Ігор Макарук

52 роки,
викладач, письменник, дослідник,
голова Яремчанської міської організації УГП.

Не будемо давати гречку, щоб нас любили

Ігор Макарук народився на Хмельниччині, працював у Рівному, втілює освітню реформу в одному з вишів Івано-Франківська, а оселився у Яремчі.  Він працює провідним фахівцем з питань ліцензування і акредитації Прикарпатського національного університету ім. Стефаника, а у вільний час досліджує історію за документами з архівів і пише історичні романи.

Не йти за шаблонами

Реформа освіти – це позитивний процес. Але ми беремо іноземний шаблон і намагаємося його адаптувати до України. А з новітнім підходом важливо не втратити усе те добре, що ми напрацювали раніше.

Особливо болючою для мене є реформа гірської освіти. Її особливостей законодавці не враховують. Не може автобус їхати на одну гору, щоб довезти дитину до школи на іншій горі. Не до кожної гори автобус добереться. Має бути налагоджений діалог між освітянами гірської місцевості та законодавцями. Маю на меті провести Форум гірської освіти.

Про реформу освіти: З новітнім підходом важливо не втратити те добре, що ми напрацювали раніше.

Хочу залишити добрий слід

Усе, що ми робимо, маємо робити з думкою про дітей і те, що ми їм залишимо. Це одна з причин, чому я пішов у політику.

У Галицькій Партії зібралась молода і позитивна команда. Немає ніякого негативного шлейфу, ми не пов’язані з одіозним лідером чи олігархічною структурою. Ми не збираємося нікому давати гречку, щоб нас любили.

За короткий час українці змогли консолідуватись. Важливо не втратити цей зв’язок між собою.

Багато країн світу проходили еволюційний процес десятиліттями, а нам хочеться побачити результат за свого життя. Україна вже змінилась. За короткий час ми змогли консолідуватись і виступили проти режиму Януковича, створили потужну армію, яка протистоїть одній із наймогутніших мілітаристських держав світу. Важливо не втратити цей зв’язок.

Про Яремче

За останні 10 років Яремче стало рідним містом. Колись мене запросили тимчасово очолити кафедру в Івано-Франківську. Я приїхав на рік, а залишився назавжди, бо одружився з однією пані з Яремчого (сміється – ред).

Великою проблемою Яремчого є відсутність об’їзної дороги. Весь потік транспорту на Буковель йде через центр міста. Це доволі незручно для мешканців і туристів. А ще частина Яремчого не має каналізації. Курортне місто не може залишатись без благ цивілізації.

Я – художник, і я це так бачу

Моя донька Катерина – мій натхненник. У співавторстві ми видали спільну книгу – історичний роман “Прокляття волхвів”. Донька за освітою – історик. Разом ми опрацьовуємо архіви, в тому числі за кордоном. Ми виявили деякі історичні розбіжності з традиційним викладом історії України. Думали доводити це науково, але це практично нереальна справа. Тому пішли іншим шляхом – написали художню книжку. У книжці пишемо про свою позицію, а ви хочете – вірте, хочете – ні. Ми хотіли сказати, що українці  – це велика нація.

Старі фотографії

Окрім літератури та науки, захоплююся історією у світлинах. Я створив у Фейсбуці групу “Ретро. Фото. Пам’ять”, яка завойовує велику кількість прихильників. Спочатку додавав фото із власних архівів, друзів, їздив музеями, сканував знахідки. Невдовзі учасники спільноти почали приносити свої архіви.

Яка б то епоха не була, яка б імперія не владарювала, але людина – це основне. Люди змінюють світ.

Характерна риса моїх ретро-світлин – людина і її емоційний світ, адже люди в різних імперіях у різні епохи жили, раділи, сумували, кохали. Бо людина – це основне. Люди змінюють світ.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]