Ігор Велиган, 37 років,
політик, історик,
виконавчий директор кооперативного об’єднання “Файні газди”

“А другий Майдан я передбачив…”

Ігор Велиган – непересічна особистість. Його повсякденна діяльність доводить, що традиції і досвід відіграють велику роль у політиці. Ігор переконаний, що причина всіх бід держави у відсутності громадянського суспільства та неготовності до істинної демократії. Він передбачив другий Майдан і нині чітко розуміє, що зміни на краще відбуваються дуже повільно. Тут зреферовано декілька його думок: знайомтеся!

Велика смолоскипна хода стала для мене лакмусом

Історичний факультет Педуніверситету – це своєрідна фабрика політичних діячів. Ще з років навчання я почав займатися виборами. Але важливим етапом став 98-ий рік. Коли вступив на перший курс, то 14 жовтня у Тернополі був велика смолоскипна хода, дуже багато людей у ній брали участь. Я там теж був, мені дуже сподобалося. Ця хода стала своєрідним лакмусом для мене. Бо наступного дня, ще під враженнями, я написав заяву до Молодіжного Націоналістичного Конгресу. З того часу працюю у громадсько-політичній сфері. В МНК я пробув кілька років, згодом долучався до роботи Тернопільської “Просвіти”, 5 років очолював “Молоду просвіту”. Ми організовували багато заходів культурного спрямування: святкування Івана Купала, гаївки, вертепи, зокрема, з вертепом у 2007 році кілька разів їздили у Луганськ, в Сєвєродонецьк. Серед цієї бурхливої громадської роботи я знайшов свою дружину Софію. Вона тоді була станичною Тернопільської станиці Пласту. А зараз у нас є син Богдан.

 

Не люблю займатися спортом

Я людина доволі пасивна, не люблю займатися спортом, не люблю активного відпочинку. Люблю читати книжки – от це справді моє. На дозвіллі обкладаюся літературою і так можу провести багато часу. Розумію, що активне дозвілля також необхідне, але наразі потреби у ньому не відчуваю.

Мій номер телефону був гарячою лінією

У часи Революції Гідності я долучився до Самооборони Тернопільщини, очолював секретаріат організації. Коли обласна адміністрація втекла вслід за тодішнім президентом, ми кілька днів перебували в їх будівлі, звідти координували роботу всіх самооборон у районах. Мій номер телефону був на гарячій лінії, протягом двох тижнів люди цілодобово мені дзвонили. На щастя, більшість проблем виявлялися надуманими, бо у той час повітря було надто електризоване, людям здавалося, що вони знаходяться на пороховій бочці. А сьогодні в інтернеті, шукаючи Самооборону, досі знаходять мій телефон, дзвонять і розказують про наболіле.

Мій номер телефон був на гарячій лінії, протягом двох тижнів люди цілодобово мені дзвонили

А о 6-ій годині ми бавимось

Починається мій день дуже рано, близько 6-ої години прокидається мій син Богданчик і хоче гратися. Ми йдемо в іншу кімнату, щоб мама ще трішки поспала. Тоді збираюсь на роботу, часто маю відрядження по районах. Окрім діяльності в Галицькій партії, я є виконавчим директором кооперативного об’єднання “Файні газди”, це також робота, насамперед, з людьми, живе спілкування. Це мене надихає і додає сил, за стільки років я переконався, що паперова, канцелярська робота – це не для мене, завжди прагну чути людей.

Політика – це дуже цікаво, це ж історія навпаки

З молодших класів я любив історію, а в старших – точно знав, що вступатиму на історичний факультет. Політика – це ж історія навпаки, історія, що дивиться у майбутнє. Тобто я зараз теж творю історію. Ще в 11-му класі я увійшов у цей процес. Були парламентські вибори 98-го року, і я просидів цілу ніч на виборчій дільниці, поки рахували усі бюлетні. Я не був спостерігачем, бо неповнолітній, просто було цікаво, як відбуваються політичні процеси у державі, як люди приходять до влади. Відтоді цікавість почала переростати у щось грунтовніше. Вступивши у Конгрес Українських Націоналістів, зрозумів, що займатимуся політикою серйозно. Мене обирали депутатом Чортківської райради, а згодом ми почали створювати Українську Галицьку Партію на Тернопільщині. Це був складний процес, але ми залучали переважно тих людей, з якими стояли на Майдані у часи Революції Гідності. У 2015-му році, восени, партія вперше взяла участь у місцевих виборах.

Я зараз теж творю історію

Найбільша наша проблема – відсутність громадянського суспільства в Україні

Неготовність українців до устрою демократії значно погіршує наше становище. Існує низка гострих проблем, які неможливо вирішити на місцях – вони вимагають змін до законодавства. Я дуже чітко розумію, що мусимо залучати якісних людей у політику. Разом з тим, треба усвідомлювати, що процес змін у державі і політиці буде дуже і дуже довгим. Українці не завжди голосують за людей якісних і кращих, більше за тих, хто багато обіцяє. Люди хочуть простих рішень складних проблем. Якщо виборцям розказати, що для того, щоб відбулися якісь зміни, потрібно багато і довго працювати, то ні такий кандидат, ні партія не можуть розраховувати на підтримку більшості.

Треба усвідомлювати, що процес змін у державі і політиці буде дуже і дуже довгим

Українці повинні жити вдома

У немає якихось підстав, щоб виїхати з України. Я можу зрозуміти тих людей, які виїжджали у сорокових роках, після війни. Я ще можу зрозуміти людей, які виїжджають за кордон на деякий час, щоб купити житло. Але я не розумію людей, які мають тут необхідний мінімум для проживання, але все одно їдуть і там залишаються. Для мене це неприйнятно. Я вважаю, що українці повинні жити і працювати в Україні. Остання хвиля еміграції – то велика втрата для України. У нас жодних економічних змін не відбудеться, поки молодь працюватиме за кордоном.

 

Я знав, що другому Майдану бути

Я був абсолютно впевнений, що наступна революція буде і навіть вгадав приблизно, коли. Другий Майдан не був для мене несподіванкою, це, швидше, яскравий доказ, що українці здатні встати за своє. Маючи досвід після першого Майдану, я жодних ілюзій не будував і знав, що зміни будуть відбуватися дуже повільно. Ментально народ змінюється дуже повільно, поколіннями. Політологи, соціологи кажуть, що вже світоглядно іншим є покоління людей, які зараз ще навчаються у школі. Декілька сотень активних людей мають активно працювати і перетворитися на декілька десятків тисяч активних людей, а вже вони можуть змінити країну. Але кілька сотень велику країну не переінакшать.