Роман Лозинський

політолог,
пластун,

Роман Лозинський: “Інша політика – це інший намір, з яким ти її твориш”

Роман Лозинський – 25-річний політолог, голова Політради Української Галицької Партії у 2018-19 роках (до липня 2019), координатор партії “Голос” у Львівській області. На виборах 21 липня обраний депутатом Верховної Ради за списком партії “Голос”.

Як пластун Роман має найвищий почесний ступінь – Гетьманського Скоба, багато подорожує лоукостами, побував у 23 країнах світу.Заснував у Львові Школу Молодої Еліти, реалізував низку соціальних та молодіжних проектів, серед яких – перший велосипедний вагон в Україні.

Кожного дня ти приймаєш рішення

Потім оглядаєшся назад і бачиш, що в житті було багато переломних моментів. Формотворчим для мене було середовище громадських організацій, в якому я ріс. Я пластун із семи років, з абсолютно несвідомого віку. У 16 я набрав юнаків, яким було по 11 років, і займався з ними 8 років. Тепер їм по 19-20 років, і вже вони так само у патріотичному дусі виховують моїх “пластових внуків”. “Пласт” дуже змінює людей, він вишколює. Це є визначальним фактором для багатьох, і для мене зокрема.

Я вивчав політологію. І це був мій свідомий вибір. Пам’ятаю, на четвертому курсі друзі запитали: “Куди ти підеш працювати після політології?” То були часи Януковича, і я сказав: “У політичну партію точно не піду, бо в Україні нема якісних політсил”. Але мені випала нагода співтворити таку партію, про яку думали і громадські активісти, і відповідальна молодь, якої українці чекали.

Треба використовувати всі можливості, які є навколо

 

Я вчився на різних додаткових навчальних програмах, коли був студентом. Це – “Вища політична школа”, “Політичні студії” тощо. На проект стажування в Канадському парламенті я пройшов три кола пекла – співбесіди, есе… Відбір був дуже складний. Цю стипендію потрібно заслужити. Але коли я потрапив у парламент Канади, то зрозумів, що всі випробування варті того, бо два з половиною місяці ми працювали безпосередньо з депутатами.

Демократія – це дорого

Підхід до роботи і культура парламентаризму – це, напевне, ключовий урок, який я отримав. У нас, при перших розбіжностях, люди кидаються один на одного з кулаками, і це, часто, ключовий аргумент у дискусії. Там розуміють, що демократія – це дорого, бо це багато часу і багато зусиль. Лише в якісному діалозі можна знайти істину і найкращі рішення для країни.

Іти в політику – це рішення дуже складне. Тут, мабуть, зіграв такий момент внутрішньої небайдужості, коли ти розумієш: якщо ти хочеш тут залишатись, хочеш жити в своєму місті, бо це – твій дім, то ти маєш якось його будувати і перебудовувати сам. Якщо політика – це один з інструментів і одна з можливостей впливати на якість життя, то варто ним скористатися.

Лише в якісному діалозі можна знайти істину і найкращі рішення для країни

Інший намір – це інша політика

День З’їзду, коли мене обрали головою Політради, не став переломним для мене. Радше, логічним продовженням того, чим я займаюся вже три роки. Я приєднався до команди Галицької Партії влітку 2015 року. І відтоді це є основною сферою моєї діяльності. Я приєднався на виборах, брав участь у виборах, але після того займаюся менеджментом, розбудовую партію. Спочатку – у Львові, потім, як заступник голови Політради, на рівні цілої України. Тому нинішня посада – це наступний логічний крок. Тепер просто треба брати на себе ще більше відповідальності.

Інша політика – це інший намір, з яким ти її твориш. Звідси все починається. Якщо твориш політику з наміром покращити життя людей – щоб їхнє місто, країна були крутішими, якість життя була вища, – це зовсім інша історія, ніж та, що є зараз. Всі звикли, що політика – це лобізм власних інтересів. Більшість йде у політику, щоб просто раціонально відстояти свій бізнес або бізнес якогось свого “сірого кардинала”. Дуже важливо розуміти, з яким наміром ти ідеш в політику. Інший намір – це інша політика.

Інша політика – це інший намір, з яким ти її твориш

Для нас дуже важливо сформувати команду ціннісних людей, самодостатніх, які реалізували себе в житті у різних напрямах. Вони хочуть жити тут, щоб їхні родини мали кращі умови для життя. А ми розуміємо, що це неможливо у мікрокліматі, в тепличних умовах. Саме ці наївні ідейні мотиви несемо цей намір в політику. Тобто інакшість – і в намірах, і в цінностях, які люди приносять у політику. Політика не є щось відірване від реальності.

Одна з ключових проблем в Україні – це проблема довіри

Я вважаю, що люди – це основне, їхні наміри, їхні цінності, їхній стиль життя. Без команди, без однодумців, ти будеш дуже довго йти до своєї мети. В політиці, зокрема, мусять бути люди, яким ти довіряєш. А водночас, тут не може бути постійного страху, що прийде в команду хтось, хто матиме іншу думку про якесь важливе суспільне питання.

Ми будуємо свою команду на основі власного, особистого прикладу. Колись Екзюпері писав: “Змусьте людей побудувати вежу – і вони стануть друзями”. В політиці дуже подібно. Якщо ми будемо формувати “іншу” політику, то до нас будуть підтягуватися люди, які побачать на конкретних справах, що ми справді “інші”. Так у нас з’явилася Київська міська організація УГП. Ми приїхали до Києва і просто показали, чим ми займаємося тут, презентували свою ініціативу “Геть від Москви!” Це надихнуло дуже якісних людей приєднатися до нашої команди.

Так викристалізовується та команда, з якою ти зможеш змінити свою країну і навіть світ

Важливо мати команди, які витримують перевірку часом і конкретними діями. Лише так ти розумієш, хто є справді важливий, хто справжній. Так викристалізовується та команда, з якою ти зможеш змінити свою країну і навіть світ.

Якщо ти хочеш переконати людину йти у політику, то це вже, мабуть, помилка. Єдине, що працює, це власний приклад. Коли робиш щось справді потрібне, в процесі однодумці самі з’являються. Люди починають тобі вірити, люди починають розуміти, що це щось інше. Бо якщо ти приходиш і говориш: “Ми – такі, ви маєте бути такими, робіть так, як ми”, то це ніколи ніхто не сприйме. Перш за все, ти маєш відповідати тим речам, які декларуєш.

Це точно “гра надовго”

Ми розуміємо: якщо ми будуємо іншу команду, формуємо іншу політику, то це точно “гра надовго”. Це не наш шлях – голосними пустими гаслами і великими грошима купити підтримку людей. Ми мусимо говорити непопулярні речі. Але людей багато, вони різні. Тому на те, щоб нас почули і зрозуміли, потрібно дуже багато часу і дуже потужна команда.

Одним з моїх життєвих авторитетів є Богдан Гаврилишин. Я знав його особисто, він був пластуном і видатною особистістю. Він дуже багато всього досяг в житті. Будучи звичайним хлопцем, він “створив себе сам”. Його слова дуже цінні для мене. Зокрема, він казав: якщо в Україні буде 1% критичної маси людей з добрими цінностями, намірами, які будуть мати такий патріотичний і правильний стержень, то за цю країну можна буде не хвилюватися. Напевне, тут прикладом є той самий Майдан, коли невелика частина українців повністю змінила хід історії.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!