fbpx

Наталя Піпа

Член Української Галицької Партії,
заступник голови ЛМО УГП,
керівник громадської організації “Кращий Сихів”,
співзасновник громадської організації “Кращий Сихів”, скверу Гідності,
співзасновник спільноти “Друзі Джерела”,
економіст та фандрейзер.

Громадський простір змінює людей, заохочує їх бути у спільноті

Три роки тому Наталя Піпа побачила, як забудовник руйнує сквер біля її будинку на Сихові – на його місці мав вирости торговий центр. Разом з мешканцями почала боротьбу, яка тривала більше року. Сихівчани не лише зупинили незаконну забудову скверу, а й створили чудове місце для сімейного відпочинку. До того ж заснували громадський рух “Кращий Сихів”, який досі генерує цікаві ідеї, ініціює і втілює багато позитивних змін.

Наталя переконалася: спільнота однодумців зможе все. Мріє, щоб такою спільнотою почувалися жителі Сихова, Львова, України.

У “Джерелі” осягнула силу спільної праці

Я народилася у Львові, закінчила 8-му спеціалізовану німецьку школу. Маю диплом зі спеціальності “Економічна кібернетика” ЛНУ імені Івана Франка. Закінчила магістерську програму з управління неприбутковими організаціями УКУ.

Вчилася у міжнародних літніх школах, була у “Пласті”.  Працювала страховим брокером в компанії “Дністер”, фандрейзером у навчально-реабілітаційному центрі “Джерело”. Усюди здобувала якийсь конкретний, дуже цінний, досвід. У страхуванні навчилася розуміти потреби різних людей, у “Джерелі” осягнула силу спільної праці. Зрозуміла, що фандрейзери – це люди, які не просто просять якісь ресурси, а допомагають втілювати ініціативу. “Пласт” навчив мене бути відповідальною за себе і інших, спонукав до самовиховання.

 

Сприймаємо природу як невід’ємну частину життя

Під час повені у липні 2008-го з чоловіком і друзями відпочивали в Карпатах. Я була на сьомому місяці вагітності. Чудово себе почувала, і одного дня ми піднялися на хребет Кошарище. Раптом почав накрапати дощ, вдарила блискавка, загриміло. Ми повернулися в хату, яку орендували на три дні, і залишилися там на тиждень, відрізані від світу.  Гроза перетворилася в затяжну зливу. Річка затопила людські садиби, дорогу. Попадали електроопори, і ми всі сім днів жили без світла, телефонного зв’язку. Ночували із спакованими речами, бо переживали, що ураган знесе будинок. У горах блискавка вбила двох дітей, труни з їхніми тілами несли під нашими вікнами. То жахливі спогади і болюче розуміння того, що масштаби цієї біди могли бути набагато менші. Якби були зміцнені дамби і мости, добре прокладені інженерні мережі, якби не масова вирубка лісів і засмічення гірських річок.

Ми випиваємо йогурт за кілька хвилин, а пляшечка з-під нього буде розкладатися 1000 років. Що можемо змінити?

Для когось поїхати на природу, на шашлики, – це якби в іншу цивілізацію зазирнути. Ми ж з дітьми так часто гуляємо парками, лісами, що сприймаємо природу як невід’ємну частину життя. Останнім часом ходимо слухати птахів. По їх співу я вже можу розпізнати, що пташки роблять в певний момент, який у них настрій. Це багатоголосся надає емоційну рівновагу, надихає.  А водночас змушує задуматися, як ми співіснуємо зі світом природи, як використовуємо дані нам ресурси, як зрештою дбаємо про сталий розвиток. Ми випиваємо йогурт за кілька хвилин, а пляшечка з-під нього буде розкладатися 1000 років. Що можемо змінити?

