Галина Васильченко

За спеціальністю економіст,
майже 2 роки очолює економічну експертну групу в Українській Галицькій Партії.
Має 2 вищі освіти, закінчила навчання у “Premier London College”, Львівській бізнес-школі,
Інституті лідерства та управління УКУ і Вищій політичній школі центру “Ейдос”.
Є членом двох громадських організацій “Кращий Сихів” та “ІМЕД”.
Авторка 2-х проектів-переможців Громадського бюджету 2016 та 2018 років.
А нещодавно Галину обрали головою УГП у львівському осередку.

Залишати незавершені справи – це не про мене

Ефективність – один з принципів та стиль життя Галини Васильченко. Жінка – прагматик і дуже добре знає, що таке тайм-менеджмент. Вона планує свій графік так, аби отримати від усього максимум позитивних результатів.

Якщо є час відпочити, то варто не просто лежати, краще в цей момент почитати книжку. Але якщо вже читати книжку, то не яку-небудь, а щоб була корисна – про економіку, бізнес чи щось мотиваційне.

Ніколи не могла бути осторонь важливих державних процесів

Ще зі старшої школи я завжди була громадсько активною і цікавилася політикою. На першому курсі, в 2001 році, брала участь в акції “Україна без Кучми”, їздила на акції до Києва.

Потім у 2004 році, вже будучи на 5-му курсі, разом з сестрою стали учасницями Помаранчевої революції. Після тривалого часу участі в демонстраціях в Києві, повернулися до Львова. Батьки вирішили нас змінити і самі поїхали на революцію. Нас же просили залишитися вдома і “стерегти хату”. Але хіба ми могли просто сидіти вдома? Тихо від батьків, зідзвонилися з друзями і знову повернулися до Києва. Вже там пішли у кафе поїсти і в черзі я відчула, що хтось мене стукає по плечу. Повертаю голову, а то мій тато. Я дуже вдячна батькам, що вони ставилися до цих пригод з розумінням. Не злилися, лиш запитували, чи потрібні гроші, аби було за що поїсти.

У 2014 році, під час Революції Гідності, я не могла поїхати до Києва, бо вже мала грудну дитини. Але просто спостерігати чи бути осторонь цих процесів також не могла. Багато моїх друзів і рідних постійно брали участь у подіях на Майдані. А я була тут, на львівському майдані: долучалися до різних волонтерських рухів, допомагала, чим могла, збирала кошти для “майданівців”, купувала те, чого потребували. Майдан – це було щось таке, що взагалі не вкладалося у голову. Мені дуже важко згадувати про ті події.

Політика – це багато відповідальності

Коли ти береш активну участь у громадському житті, спілкуєшся з різними людьми і проводиш багато часу у середовищі активних громадян, то починаєш розуміти: якщо хочеш творити якісні зміни, наступним кроком має бути політика.

Говорять: політика – це брудна справа. Так, я відчула це на собі. Коли долучилася до політичної діяльності і ще особливо не встигла нічого зробити – ні доброго, ні поганого, а мене вже почали поливати брудом. До цього треба бути готовим.

Звичайно, можна бути просто активним, мати якісь мрії і займатися лише громадською діяльністю. Але якщо ти направду хочеш щось змінити, мусиш йти в політику. Як любив говорити Бісмарк: “Якщо ви не займаєтеся політикою, то політика займеться вами”. Хоча мушу відверто зізнатися, для цього потрібно мати дуже багато сил, здоров’я, терпіння і просто сміливості. Тому що політика – це багато відповідальності. Потрібно не боятися її брати на себе.

“Залишати незавершені справи – це не про мене”

Після Революції Гідності я навчалася на декількох програмах для громадських активістів, лідерів і політиків. Познайомилася з цікавими і дуже ціннісними людьми. Багато хто з них є зараз моїми колегами в Українській Галицькій Партії.

