28 років;
історик, менеджер,
займається фітнесом

Намет УГП відіграв важливу роль

Марічка – амбітна дівчина з цікавими ідеями та нестримною енергією до життя. Вона працює у міжнародних проектах, займається фітнесом і тай-бо, наважилася змінити університет, бо відчула, що професія має значення. Марічка познайомилася з активістами УГП, довго приглядалася і врешті вирішила вступити у партію. Пропонуємо познайомитися з нею ближче.

Змінила університет, бо відчула потребу

Я родом із Львівщини. Навчалася у Бродах, згодом – у Відкритому Міжнародному Університеті “Україна” на юридичному факультеті. Але потім мої погляди змінилися, і я вступила на історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету. Після закінчення навчального закладу працювала вчителем історії та права у Бродах. Далі почала шукати себе у різних напрямках: працювала адміністратором інтернет-магазину, пробувала свої сили у галузі реклами, менеджменту, копірайтерства.

Волонтерство як частинка мене

Зараз зі своїми друзями працюю над деякими закордонними проектами, що стосуються освітньої галузі, молодіжно-розважального напрямку. Зазвичай це організація заходів, невеликих фестивалів. Під час навчання я долучалася до волонтерських акцій, брала участь у заходах, які організовувала ГО “Файне місто”. Я брала участь в екологічних акціях (“Let’s do it, Ukraine”), акціях милосердя. Для мене волонтерство – це частина життя.

Фітнес і тай-бо надихають

У вільний час я займаюся фітнесом, ходжу на аеробіку, займаюся тай-бо, трошки пробую малювати. Крім спорту, люблю музику, хоча не займаюся професійно. Зате люблю “фестивалити”, мандрувати Україною. Думаю, що передовсім маємо пізнавати Україну. Подумайте, наша земля – така багата, велика і красива. Не маємо права ігнорувати наші пам’ятки культури, не популяризувати їх. Поміж іншого, проводжу час з друзями та їжджу у Броди. Вдома робота на землі – це панацея від багатьох бід та щоденної рутини.

Бо політика – це таки моє

Для мене 2017 рік став переломним: я часто змінювала місця роботи через їх неперспективність, через неможливість впровадити зміни на місцях. Людині необхідно шукати себе, щось змінювати, бо життя проходить, а тоді залишаєшся наодинці зі своїми проблемами і усвідомлюєш, що винний в них лише ти. От в політиці я бачу, що потрібні нові люди, які бачать нагальні проблеми, які відповідають викликам часу, які здатні реагувати на зміни у суспільстві. Знаєте, я зрозуміла, що політика – це таки моє, що тут знайти свою нішу і щось робити корисне у мене все-таки вийде. А сьогодні політика надзвичайно гнучка.

От в політиці я бачу, що потрібні нові люди, які бачать нагальні проблеми, які відповідають викликам часу, які здатні реагувати на зміни у суспільстві.

 

Молодь масово їде закордон – це біда

Війна деструктуризувала економіку України, спричинала ряд супутніх проблем, економічних, політичних, соціальних. Це одна з найгостріших проблем сьогодення. Масовий виїзд молоді за кордон – наслідок війни і десь передумова економічного занепаду України. Молодь не знаходить себе, працює за малу зарплатню, що не здатна забезпечити їх потреби. Це ж також велике лихо, передовсім моральне, а відтак і соціальне. І якщо сьогодні наслідки цього процесу ще не такі відчутні для українців, то через кілька років це може призвести до непоправної біди.

Політична партія як суцільна темрява – це зле

Систему освіти потрібно докорінно змінювати вже зараз. Ми бачимо, що після 11 років, як показують медичні довідки, дитина має проблеми зі здоров’ям, починаючи від сколіозу і закінчуючи проблемами із зором. Треба зменшити навантаження, якось розвантажити систему освіти і дати дитині більше практичних навичок, які вона змогла б застосовувати у житті і стати гармонійною особистістю. Вважаю, що мусимо змінити систему влади, систему відносин між народом і політиками, оскільки, як показують теперішні реалії, сполучення “політичні партії” має негативну конотацію. Нині політична партія як суцільна темрява: немає справжнього діалогу між владою та людьми, а інтеракція необхідна.

Треба зменшити навантаження, якось розвантажити систему освіти і дати дитині більше практичних навичок, які вона змогла б застосовувати у житті і стати гармонійною особистістю.

Я ще не розчарувалась

Я залишаюся тут, в Тернополі, хоча, насправді, не виключаю варіант виїзду закордон, бо якщо не ставити райдужних та ідеалістичних перспектив, то всяке може бути. Чому люди виїжджають? Потрібні гроші, коли з’являються діти, сім’я, адже їх потрібно забезпечувати. Я вважаю, є ще можливості, які дозволять змінити нашу країну. Тому я ще прагну щось переінакшити, я ще не розчарувалась.

Батьки розлучилися, і я перестала бути ідеалістом

Найцінніші уроки, мабуть, мені дало закінчення університету, вихід на роботу за спеціальністю – я зрозуміла, що це не моє. Воно мене поставило на землю. А тоді ще й мої батьки розлучилися. Це, мабуть, був ключовий момент, який став спонукою до дії, дав розуміння, що я сама відповідаю за своє життя. Як не дивно, але такий злам на мене вплинув добре. Я вже не так залежу від людей, бачу, що людина повинна сама планувати своє життя і відповідати за свої дії. Тому такі події треба сприймати з належністю: є сила, є моральні цінності і вони дозволять перебороти будь-яку проблему.

Злагоджена команда може перевернути хоч три всесвіти поспіль

Кілька сотень активних людей можуть змінити країну, адже роль відіграють на кількісні показники, а якісні. Якщо збереться хороша, злагоджена команда, вона може перевернути хоч три всесвіти поспіль. Насправді, політикою не має займатися дуже багато людей, суспільство не має бути заполітизоване, люди мають робити свою роботу, а політикою має займатися невеликий відсоток людей. Як пришвидшити цей процес? Мабуть, просто не треба бути байдужим, не треба боятися. Це основний мотив. А далі механізм сам почне працювати.

Насправді, політикою не має займатися дуже багато людей, суспільство не має бути заполітизоване

Заповнила анкету, а мені, на диво, передзвонили

Про УГП я дізналася від своїх друзів. Спочатку я просто йшла по вулиці і побачила свого знайомого, який стояв у палатці УГП і запропонував мені заповнити анкету про зміни, які потрібні у Тернополі. Я її заповнила, потім до мене зателефонували з Галицької партії. Це ж означає, що з тими анкетами хтось працює, хтось їх аналізує, а не просто збирає для загальної кількості. Мені запропонували зайти в офіс, поговорити. Це було ще минулого року, тоді не було часу, були проблеми з роботою, я була трішки зайнята, щоби одразу включитися в роботу. Мені сподобалося, але я ще дещо вагалася, думала моє-не моє. А цього року я остаточно переконалася в тому, що УГП – це люди, з якими мені далі працювати, розвиватися, змінюватися.