fbpx

Ірина Бек

Голова Львівської міської організації УГП,
директорка навчальних програм управлінського розвитку Інституту лідерства та управління Українського католицького університету,
експерт УГП з питань освіти.

Якщо хочеш зробити щось добре для своїх дітей, то зроби це для всіх дітей України – ось правило життя Іри Бек. Ірина Бек – тричі мама. Вона не шукає можливостей відправити своїх дітей у модні лондонські коледжі, а робить все для того, щоб освіта в Україні змінювалася за кращими світовими зразками. Саме тому Ірина очолила освітню експертну групу УГП і творить зміни, які можуть зробити українську освіту конкурентною. 

У мене є суперсила

Я можу легко працювати над різними темами і в різних галузях. Це моя “суперсила”. Свого часу я не побоялася з громадської сфери переключитися на бізнес, з бізнесу – на політику. І не шкодую. Вважаю, це корисне вміння у сучасному світі. Так легше вирішувати складні ситуації, який сьогодні вистачає у всіх сферах.

Я була викладачкою на кафедрі соціології та соціальної роботи НУ “Львівська Політехніка”, викладачкою управлінських курсів кафедри соціальної педагогіки УКУ.

Пройшла шлях від фахівця початкової ланки до середнього управлінця і стала провідним фахівцем відділу мерчандайзингу в одній з провідних торгових мереж.

Досі є членом ГО “Оселя”, яка займається соціалізацією малозабезпечених. Тут ми не просто даємо людині соціальну допомогу, а й можливість працювати і залишатися повноцінним членом суспільства. Це єдина організація в Україні, яка має таку модель. Ми позичили її у світового руху “Емаус”. 

Найважливіші зміни – це зміни мислення

Маю цікавий досвід керівника навчальних програм управлінського розвитку у громадському секторі в Інституті лідерства УКУ. Тут зрозуміла силу змін для окремої людини і для країни. Змінювати суспільство – це завжди спочатку змінювати мислення. Цей напрям дуже відрізняється від бізнесу і політики, бо тут завжди задіяні  небайдужі люди. Комусь бракує інфраструктури для мам, комусь парку біля дому, комусь потрібна парковка. Це люди, які свою енергію скеровують для блага всіх. І це чудово, що такі є в Україні. Їх треба об’єднувати, будувати місточки співпраці між ними, щоб змін було більше.

 

Ще один мій успіх – створення ОСББ

Несподівано для себе стала його головою. Тут дуже важливо вже на початках створити однорідне середовище однодумців, які мають сміливість взяти на себе відповідальність за свій будинок. Зазвичай, у багатоповерхівках живуть дуже різні ментально люди, всі хочуть змін, але не хочуть нічого для того робити. Кожен має своє уявлення про необхідні зміни. Є ще така категорія, яка не може позбутися патерналізму і все ще чекає, що хтось прийде і щось зробить за них. Різні люди, різний рівень свідомості, різні типи мислення. Об’єднати їх – то був для мене справжній челендж. Незнання законодавства у житловій сфері, як працює система каналізації чи опалення, потреба залучити кожного  – це було завданням і викликом для мене. І я це змогла.

Людина більше цінує не те, що отримує, а те,
що роблять для спільного блага її знайомі,
сусіди і вона сама

Сьогодні для моїх сусідів полагодити дверну ручку чи прийти на толоку і прибрати територію біля будинку – запросто! Людина більше цінує не те, що отримує, а те, що роблять для спільного блага її знайомі, сусіди і вона сама. Мешканці нашого будинку це відчули.

Освіта змінює все

Освіта є цінністю, в яку я вірю. Це запорука розвитку країни. Я мама трьох дітей, і хочу, щоб освіта стала для них добрим стартом у майбутнє. Мій тато викладає в університеті, тож проблеми освіти з дитинства були і моїми проблемами, розуміла їх дуже глибоко.

Ми ніби маємо великий показник людей із вищою освітою (80%). Такого немає навіть у Європі, у них лише 30-40%. Корупція, низька якість навчання дають низький потенціал для самореалізації випускників українських вишів. 

З травня 2017-ого я очолила освітню експертну групу УГП. З того часу ми напрацювали пропозиції для системних змін у садочках, рішення, що стосуються шкільного харчування, профільної школи, реформи ПТУ тощо.

Щоб дізнатися, як працюють реформи зсередини, треба їх і знати зсередини. Тому ми відвідали Фінляндію, країну, освітню систему якої весь світ вважає однією з найпрогресивніших. Побували в навчальних закладах різного рівня: від садочків до університетів. За тиждень відвідали у Фінляндії заклади освіти всіх рівнів і навіть департамент освіти у місті Гуйттінен. В садочку там є маленька дитяча кухня, вони варять, миють, різні роботи виконують. Вони вчаться, бавлячись.

