Назар Барнецький— геолог за покликанням, адже про це мріяв ще зі школи. Проте, зараз працює фахівцем з нагляду за будівництвом в Департаменті освіти й науки Івано-Франківської міської ради, зокрема дбає про газопостачання освітніх закладів.

Нещодавно приєднався до Української Галицької Партії, бо має інше бачення міста та знає що варто змінити.

Романтика геології

Ще навчаючись у школі, я відчував, що маю нахил до природничих наук, особливо до географії. Коли я навчався в школі, до нас прийшов вимогливий вчитель. Спочатку сприйняв його вороже, але потім вже хотілося тримати планку і почав вчити предмет. А потім вже і самому сподобалось.

У 9 класі виграв олімпіаду з географії і мене запросили у ліцей-інтернат для обдарованих дітей. Тож, я перейшов із сільської школи у ліцей.

Якраз тут я сформувався, як особистість, знайшов друзів, які досі зі мною, з деякими навіть породичались.

Так співпало, що ще під час навчання неподалік мого дому, в Коломийському районі, геологи проводили геолого-геофізичні дослідження, я малий хлопець який любить географію, споглядав, за їх працею: було дуже цікаво.

Тоді ж зрозумів якою буде моя майбутня професія — геолог.

Одразу після закінчення ліцею пішов на навчання в Івано-Франківський національний технічний університет нафти й газу на спеціальність: “Геологія нафти й газу”.

Геолог — це дуже романтична професія, ми їздили в гори, там відбирали зразки гірських порід. Навіть були на експедиції: три тижні провели в Карпатах, проводили дослідження. Той досвід я запам’ятаю на все життя, ми загартовувалися і вчилися на ходу, жили в покинутій базі в горах.

Сім’я і дочка

Під час останнього курсу бакалаврату я почав зустрічатися із дівчиною, тоді ж вирішили одружитися, майже одразу народилася дочка.

Та ми з дружиною вирішили, що я продовжу навчання, щоб отримати повну вищу освіту, а вона буде займатися дитиною.

Той час був надзвичайно складний, адже я працював і паралельно навчався, на вихідних проводив час із сім’єю.

Батьки допомагали нам із дитиною, як могли, за що їм безмежно вдячний.
Через деякий час вирішили орендувати житло і почати жити окремо.
Тоді було важко — зарплати не вистачало, часу теж було мало, але ми це пережили і зараз з полегшенням згадуємо той час.

Якщо говорити про те, який я батько, то дуже м’який, і з кожним роком, здається, стаю все поблажливішим. Колись думав, що буду суворим батьком, але коли дивлюся в очі дочки, то не можу їй відмовити ні в чому.

Існує стереотип, що чоловіки більше хочуть сина, але коли з’являється дочка, то люблять її більше всього на світі.

Менеджерські навики та перші проєкти

Перша серйозна робота була на підприємстві “Івано-Франківськгаз”. Спочатку влаштувався звичайним контролером, пізніше, коли відбулася реорганізація великого відділу і його розбили на окремі, то мене “помітило” керівництво. Вони побачили, що я відповідальний і довірили мені складнішу роботу — заступником керівниці відділу.

На цій посаді я пропрацював близько двох років: це був цікавий досвід, але мені хотілося розвитку, в тому числі й фінансового.

Саме, тому коли мені запропонували піти на співбесіду в Департамент освіти та науки – я погодився. Рішення щодо зміни роботи далося дуже важко, адже за цей час колектив зблизився.

Але, наступив час рухатися кар’єрною драбиною, тож рішення було прийнято — я перейшов на нову роботу.

Якщо на попередній посаді потрібно було мати знання тільки в одній сфері, то тут мені доводиться бути всюди і розбиратися з усім — зараз у мене набагато ширший спектр обов”язків.

Нове бачення Франківська

Оскільки, я більше двох років працюю в підрозділі місцевого самоврядування, бачу багато аспектів, які б варто змінити.

Я вважаю, що для якісного управління потрібно застосовувати нові підходи.
Саме тому, коли мав змогу долучитися до написання програми та розповісти про своє бачення міста, то з радістю погодився на розмову із представниками Української Галицької Партії.

Ми розробили план, я поділився ідеями. І вважаю, що мені дуже пощастило із партією — команда додає мені натхнення та вносить трохи позитивного драйву.

Виклики для міста

Мене, як водія, останнім часом дуже непокоїть ситуація із корками в місті. Декілька років назад ситуація була менша проблемна, зараз же бачу що з кожним роком стає все критичнішою

Причиною цього вважаю негармонійний розвиток міста — справа в тому, що останнім часом Івано-Франківськ дуже щільно забудовують (2 місце за темпами забудови в Україні), відповідно, кількість мешканців збільшується. Практично у кожного другого є авто. Завдяки цьому, дорожні розв’язки не справляються з потоком автомобілей.

Вирішення проблеми бачу розвантаженні центральної частину міста , створенні модернових та більш логічних дорожніх розв’язок, побудові нового моста в Пасічній.

Окрім того, вважаю, що до господарських питань багатоповерхівок чи закладів освіти потрібно підходити комплексно та системно — не просто пофарбувати фасад, а насамперед вирішувати проблеми з інженерними мережами: дощова та фекальна каналізації, систем опалення, заміна дахового перекриття.