Павло Лодин

27 років,
голова Галицької районної організації УГП,
політолог, журналіст, завершив аспірантуру

Коли прийде наш час, ми будемо готові

Молодий політолог і журналіст Павло Лодин не боїться змін і вважає, що завжди краще спробувати, ніж відмовлятись. Інакше б не працював міжнародним оглядачем у польському виданні, не закінчив аспірантуру і не подався в політику, щоб творити якісні зміни у своєму місті. Втрачені можливості – не для Павла.

Пішов на політологію, хоч не знав, що то таке

Маю таку особливість характеру: завжди хочеться пізнавати щось нове. Не будеш знати, підходить тобі ця справа чи ні, доки не спробуєш. Так я опинився у першому випуску Галицької гімназії. Так вступив на політологію в університеті, достеменно і не знаючи, що це таке. Зрештою, в Галицьку Партію теж потрапив з цікавості, бо хотілось долучитись до чогось нового, стати співбудівничим нової політики. Жодного разу не пожалів про свій вибір.

Був старостою на потоці. Треба було вміти балансувати між студентами і викладачами. Якось просив викладача забрати у мене кілька балів і додати їх іншому студенту. Хотів, щоб усі були задоволені.

Завжди хочеться пізнавати щось нове. Бо ти не будеш знати, підходить тобі ця справа чи ні, доки не спробуєш.

В університеті почав працювати над темою українсько-польських відносин. Закінчив аспірантуру, завершую дисертаційне дослідження на тему українсько-польського примирення. Польську знаю добре, пишу статті для польського видання “Obserwator Międzynarodowy” (“Міжнародний оглядач”).

Вчимося, щоб бути готовими

В УГП постійно вчаться бути політиками. Думаю, ми обрали правильний шлях. Ми вивчаємо політичні, економічні, суспільні процеси, так ми отримуємо практичні навики, цінні у політичній діяльності. Коли прийде наш час, ми будемо готові. Бо іноді влада дається досить легко, але ті, кому вона дісталась, часто не усвідомлюють повноти відповідальності.

Основна проблема нашої держави – популізм державних управлінців, породжений браком знань або небажанням вникати у суть справи. Популізм – це найлегший шлях у прийнятті рішень. Але чи будуть фаховими ці рішення?

В УГП ми постійно вчимося бути політиками. Коли отримаємо важелі управління, будемо точно знати, що робити.

Моя “сродна праця” – це наука. Це робота і захоплення одночасно. Світ змінюється дуже динамічно, йде мова про четверту технологічну революцію, а ми в Україні ще вирішуємо проблеми, якими Європа займалась у минулих століттях. Це справді серйозна проблема. Потрібно навчити підростаюче покоління ставити питання, а не давати дітям готові рекомендації та знання. У вічному пошуку правильних рішень – такими мають вирости сьогоднішні діти, щоб не бути інертними, а конкурентноздатними.

Найцінніші уроки життя

Їдьте за кордон, якщо маєте можливість. У вас зміниться уявлення про світ. Чудово, якщо є можливість здобути якісну освіту. Повертайтесь в Україну застосовувати здобуті знання. За кордоном розумієш, до чого варто рухатись. У нас поки що немає безнадії. Просто треба багато працювати. Покладатись тільки на себе. Бути готовим до різних життєвих обставин.

Не боятись нічого нового. Не бути консерватором. Бо без змін немає розвитку.

Якщо протягом тривалого часу комфортно, розмірено і впорядковано, значить треба щось змінювати, приймати нові виклики. Інакше не буде саморозвитку.

Мрію написати художню книжку у жанрі фантастики, займатись публіцистикою. Але до цього ще потрібно дорости.

 

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]