Це те, що вже працює, і те, що ми хотіли б побудувати в Україні

Діти у Фінляндії мають рукоділля і фізкультуру, багато і за будь-якої погоди гуляють на природі. Нова освітня програма, запроваджена 2016 року, передбачає, що кожну дитину треба запитати, чим вона бажає займатися в садочку. В приміщенні групи на стіні висить дерево бажань, на листочках якого діти висловлюють свої побажання, а вчителі, наскільки можуть, їх втілюють. Якщо місця у міському садочку дитині не вистачає, муніципалітет оплачує їй перебування у приватному садочку. Чому б такому не бути і в нас?  У Фінляндії бути вчителем не просто почесно, але й дуже престижно. Його заробітна плата біля 3500 євро. В університеті Гельсінкі при вступі на педагогічний факультет завжди величезний конкурс – 20 осіб на місце. Це те, що вже працює, і те, що ми хотіли б побудувати в Україні.

Освіта може бути сучасною і креативною.
Просто її треба такою зробити. 

Ми навіть спробували щось подібне у нас. З Наталею Піпою провели шкільний урок у лісі. Хотілося довести і дітям, і педагогам, що вчитися можна цікаво. Провели урок на першій екостежці Львова в сихівському лісі. То було пробне навчання для учнів 3-6 класів. Ми розказали всю правду про те, чому наша білка насправді не є білкою і як називаються ці звірі, як сойка причетна до кількості дубів у лісах, чому по Сихову має їздити не більше 150 автівок, скільки років потрібно сидіти насінню у землі, щоб із нього виліз первоцвіт… І це було цікаво всім – і вчителям, і дітям. Можна так вчитися!

Нам багато вдалося!

Освітній групі УГП вдалося розробляти ефективні новації у Львові в складі робочих груп при міській і обласній радах. Тішуся, що наші ідеї про принцип “гроші за дитиною”, блокчейн у е-черзі в садочки знайшли розуміння у Львівській міській раді. Їх визнали життєздатними. Зараз ще багато треба зробити технологічних речей, щоб усе запрацювало, але перші кроки зроблено і дороги назад немає. 

Хочеться і в нас таке зробити

Найдальша точка планета, де я була, – італійський острів Лампедуза у Середземному морі. Там я вчилася, як можна адаптувати переселенців, як впроваджувати рішення про міжнародну політику. На Лампедузі дуже багато біженців, вони мандрують туди саморобними кораблями. Тож є досвід, що робити з потоками переміщених людей. На острові добре організована інфраструктура для людей без домівки. 

Мені сподобалася Аланди у Фінляндії. Острови з усіх боків оточені водою, відокремлені від інших, в них свій муніципалітет, така собі повна ізоляція самостійність. 

Мені подобаються маленькі французькі містечка. В них досі на парканах – ковані елементи на тему виду діяльності їх предків (у ковалів – молот, виноград – у виноробів). Історія свого роду у мешканців малих фінських міст – як справа честі для кожного.

Зазвичай, коли ми з сім’єю подорожуємо, то не користуємося послугами турагентств. Усі п’ятеро сідаємо в авто і їдемо. Це дає можливість побачити набагато більше автентичного, справжнього, цікавого. Бо переважно легенди для туристів неправдиві. Ми всі маємо свій матеріал для пізнання: хтось колекціонує враження про нові місця, яких не бачив раніше, хтось відкриває нові традиції, а хтось – матеріальні речі, яких в Україні немає. Місцева культура відчувається, коли їздиш громадським транспортом, коли ти з людьми на вулицях. У такий спосіб можеш відчути те, чого тобі бракує вдома, і ти хочеш зробити таке вдома.

Мій найважливіший проект – моя сім’я

Звідси – всі решта успіхів. Мій звичайний день починається з усмішки моїх дітей. Це те, що завжди дає енергію на весь день. Чим займається весь день голова міської організації Української Галицької Партії у Львові? Зараз, зокрема, плануємо з колегами нові події, роблю графік зустрічей освітньої групи з громадськими діячами, зовнішніми освітніми експертами, мешканцями. Є багато соцмереж,  де зручно вирішувати багато робочих завдань у режимі мультизадачності. Телефонних розмов теж ніхто не відміняв, є дуже багато зустрічей і переговорів, націлених у майбутнє.

 

Ми намагаємося просто побути разом, поспілкуватися без поспіху

А на вихідні їдемо з дітьми до батьків. Коли тиждень насичений, то на родину не дуже є час. Але ми намагаємося просто побути разом, поспілкуватися без поспіху. Стараємося змінити оточення, виїхати за місто, щоб не було спокуси щось “доробити на вихідних”. Я розумію, що людям, які працюють з людьми, дуже важливо зарядитися новою енергією, щоб віддавати її увесь наступний тиждень. 

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]