Люди підхопили нашу ініціативу

Історія Скверу Гідності на Сихові почалася 5 травня 2014 року, коли на території перед школою №98, між 105 і 109 будинками проспекту Червоної Калини, почали ставити паркан. Ми з мешканцями з’ясували, що там планують звести чотириповерховий торговий центр, до того ж без дотримання будівельних норм. Але ж на цьому місці здавна був сквер! Де ж нам гуляти з дітьми? Вже наступного дня ми почали активну роботу – писали звернення до Прокуратури, депутатів міськради, Верховної ради. Чотири рази пікетували міську раду, мали десять судових процесів, але таки добилися зупинення незаконного будівництва. Це була наша перша серйозна перемога. А друга – ще важливіша. На місці, де мав вирости торговий цент, ми створили чудовий громадський простір! Нам вдалося відновити статус скверу – сюди вже не можна буде заїжджати машинами, тут вже ніколи нічого не збудують. 

Нашою місією є сформувати середовище співпраці влади, бізнесу і громади. Віримо, що громадський простір змінює людей, заохочує їх бути у спільноті. Багато жителів  Сихова переїхали з сіл і дотепер живуть за принципом “я відповідаю до своїх дверей, а далі робіть собі, що хочете”. Однак після облаштування Скверу Гідності ми відчули: щось змінюється. Біля наших будинків з’явилося вісім клумб, хтось поставив нову лавку. Люди підхопили нашу ініціативу! Правда, є й такі, які не вірять у мою безкорисливість. Мушу виправдовуватися: “Роблю це, бо хочу жити у кращому суспільстві”.

Нашою місією є сформувати середовище співпраці влади, бізнесу і громади.

Організація «Кращий Сихів» переросла у громадський рух

У листопаді 2014-го ми створили ГО “Кращий Сихів”, щоб можна було виступати в судах третьою стороною. З часом організація переросла в цілий громадський рух.

“Кращий Сихів” долучився іще до 3-х громадських просторів: парку імені Івана Павла ІІ, площі Довженка, сквера на вулиці Джорджа Вашингтона. Ми ініціювали стратегію розвитку Сихова до 2027 року, її вже прийняв Виконком.  І тепер, коли я йду до голови адміністрації і прошу зробити пандуси біля поліклініки, то точно знаю, що це буде виконано. Бо безбар’єрність є одним з ключових аспектів Стратегії. Я знаю, що має робитися два громадських простори на рік. І це можна пильнувати, бо ж прописано навіть, хто за це відповідає.

Маємо проект “Сихівці”- цікаві, успішні люди нашого району. Виявляється, тут живуть провідні актори  Театру Заньковецької, відомі архітектори. І вони можуть допомогти перетворити Сихів зі спального району в динамічний.  Влітку ми організували велике екосвято, де навчали дітей і дорослих культури сортування відходів. Було багато цікавих майстер-класів, екоярмарок. Приїхали люди з усього Львова. Сподіваюся, у наступні роки цей фестиваль вдасться продовжити.

Люди з Галицької Партії гідні поваги і довіри

Чому я балотувалася до Львівської міської ради? Після блокування трибуни побачила, що люди, які сидять в сесійній залі, нічим не кращі за мене чи моїх друзів, а багато з них ще й безвідповідальні. І вони розпоряджаються нашими грошима! Також я розуміла, що якби керівники департаменту містобудування, ДАБІ не поставили своїх підписів, то не було б проблем з торговим центром. Сквер Гідності – лише маленький приклад зловживань, корупції. А що ж робиться в масштабах країни?  Мене це хвилює, і я прагну змін.

 

У Галицькій Партії нульова толерантність до корупції – а це для мене дуже важливо. Бо прийшла в партію не гроші заробляти, а отримати поради, підтримку. Я чітко розмежовую громадянську роботу і політичну. “Кращий Сихів”є повністю самостійний у своїх рішеннях, ми не отримали жодної копійки партійного фінансування.

Нашою місією є сформувати середовище співпраці влади, бізнесу і громади.

Мені імпонують люди, які є у Галицькій Партії – з гарною репутацією, гідні поваги і довіри. Тут є  пластуни, члени Нестерівської групи – об’єднання інтелектуалів та громадських активістів. Це люди, які що говорять, те і роблять, у що вірять, це й реалізовують. Вони гарно тримають баланс духовного і матеріального, а такий баланс мав би бути національною ідеєю країни.

 

 Відеоісторія про Наталю Піпу.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]