fbpx

Орест Фільц

студент магістерської програми MSc in Innovations and Entrepreneurship Львівської бізнес-школи УКУ

Всюди щось організовую – людей, події

Орест Фільц ще із юності собі шлях прокладає сам. Він міг би перебрати сімейну естафету і стати медиком, але обрав економіку і не боїться пробувати себе у найнепередбачуваніших проектах. Покладається лише на власні знання та вміння. Йому вдається так організувати людей, що події врешті стають знаковими і запам’ятовуються. Форум “Інноваційна весна 2019” на платформі Tech Startup School – це його рук справа. І не тільки!

Поїхав відпочивати, а залишився працювати

Я – з лікарської родини, вчився у хіміко-біологічному ліцеї Львівського фізматліцею, їздив на всеукраїнські турніри з біології. Але ще в школі зрозумів, що медицина – то не моє. І добре, що не пішов у медичний виш, бо я був би поганим студентом і поганим лікарем потім. Не зміг би. Думаю, що лікар має відчувати потребу бути лікарем. Тому в останній рік пішов вчитися у звичайну у школу.  

Я почав працювати у 14 років

Перша робота – офіціант під час “Євро-2012”. Вільно володію німецькою (дякую, 8 школо!), тож не мав проблем. Загалом, я німецькою швидше заговорив, ніж українською. У дитинстві дідусь садив мене, малого, на коліна і говорив зі мною німецькою. Так він навчив мене німецької. 

Потім я працював інструктором зі сплаву на човнах і байдарках по річках України. Це був ще цікавіший досвід. Спершу я поїхав з друзями відпочивати на Дністер. От інструктор мені й запропонував спробувати і себе у якості інструктора. А я ж уперше сплавляюся! Він мені все розказав, а сам сидів, відпочивав і дивився збоку, як я працю. Але в мене виходило! То вже потім я пройшов кваліфікаційні тести і став повноправно працювати. Тоді мені було 16 років і це була класна робота на літо.

Ми організовували корпоративи на річці на 120 людей. Менеджери банків, айтішники і директори  кумедно падали у воду, а за ними за компанію і їх підлеглі, щоб підтримати шефа. Треба було зустріти людей, організувати їх, закупити куліш і шашлик, організувати тир, налити кожному достатню дозу медовухи, сходити в гори і просто всіх розважити. 

У 17 років мав власний коктейль-бар

Ще була така історія, як я пробував стати бізнесменом. І періодично досі пробую. У 17 років ми з товаришем відкрили своє кафе. Друг мав досвід у цій сфері, у нього уже 3 роки успішно працювало одне кафе, тож наступне ми відкрили удвох. У мене не було ніякого досвіду у цій справі, але було купа ентузіазму. Ми вирішили разом зробити щось дуже класне і влаштували коктейль-бар. У підсумку, ми його успішно закрили. Головні причини – відсутність досвіду та брак концепції. З точки зору бізнесу, це була абсолютно провальна ініціатива. Але я радий, що спробував.

Ми робили ремонт самі, малювали стіни, вибирали меблі, барні стійки самі  возили з Епіцентру, складали меню, організовували вечірки… Та я зрозумів, що не можу все робити правильно – і продав свою частку бізнесу.

Встиг побути тютюновим магнатом

Потім я знайшов роботу помічника менеджера у компанії “Фортуна Тютюн”. Йшов працювати не через гроші, хотілося багато чого навчитися. 23 торгові точки – це шалена відповідальність. За 3 місяці мені пропонують підвищення. А мені 19 років! Податкова, ліцензії, медичні книжки і відпустки працівників – все на мені. Роботи було більше ніж багато.

Якось натрапив на виставку тютюнових виробів у Німеччині. Взяв всі свої заощадження, ще трохи у мами попросив і поїхав до Дортмунда на виставку. Відчував себе, як у Космосі! То був інший світ – перші люди у цьому бізнесі, величезне приміщення, як наша “Арена Львів”, і багато новацій. 

Тоді я залучив представників Болгарії та України, і вони мали почати спільний проект. Все було дуже круто, як у фільмах: за мною прислали авто, ми сиділи у пристойному ресторані і погоджували деталі угоди.

Для мене це був цікавий досвід – вивести на український ринок знаного у світі виробника, розвинути дистрибуційну мережу, дати собі раду з податками і персоналом

Угода не відбулася, але це була цікава пригода.

Пробував різні професії. Але попрацювавши, зрозумів, що це не моє. 

