Олег Дьорка

Заступник голови Львівської обласної організації УГП,
співзасновник ГО “Галицька Варта”, громадський активіст.
Волонтер багатьох мистецьких фестивалів: “Велика Гаївка”,
“ФранкоФест”, “Фестиваль Бруно Шульца”

Я завжди роблю те, що мене цікавить

Сфери інтересів Олега Дьорки, громадського активіста з Дрогобича, здається, не мають меж. У свої 32 він змінив чимало професій. Спробував себе в журналістиці, музичному мистецтві, економіці, приватному підприємництві, місцевому самоврядуванні та громадській діяльності. Каже, що цінує всякий досвід, адже ніколи не знаєш, що саме стане пригодиться в житті.

Кочове дитинство

Народився у Львові в сім’ї артистів. Мама – флейтистка, тато – танцівник балету. Батьки працювали в ансамблі “Верховина” і часто їздили на гастролі. Оскільки не було на кого залишити малого мене і мого брата, у дитинстві ми багато подорожували разом. Об’їздили всю Україну, частину Росії, Білорусь, Прибалтику. Після розпаду Союзу, за часів незалежності, часті мандри ансамблю припинилися. Наше кочове життя внормувалося, і ми переселилися до Дрогобича. Тут я закінчив середню школу і вступив до Дрогобицького державного перагогічного університету імені Івана Франка на філософський факультет. З першого курсу працював діджеєм у місцевому нічному клубі. В стінах альма-матер займався студентським самоврядуванням. Згодом вступив до Львівського університету імені Івана Франка, де опанував фах юриста. Тут у різний період працював ведучим на радіо, журналістом у газеті, торговим агентом, а також робив перші кроки в політичній сфері та громадській активності. Згодом переїхав до Києва, де працював в ІТ-фірмі.

 

 

Від захоплення до відповідальності

За своє життя я спробував чимало професій. Не лише через фінансову складову, а через бажання пробувати, пізнавати щось нове. У своїх починаннях повсякчас керувався цікавістю. Я завжди роблю те, що мене цікавить. Коли інтерес зникає – залишаю справу. Однак тут є дуже важливий момент. Тривала цікавість провокує розвиток обов’язку, відповідальності. Виникає розуміння, усвідомлення, що твої вчинки чи твоя бездіяльність мають значення, що вони впливають на інших людей, що від твоїх дій залежать інші життя. Цим нехтувати не можна. Слід гідно прийняти те, що тобі доручено, або ж з самого початку не пробувати, якщо нема впевненості.

За своє життя я спробував чимало професій. Не лише через фінансову складову, а через бажання пробувати, пізнавати щось нове.

Так моє чергове глибоке захоплення політикою, процесами місцевого самоврядування розвинулись до рівня обов’язку та відповідальності.

Змінити систему

Під час життя як у столиці, так і у Львові я регулярно стежив через Фейсбук за подіями у Дрогобичі, а також за ключовими персонами владних структур краю. Чесно кажучи, часто шалено обурювався. Нікому нічого не треба, громадяни відмовляються брати на себе відповідальність. Серед політичних еліт відсутнє єдине бачення розвитку країни. По суті, не існує єдиної для всього українського народу національної ідеї. Політична культура населення на нулі.  І тоді вирішив, що зроблю перший крок сам. Пам’ятаю, написав у себе на фейсбуці звернення до друзів, знайомих та незнайомих мешканців Дрогобича і закликав гуртуватися, повставати проти системи і змінювати її. Відгукнулося багато людей.

Тоді, у 2015 році, я й приїхав зі столиці до Дрогобича. За два місяці до місцевих виборів. Разом з друзями ми почали заглиблюватись у виборче законодавство, детально його вивчати. Тоді в нагоді стала моя юридична освіта. Ми ставили за мету змінити те, що є: впровадити прозорість у всі сфери діяльності місцевого самоврядування, стратегічне планування у всіх сферах життя міста, а також, звісно, політично просвічувати громадян, пояснювати, що займатися політикою важливо і потрібно. Що бути політиком це не так, як бути лікарем-євреєм у Москві у 47-му році.

Серед політичних еліт відсутнє єдине бачення розвитку країни. По суті, не існує єдиної для всього українського народу національної ідеї. Політична культура населення на нулі.

Ми довго шукали однодумців, людей, які розділяють наші позиції та ідеї. Людей, які так само прагнуть якісних змін у державі. Так через однокласника мого товариша познайомився з Українською Галицькою Партією. Зустрівся з керівництвом львівського осередку, випив з ними кави, розпитав про ідеологію, напрями роботи, шляхи фінансування – усе, що цікавило. Ізрозумів, що то нормальна партія з позитивними, відкритими, простими людьми. Хоча в нас було багато пропозицій від різних партій. Та вони фінансуються з кишені олігархів, їм диктують накази згори, що нам не підходило. До того ж нам вони пропонували лише місце у списку. Разом з УГП ми мали можливість побудувати все спочатку: сформувати виборчу програму, список членів. І ніхто нам зверху не наказував, що ми маємо робити і кого до команди записувати. Ми робили все самі. Створили партію з трьох чоловік. Однак тоді місцеві вибори таки програли. Та на цьому ми не зупинялися.

Незалежне медіа

Після виборів виникла ідея створити громадську організацію і зайнятися журналістикою. Хотіли мати вплив на процеси, які відбуваються на Дрогобиччині. Тому стали четвертою гілкою влади. Механізм роботи й досягнення цілей у кожного свій. Ми обрали шлях правдивого інформування людей завдяки відео. Створили “Варто – Галицькі новини”. Спершу ми знімали суто розслідування. Допомагали пересічним громадянам відстояти справедливість. Зараз працюємо за формулою трішки поганого і трішки доброго, намагаємося зберегти баланс.

Такий підхід збільшив нашу аудиторію: зросла кількість підписників та кількість переглядів. Чи наші розслідування були ефективними? Фактично, так. Одного разу ми навіть виграли грошову нагороду від порталу Edata. Кошти використали для купівлі нової техніки.

Бути політиком це не так, як бути лікарем-єверєм в Москві у 47-му році.

В історії нашого міста, регіону, фактично, ніколи не існували незалежні, альтернативні ЗМІ,  які б впливали на розвиток регіону і не були власністю якогось бізнесмена. “Варто” було першим медіа, яке висвітлювало новини незаангажовано, по-іншому, по-новому, правдиво. Ми ніколи й нікому не звітуємо щодо своєї роботи, жодній владній структурі чи зацікавленим спонсорам. “Варто” фінансуємо ми самі, ентузіасти та, власне, творці проекту.

Порада українцям

Просто робіть щось, не сидтиь вдома. Не бійтеся, оберіть свій шлях і воюйте. Більше читайте, просвічуйте себе. Не робіть репости з невідомих груп у соцмережах. Не довіряйте всьому сліпо. Аналізуйте інформацію та перевіряйте факти.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!