Ірина Яремчук

Громадська активістка, 
співорганізаторка та головна ідейна натхненниця Днів кар’єри “Profit Day”,
проекту “Навчальний центр з інформаційних технологій”, “Лабораторії молодіжних проектів”,
була директором “Молодіжного центру праці” у Тернополі.

Цілеспрямованості мене навчили танці

Ірина Яремчук у свої 26 років встигла зреалізувати низку громадських проектів, очолити громадську організацію, відкрити “Молодіжний центр” . У неї великий досвід роботи з молоддю, за плечима різні волонтерства, громадська активність та сотні прочитаних книг.  Окрім іншого, Ірина мріє навчитися вставати зі сходом сонця та довести своїй 90-річній бабусі, що Україна таки буде іншою.

Я виросла у щасливій сім’ї

Я росла в простій, але щасливій сім’ї. Мама – вихователь, тато – інженер, обоє з червоними дипломами. Я надзвичайно вдячна їм за добро і любов, які мене супроводжували від народження і дотепер. Не зважаючи на фінансово непрості часи, ніхто з них не поїхав за кордон. Вони завжди були поруч: підтримували, допомагали, але при цьому поважали мене як особистість. В дитинстві відвідувала низку гуртків: музичну школу, ансамбль сопілкарів, Станцію Юних Техніків і ще багато всього.

 

Працювати з молоддю – це натхнення

Закінчуючи вищу освіту, я почала працювати в Тернопільському обласному молодіжному центрі праці. Спочатку виконувала роботу менеджера з організації тимчасових робіт, потім менеджером з підбору персоналу, згодом була призначена директором центру. Саме тут я зрозуміла, що таке “соціальні ліфти” і як вони працюють. Під час роботи в Центрі праці займалась пошуком роботи для молоді, профорієнтацією школярів, співпрацею з підприємствами та організаціями нашого міста. Організовувала низку заходів для молоді: ярмарки вакансій, дні кар’єри, тренінги та семінари, стажування та практики.

Дуже люблю працювати з молоддю: консультувати, мотивувати, надихати.

Більше 5 років займаюся громадською діяльністю. Зараз очолюю ГО “АТОМ”. Наша місія: допомагати молоді в професійній реалізації, щоб кожна людина отримувала задоволення від своєї діяльності та могла втілювати свої мрії. Позаду – низка ініціатив: “Лабораторія молодіжних проектів”, “Мистецький дворик”, “Відкритий центр інформаційних технологій”, англомовний розмовний клуб, співпраця з волонтером Корпусу Миру США, робота над відкриттям Молодіжного центру. Попереду – ще більше планів та ідей.  Дуже люблю працювати з молоддю: консультувати, мотивувати, надихати. Часто виступаю в ролі тренера та модератора.

Витривалість і цілеспрямованість почалися з танців

Моє захоплення – це танці. Почала займатися ними коли мені було лише 7. Вивчала народну та естрадну хореографію в танцювальному ансамблі “Барви”. Найкращі спогади дитинства пов*язані саме з танцями. Мені дуже пощастило з керівником. Він навчав нас не лише танцювальних па, він вчив бути відповідальними, свідомими, працювати в колективі злагоджено і синхронно. Саме в “Барвах” я знайшла друзів, з якими вже майже 20 років підтримую гарні стосунки, які стали близькими по духу та світогляду, яким можна довіряти і на яких можна покластися.  сформувало в мені витривалість і цілеспрямованість.

Мрію більше ходити пішки

Почну з ранку: я сова, і піднятися з ліжка в мене вимагає величезних зусиль. Зазвичай мене спочатку будить будильник, потім чоловік, а на завершення кіт. Далі все, як у всіх людей – вмивання-збирання, сімейний сніданок. Снідати привчилась завдяки чоловіку, бо в студентські роки попила чай – і на пари. Їжджу громадським транспортом. При чому дуже мрію ходити пішки, але рідко втілюю це в життя: то часу нема, то сил, то погода не та.

Робочий день зазвичай напружений, доводиться багато планувати. Наради, зустрічі, дзвінки. Зараз багато відряджень: ми допомагаємо осередкам у розробці стратегії їхньої роботи. Постійна комунікація. Часто організовуємо заходи-навчання-акції. Нерідко це буває у вечірній час або на вихідних. Постійно знайомлюся з новими людьми. Зазвичай втомлююсь, але залишаюсь задоволеною результатом.

Ми з чоловіком часто відвідуємо батьків та родичів в селах. Також гостюємо в сім’ї моєї сестри, її доня – моя похресниця, дуже талановита дівчина. Недавно ходила до Першого Причастя. Маємо компанію хороших друзів, з якими можна поїхати і на шашлики, і в печери, і на волейбол.  Шкода, що в силу обмеженого часу це тепер виходить значно рідше. З відпочинку люблю прогулянки та театр. А ще дуже люблю воду – басейн чи море – це точно для мене.

Лежачи на дивані, Україну не змінимо

Маючи юридичну освіту, я не змогла працювати по спеціальності, бо для того. щоб влаштуватися, потрібно було заплатити хабар. Як можна захищати закон, якщо з самого початку його треба порушити? Така ситуація не вкладалась в мою систему цінностей.  Я довго займалася громадською діяльністю. Часто доводилось оббивати пороги владних кабінетів.

Я не змогла працювати по спеціальності, бо для того. щоб влаштуватися, потрібно було заплатити хабар

Байдужість до інтересів простих людей та громадських організацій мене дуже зачіпала. Люди гинули на Майдані і на Сході, а система не змінювалась, все вирішувалось корупційно і з корисливих мотивів. Так не має бути. Замість скаржитись лежачи на дивані , я перейшла до активних дій. Моя бабця, якій майже 90, пережила вивезення в Сибір і багато інших гірких подій. Вона стежить за новинами і з розчаруванням говорить про вищі органи влади: “Ірина, там всі такі брехуни…” А я так мрію їй заперечити: “Бабцю, це вже зовсім не так…”

Мусимо воювати на місцях

Хочеш змінити світ – почни з себе. Хочемо жити в кращій Україні – мусимо самі робити її кращою. В політиці нелегко, але хто, якщо не ми?

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]