fbpx

Роман Головенко

Член  Ради Київської міської організації Української Галицької Партії,
магістр права Національного університету “Києво-Могилянська Академія”,
працює у галузі надання юридичних послуг та медіа

Ми не живемо за часів Кучми, ми мусимо робити зміни

Роман Головенко – юрист та експерт у медіасфері, київський галичанин та турботливий батько. У його сфері інтересів – шахи, історія та професійна юридична діяльність. Роман мав спільні проекти з Радою Європи та ОБСЄ, був одним із головних експертів Реанімаційного Пакету Реформ і вже протягом тривалого часу  тісно співпрацює з Інститутом Масової Інформації. Його тиждень завжди насичений суспільно важливими справами та юридичними договорами, але вихідні він завжди проводить із сім’єю.

Я знаю, як можна залишити те, що тобі не подобається

Мої головні хобі – це шахи та історія. Я колись пробував 1,5 міс вчитися на історичному факультеті у Прикарпатському національному, кинув і наступного року вступив в Могилянку. Мені не сподобалося, але я все одно продовжував любити історію. Просто середовище було трохи іншим. Я не став чекати закінчення 1 курсу, а просто залишив навчання і почав інтенсивно готуватися.  Це додало впевненості у своїх силах, бо потім я був четвертий в списку на вступ, при дуже великому конкурсі на одне місце.

Шахами більше під час навчання в університеті захопився, але я більше як аматор: не є професійний гравець, не маю офіційного рейтингу, звань чи щось подібне, але дуже люблю з людьми грати – це цікавіше, аніж з роботами онлайн, наприклад.

Можна сказати, що деякі країни доволі  схожі на Україну, а є ті, що відрізняються.

Взагалі я дуже люблю подорожувати, і як правило, подорожую завдяки роботі, дуже багато країн об‘їздив. Був в Катарі, Туреччина, Болгарія, Німеччина, Литва , Польща, Чехія, навіть Швейцарія. Можна порівняти як люди живуть там, яке суспільство там. Можна сказати, що деякі країни доволі  схожі на Україну, а є ті, що відрізняються.

Ніхто замість тебе не виховає дитину

Моя робота передбачає  багато зустрічей та заходів, як в офісі, так і поза офісом.Зараз  я більшість часу співпрацюю з Інститутом масової інформації, але маю й інші проекти, а також партійна діяльність. Але стараюся, щоб усі робочі питання не затягувалися в позаробочий час, бо треба і вдома побути, провести час з родиною. Я вважаю, що дитині потрібно приділяти увагу і ніхто її за тебе не виховає. Ні садочок, ні сусіди чи щось подібне. Навряд чи щось буде добре з цього. Треба спрямовувати свої сили на виховання дітей. Тим більше, вік такий, 3 роки, дитина якраз починає всотувати все у себе.

А чого б я мав виїжджати з України?

Виїжджати з України не планую. Мені тільки клімат не подобається. Трохи незручний.

¾ країн світу живуть так само, як Україна. Тих, хто хоче виїхати з тих країн, що розвиваються в більш розвинуті і економічно потужні дуже багато, але коли ти виїжджаєш – це вже не твоє суспільство, це вже інша культура. А тут моя країна, то чому я її маю залишити напризволяще і йти шукати долі закордоном.

Я себе реалізував тут. Вірю, що багато спеціалістів можуть це зробити в Україні. Я можу себе забезпечити, можу забезпечити свою родину і  я можу спробувати щось змінити в цій країні, замість того, щоб все кидати і починати будувати закордоном. Ти не знаєш чи вийде, чи ні і як тебе будуть сприймати. Це наша країна, ми за неї відповідальні. Тут ж не вибирають, так само як не вибирають в якої мами ти народився.

Політичні сили, що є у владі, мене не задовільняють

Треба робити зміни. Зараз наша країна в такому стані, що від того, який напрямок ми оберемо, на скільки якісно будемо проводити зміни – багато що залежить, тобто це не є час застою, коли можна було порівняти з часами Кучми чи щось подібне, де від людей небагато що залежало і змін особливо не було або вони були такі, скажімо, кулуарні, коли суспільство не могло впливати. Чесно кажучи, мене доволі таки не задовольняють ті політичні сили, які представлені зараз у владі і навіть інтелігенція, яка намагається це все у Фейсбуці обговорювати чи якось критикувати, впливати, вона доволі часто не є адекватною, на якихось суб’єктивних речах загострюється увага, замість чогось конкретного. Тому я вирішив піти в Галицьку партію.

Чесно кажучи, мене доволі таки не задовольняють ті політичні сили, які представлені зараз у владі.

Партія наважується говорити людям, що їм самим треба мінятися. Не якийсь патерналізм, що ми прийдемо до влади і вам впаде манна небесна відразу від влади,  а говорять люди, що люди самі мусять міняти свою громаду, своє суспільство, мінятися самим, вчитися, набувати досвіду і тільки таким чином ставати успішними і країна буде більш успішною.

Інформаційна грамотність важлива

Я мрію підвищити інформаційну грамотність людей. Просування освіти в плані інформаційної грамотності важливе, бо діти  стають дуже залежні від соцмереж, від гаджетів, від всього і вони не можуть нормально спілкуватися і навіть генерувати текст чи якісь меседжі. Вони спілкуються лайками, смайлами, відео. Ми бачимо, що соцмережі дозволяють людьми маніпулювати. Люди обирають своє коло спілкування і не уявляють, що десь можуть бути інші люди. Ці люди в їхній же країні чи в їхній же громаді, але з іншими поглядами, тому трохи інші. З одного боку йде глобалізація, а з другого – відбувається сегрегація. Коли люди мають тільки своє коло спілкування.

Розробники інтернету чи розробники Вікіпедії сподівалися, що люди будуть більше наукою цікавитися, якимись відкриттями і тому подібне, більше розвиватися, а воно все ж таки йде більше в розваги. Я розумію, що така людська натура, але в принципі є ще той фактор, що тиск оточення затягує всіх у це, але є доволі  великий відсоток і молодих людей у світі, які готові були б не тільки розваги шукати в інтернеті, але й самим розвиватися. І їх до цього треба підштовхнути.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]