Мріяв мати багато друзів і так опинився в УГП

Я побачив фільм “Секрет” і прочитав однойменну книжку Ронди Берн про здатність людини силою думки впливати на реальність. Вирішив випробувати. Я захотів двомісну машину, щоб кататися з дівчиною, кататися по всій країні і не думати про бензин. Ну, не Porsche, але щось солідне. Через деякий час йду працювати торговим представником на “Укррибу” і мені видають службову машину, двомісну Kangoo, робота заправляє, а я катаюся по області по 300-400 км в день і розвиваю мережу. Отак здійснилася моя мрія про мандри.

Наступного разу я по-іншому формулював мрію. Захотів отримати таку роботу, щоб мати півміста друзів. Але це мають бути якісні знайомства з такими людьми, які щось роблять, а не пиво цілими днями п’ють. Не знаю, нащо мені це було потрібно, але я так тоді відчув.

Хотів щось організовувати і прийшов в УГП. Тепер маю багато друзів у кожному районі Львова. Я страшенно задоволений! 

Зараз стараюся бути обережнішим зі своїми бажаннями. Щоб помріяти, треба виїхати десь у Карпати, лягти на полонинці і добре подумати, щоб не помилитися…

Нарешті можу організовувати людей і події!

До липня 2019-ого я працював у Львівській міській раді. Потрапив туди випадково. Я вчився на міжнародній економіці ЛНУ ім. Франка. Одного разу зайшов у міську раду і запитав, як там працює стажування. Мене скерували на стажування в управління інвестицій – дуже круте. Я мав працювати там по півдня, але просиджував у ратуші повноцінний робочий день. Залишився у міській раді і мені доручили організацію форуму Tech Startup School – дуже прогресивного заходу з нетворкінгом, знайомствами та обміном досвідом між студентами, компаніями і дослідниками з університетів. Захід мав бути проведений на найвищому рівні.

Якось так весь час стається, що всюди щось організовую – людей, події. Я нічого такого навмисне не роблю, воно само якось виходить. 

Два місяці ми робили цей форум. А потім я прийшов на партійну вечірку і познайомився із середовищем УГП. І тут почалося! З літа у мене робота зранку до вечора – дзвінки, зустрічі, поїздки… Тут зовсім інша атмосфера ніж у компаніях. Тут всі внутрішні процеси побудовані на довірі і вся робота робиться на високому рівні, немає часу на плітки і з’ясовування стосунків. 

Я працював у штабі Галини Васильченко, допомагав координатору штабу. Завдання були дуже різні, їх спектр постійно розширювався. Було багато такого, чого я не вмів робити раніше, наприклад, розвішувати банери на 12 поверсі, 2 доби без сну відстоювати голоси в ОВК. Не було бюрократії, зі мною радилися, моя думка була важлива і її враховували. Було дуже класно! Не хотілося прощатися.

УГП – це дуже жива структура порівняно з моїми попередніми колективами

Займаюся організацією подій на округах у львівському міському осередку УГП. Зустрічі, знайомства, форуми – команда міського осередку працює як івент-агенція. 

Не сприймаю боїв без правил

Я – кандидат в майстри спорту з карате. З 4 класу батьки віддали мене на карате. Часто їздив на змагання. У нашому клубі тренер – Антон Нікулін. Він нас возив на змагання по всій Європі! 

Дуже люблю лижі. Батьки мене поставили на лижі у 2,5 роки. Відчуваю себе на лижах дуже органічно. Але недавно у мене врізався інший лижник і я травмувався – розірвався меніск. На лижі вже не стаю, тепер катаюся на сноуборді. Використовую кожну нагоду виїхати у гори. Якщо дуже зайнятий, то катаємось з друзями у львівському скейт-парку. 

Не шкодую, що багато всього встиг спробувати. Було непросто поєднувати навчання і роботу, але я би і зараз зробив так само

Пробував бої без правил. Але після перших змагань зрозумів, що не буду тим займатися. Карате – це безконтактні бої, а тут всі заряджені тебе побити. Не хочеться всі органи повідбивати. 

Ще люблю фрісбі і алтімат. Опановую різні методи. 

Тренуюся у спортзалі і роблю зарядку. Відчуваю, що мені вистачає. 

Змушую себе читати. Якщо довго не читаю, то відчуваю себе некомфортно. Цікава література для саморозвитку, останнім часом читаю про вибори і психологію. 

Зараз вступив на магістратуру УКУ, вивчаю інновації та підприємництво. Не мав планів вчитися в УКУ, але багато авторитетних людей рекомендують цей курс. Я відкрив для себе нове середовище інноваційних підприємців і стартаперів під час підготовки форуму, і мені не хочеться з ним прощатися.  

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]