Андрій Вінницький

Андрій Вінницький, 31 рік,
програміст, спортсмен, бджоляр,
мисливець, керівник ГО “Спортивний клуб “Вікінг”

“Хочу бачити, як росте мій син”

Андрій Вінницький за освітою програміст, проте знайшов свою нішу у спортивному руслі. Важка робота закордоном дала йому цінний досвід й усвідомлення своєї країни. Андрій вирішив більше не скитатися по світу, а почати зміни з власного дому. Сьогодні він очолює спортивний клуб – найбільше своє захоплення, намагається контролювати місцеву владу і виховує сина. Андрій вірить, що через кілька років українці зможуть багато досягти. Знайомтеся!

В Італії підрізав виноград

За спеціальністю я програміст. Коли пішов працювати менеджером з питань інформаційних технологій, то зрозумів, що офісна робота – не моє. Довелося продовжувати пошуки себе. Деякий час я був вдома, потім почав їздити в Італію на заробітки, там підрізав виноград. Згодом зрозумів, що треба повертатися додому, бо заморські країни, крім роботи, дають ще й тугу за своїм, за рідним. Моя спортивна діяльність розпочалася, коли став керівником охорони у Козові, попрацював там майже півтора року.

Мисливство, бджільництво, спорт

Кажуть, якщо людина має багато зацікавлень, то нічого путнього не зробить. Це якесь совкове розуміння. В мене багато хобі. Найбільш пасіонарне заняття для мене – це спорт. У 22 роки почав серйозно займатися. Ми постійно організовуємо різноманітні змагання. Цього літа вже виповниться 5 років “Богатирським іграм” у Теребовлі. Робимо змагання з силових видів спорту: армреслінг, армліфтінг, мас-реслінг, козацький жим. А ще пробую пасічникувати, сьогодні маю шість бджолосімей. Кілька років  я займаюся мисливством. Ми тільки-но перийшли з площини громадських діячів у політичну, тому тут ми прагнемо новаторства й ефективних підходів та впливів.

Треба повертатися додому, бо заморські країни, крім роботи, дають ще й тугу за своїм, за рідним

Коли спортивні зацікавлення стають політично важливими

Колись я поділяв політичні погляди Віталія Кличка. Може спрацювала спортивна солідарність, але і його плани були, начебто, перспективними і далекоглядними. Я думав, що він – хороший хлопець, боксер, свої статки заробив чесно власними силами. Та не пройшло багато часу, як я розчарувався, і ситуація з його партією повторила десятки подібних сценаріїв. В Галицьку Партію мене запросили як активну людину, і я очолив Теребовлянську районну організацію. У нас з друзями вже на той час був спортивний клуб “Вікінг”, і ми разом перейшли з громадської площини у політичну. УГП – це поки що єдина політична сила, в яку я щиро вірю, вірю в людей, вірю в команду, вірю в керівництво партії, вірю, що такі чесні і віддані люди прийдуть до влади.

Тікати за кордон – не вихід

В Теребовлі багато негараздів, які потребують негайного вирішення. Тікати за кордон – не вихід. Сьогодні є проблема з водопостачанням, з плебанівським сміттєзвалищем, а ще у місті немає очисних споруд. Всі нечистоти зливають у річку. Через це колись навіть заборонили роботу Теребовлянському молокозаводу. Але я свято вірю, що за кілька років активної роботи, все-таки, щось зміниться.  Я – ідеаліст. За кордон їхати більше не хочу, працюватиму на своїй землі, виховуватиму сина.Моєї сім’ї вже торкнувся гіркий досвід заробітчанства.  Брат моєї дружини брат поїхав в Англію, а в нього тут двоє дітей. Старший син, як бачить в небі літак, каже: “Це мій тато летить”. Сумно.

Цього літа вже виповниться 5 років “Богатирським іграм” у Теребовлі

Нас восьмеро сиділо на тій черешні

Молодь пасивна до спорту. В еру інформаційних технологій дуже важко витягнути дітей з хати, з гаджетів. Для мене це дивно. От у нас є дитячий оздоровчий табір “Орлятко”, ми ходили з дружиною на суниці, побачили, що там посаджено кілька черешень, вони всі рясно зародили, а нема жодних дітлахів на деревах. 15 років тому нас восьмеро сиділо на тій черешні. Сьогодні зацікавлення і відпичок змінилися кардинально. Дітей та молодь потрібно залучати до активної діяльності, популяризувати спорт і здоровий спосіб життя, показувати це власним прикладом. У нас керівник відділу сім’ї, молоді і спорту майже пенсійного віку, а так бути не повинно.

У нас керівник відділу сім’ї, молоді і спорту майже пенсійного віку, а так бути не повинно

Потрібно йти до кінця

Ще кілька років тому я вважав, що для успіху та розвитку потрібно мати якомога більше грошей, зараз я вже зрозумів, що треба мати якомога більше здоров’я і віри. По правді, переломних ситуацій в моєму житті не було. Проте були цінні уроки. І нині я точно впевнений, якщо вже вирішив діяти, то потрібно йти до кінця, не можна на півдороги звертати. Як би ти не сумнівався, якщо вже є якась ціль чи мета, йди вперед.

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]