Безпосередньо у партію я прийшла у 2015 році, за 5 тижнів до місцевих виборів. УГП висунула мене як кандидата в депутати Львівської міської ради. Всі ці тижні я провела на своєму виборчому окрузі. Ми обходили від дверей до дверей усіх мешканців. Територіально округ був досить розлогим та великим. Тут дуже багато проблем, які треба було вирішувати.

За час передвиборчого періоду у мене утворився довжелезний список різних житлово-комунальних проблем: від перекриття дахів, ремонту будинків – до латання міжквартальних доріг та встановлення майданчиків. Ми готували листи від мешканців, збирали підписи, подавали колективні звернення.

Я не пройшла до Львівської міської ради. Але в мене на руках залишилося біля 40 різних локальних потреб і проблем, які комусь потрібно було вирішити. Мене вже знали багато мешканців, які після виборів продовжували телефонувати і звертатися за допомогою. Я б не змогла цим людям знову подивитися у вічі, якби таки не спробувала вирішити ці проблеми. Залишати незавершені справи – це не про мене.

Фракція УГП у ЛМР – а це 4 депутати – допомагають зі свого боку. Ми подавали депутатські запити, звернення у відповідні установи. Деякі питання вирішували швидко, за деякі доводилося боротися до півроку. Але спільно набагато легше досягати ефективних результатів. До сьогодні я продовжую активно спілкувалася з мешканцями і намагаюся вирішити ті проблеми, на які, принаймні, можу вплинути.

Економічна група УГП – можливість напрацювати рішення

Українська Галицька Партія – порівняно молода політсила. Досвідчених політиків тут не багато, переважно, всі – нові люди, які прийшли з громадського сектору. Інструкції ідеального розвитку партії у нас не було. Ми разом збиралися, сідали і думали, що робити та як діяти. В певний час ми зрозуміли, що нам треба створювати тематичні групи, які б напрацювали бачення, куди йти і до чого варто рухатися.

З’явився запит на заснування економічної групи. Ми почали організовувати зустрічі з експертами-економістами, проводити фокус-групи та опитування серед різних аудиторій, шукати рішення проблем, з якими доводиться стикатися мешканцям. Ми прописали візію економічної частини Української Галицької Партії.

Сьогодні ми вже маємо глибокий аналіз та власне бачення розвитку таких напрямків, як бюджетно-фінансова децентралізація, теплопостачання, транспортна галузь, енергоефективність. Ми ретельно вивчали як вітчизняний, так і закордонний досвід, заглиблювалися у різні деталі та нюанси. Бо часто наявні дослідження, не відповідають дійсності. Тому всі дані ставили під сумнів і перевіряли особисто.

Але існує ще дуже багато тем, над якими ми плануємо попрацювати. Наразі проаналізували проект державного бюджету на 2019 рік та взялися за аналіз податкової системи України.

Спілкування, перегляди фільмів та подорожі – моє хобі та натхнення

Я дуже товаристська. Люблю спілкуватися, проводити час з рідними і друзями. Часто приймаємо гостей у себе вдома. Організовуємо інколи тематичні вечірки. На початку року ми хотіли підтримати українську традицію і більше розповісти про це дітям, тож вирішили організувати власний Вертеп. Такий, яким ми його знали з дитинства. Ми знайшли сценарій, знайшли костюми і разом з дітьми кілька днів ходили до друзів колядували.

Також у нас є традиція – ходити разом у кінотеатри. Ми дуже любимо дивитися фільми з друзями. Насправді, я більше трьох років взагалі не дивлюся телевізор, але похід на фільм у кінотеатр – це як якийсь культ. І допомагає порелаксувати.

А найбільше моє хобі – це подорожі. Вони додають нових сил і натхнення. В подорожах ти морально відпочиваєш. По-іншому починаєш сприймати світ, дивитися на все зі сторони. Інші країни, інші міста – це зовсім інші середовища та ментальності. Наразі вдалося відвідати 24 країни: Гонконг, Камбоджу, Макао, Кубу, Мексику, Єгипет, Туреччину та різні європейські країни. У планах ще дуже багато цікавих місцин.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!