайти собі виправдання.

Хочу встигнути максимум

В Україні є багато над чим працювати. Багато напрямків або не розвинені взагалі, або розвинені вкрай погано. І це майже всюди – у бізнесі, в державному управлінні, у війську, в освіті, в медицині. Для політиків, для управлінців, для фахівців це непочатий край роботи. І це цікаво.

Думаю, для того, щоб змінити народ, нам потрібно 50 років системної роботи. Це складно. Особисто я хочу встигнути зробити максимально від мене залежне. Хоча би так здалеку рівне тому, що робили люди, котрі будували українську державу до нас, у ті складніші часи.

Багато напрямків або не розвинені взагалі, або розвинені вкрай погано.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]