Наталія Митник

Громадська діячка, заступниця медичного директора з хірургічної та неонатальної роботи Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні, членкиня Української Галицької Партії.

Вона — медик за освітою, працює в реанімації та піклується про новонароджених діток. Окрім того, Наталія Митник дружина і мати, а з недавнього часу — політикиня. Вона виборює права медиків та мріє просувати медичну реформу на місцевому рівні.

“Мрія родом з дитинства”

 З самого дитинства я була дуже емпатійною та відповідальною, завжди хотіла всім допомогти і підтримати. В моєму близькому оточенні не було медиків, тому не знаю, коли і чому саме з’явилася така мрія, але вже з середньої школи я твердо вирішила, що хочу бути медичним працівником.

Так склалося, що вступила в університет не одразу, але мала можливість отримати практичний досвід — пішла на роботу санітаркою в лабораторію. Моєю наставницею була 71-річна лаборантка. Це була людина з мізерною зарплатнею, але дуже щира і відповідальна в роботі, одна з тих, хто точно вклав часточку в становлення мене, як лікаря і особистості.

“Я люблю свою роботу”

За фахом я дитячий анестезіолог, працюю у відділенні інтенсивної терапії новонароджених дітей, дуже люблю свою роботу.

В нас чудовий колектив, для яких небайдужа доля наших маленьких пацієнтів.

Але це дуже важка робота, виснажлива як емоційно, так і фізично; є зміни, коли присісти і поїсти є розкішшю для працівників. Тому дуже прикро, що медицина загалом і праця медичних працівників досі не оцінюються гідно.

Також я маю досвід роботи асистентом кафедри дитячих хвороб факультету медичного університету в нашому місті, в 2012 році захистила дисертацію на здобуття ступеня кандидата медичних наук.

Здобути другу вищу освіту, щоб краще розуміти процеси керівництва

Якщо говорити про освіту, то в мене їх дві — медична і публічне управління.

Із другою освітою вийшло дуже цікаво, адже я не планувала йти вчитися. Але коли почала активніше цікавитися можливими змінами в медицині, реформою охорони здоров’я, бачила недоліки управління та брак менеджерських компетенцій в керівників усіх рівнів в охороні здоров’я. Зрозуміла, що хочу і можу це змінити, а відповідна освіта допоможе це робити більш професійно та якісно.

Про стосунки із Національною службою здоров’я

Я також є позаштатною експерткою Національної служби здоров’я України (НСЗУ) з неонатології. Як це трапилося? 

Все було поступово — я вважаю себе прихильницею медичної реформи:  мене завжди цікавили новини із цієї сфери, я слідкую за змінами в МОЗ та НСЗУ. Насправді мала велике бажання попрацювати в штаті МОЗ в команді Уляни Супрун. Як на мене, за її керівництва міністерство було найбільш ефективне та динамічне і потребувало активних людей готових працювати на результат. Але оскільки в мене двоє маленьких дітей, зірватися і просто переїхати було непросто.

А бути дружиною і мамою лише по вихідних я б не змогла. 

Тому коли НСЗУ оголосило конкурс на позаштатних експертів, без вагань подала свою кандидатуру – хотіла бути частиною процесу,  мати змогу вчитися і впливати на конкретні рішення.

Я вважаю НСЗУ професійною, ефективною, прозорою інституцією. Дуже подобається, як вони дбають про освіту лікарів: проводить багато навчальних конференцій та онлайн-вебінарів.

“Створила профспілкову організацію, щоб допомагати медикам”

Моя  громадянська позиція почала формуватися ще в часи помаранчевої революції, тоді зрозуміла, що жити в суспільстві і бути аполітичними неможливо.

Та початком своєї громадської діяльності я вважаю 2018 рік. Тоді в обласній дитячій лікарні було багато правопорушень із боку керівництва.

На тих, хто осмілився заявляти свої права, був тиск від адміністрації закладу, погрози звільнення. Профспілкова організація, що діяла в лікарні, не захищала працівників, а була інструментом в руках керівництва.

 На жаль, люди звикли миритися з беззаконням замість того, щоб захищати свої права. Ми з кількома активістами почали ходити на громадські ради, комітети, на прийом до керівників владних структур. Але до нас не хотіли дослухатися, адже ми були звичайними працівниками.

Тому вирішили створити нову, дієву організацію – так в обласній дитячій лікарні народилася первинна профспілка. Назвали її «Альтернативна профспілка медичних працівників» і почали виборювати права медиків.

Ми активно відстоюємо право на гідні умови праці для медичних працівників, результативно приймаємо участь в роботі над проєктом нового колективного договору.

Профспілка вимагала у місцевої влади проведення чесного, прозорого конкурсу на посаду керівника закладу. На жаль, переможець офіційного конкурсу не задовільнив кулуарних домовленостей влади, тому колективу лікарні майже 7 місяців довелося відстоювати дотримання законності в процедурі конкурсу.

Знайомство із Українською Галицькою Партією

Почалося все з знайомства із Наталією Сербин —  вона відстоювала права жінок на гідні пологи, цікавилася станом забезпечення медикаментами міських закладів охорони здоров’я. Я ж допомагала їй із цим: ми обмінювалися думками про медицину і те, як покращити її стан на місцевому рівні. 

Так я познайомилась із діяльністю Української Галицької Партії,  спостерігала за їх проектами в соцмережах та  приймала участь. Але навіть тоді я не думала про політику.

“Моя мотивація в політиці проста — ефективне впровадження медичної реформи на місцевому рівні”

Спілкуючись з лікарями з інших областей, зробила для себе цікаве відкриття: ми всі живемо в одній країні, в нас єдине законодавство, але чомусь аналогічні заклади охорони здоров’я в інших областях ще до реформи знаходилися в кращих умовах по матеріально-технічному забезпеченні, для їхніх пацієнтів медицина вже тоді була більш доступною.

Більше того, я бачу як вболіває влада за медичну реформу у різних містах і як це ведеться в моєму місті та області. Адже стан та забезпечення закладів охорони здоров’я безпосередньо залежать від місцевої влади. Справа в тому, що деяким керівникам закладів та чиновникам у владних кабінетах просто не вигідна ця реформа, адже тоді доведеться все робити чесно і прозоро, а це не в їхніх правилах.

Саме зараз я зрозуміла, що маючи певний досвід в медицині, громадській діяльності та управлінську освіту зможу бути корисною громаді не лише як лікар, а і як управлінець. Готова брати на себе відповідальність за зміни, на які чекають та яких заслуговують наші громадяни.

Медична реформа пропонує позитивні зміни як для пацієнтів, так і для медичних працівників, але станом на сьогодні вона не є пріоритетом у діючої влади, тому зміни запроваджуються надто повільно і не завжди ефективно.

Ефективне запровадження медичної реформи на місцевому рівні; якісна, доступна та безпечна медицина для пацієнтів; гідні умови праці для медичних працівників  — те, що мене хвилює саме зараз. Це моя найбільша мотивація в політиці як громадянина, лікаря та мами.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]