Тарас Матвіїв: “Ми переможемо “чорних лісорубів”, але якою ціною?”

додаЕшелони українського лісу на Ходорівській залізничній станції, а через кілька тижнів – знову скандал із нечіпованою деревиною, але тепер уже на станції «Клепарів» у Львові. Про оборудки «чорних лісорубів» уся країна заговорила завдяки активістам Української Галицької партії, які взялися показувати і доводити: страшні масові вирубки українських лісів уже заслуговують на назву «лісоцид», а ті, хто стоїть за цим, – на в’язничні терміни. Як перемогти у цій війні, з ким воюємо та чого сподіватися через 10 років, нам розповів депутат Жидачівської районної ради від Галицької партії, активіст Тарас Матвіїв.

– Тарасе, як так сталося, що Ти з друзями, з активістами Галицької партії, взялися за проблему лісу?

– В першу чергу, тому, що я –  наполовину волиняка, наполовину галичанин. Я виріс біля лісу, в селі. Я знаю цінність лісу і знаю, що таке «вирубують, не питаючи». А по-друге, ми собі з хлопцями спланували ще в жовтні, коли йшли на вибори, що будемо займатися проблемами лісу. Тобто це не випадково, це планово. Просто ми збирали інформацію, вчилися і от весною вже взялися за справу. Тому що того нахабства, яке зараз відбувається, вже просто неможливо не помічати. І третє – це команда. Зібралася вже команда людей, екологів, екоактивістів, завдяки яким вже можливо робити певні кроки і зміни в цій сфері. Бо якби я був сам, то з того нічого б не було, ми б не зробили навіть того, що зробили наразі. Коли ми почали займатися цією справою: перепиняли вантажівки, їздили по лісосіках, – це настільки вразило, так емоційно закарбувалося в пам’яті! Совість мені підказала, що це на рівні боротьби з мафією в кабінетах Жидачева, Львова чи Києва. Це абсолютно те саме. Якщо там важко зловити, бо там папери і все, як у брудному ставку, то тут злочини очевидні: коли ти приїжджаєш і бачиш з квадрокоптера лисі ділянки, то це, очевидно, злочин. А до несправедливості в мене просто хронічна непереносимість.

Бувало таке, що ми вночі телефонували,
і нас консультували фахівці-екологи зі Львова

– Ти кажеш, що певний час ви збирали інформацію. Яку саме інформацію збирали і як?

– Щоб ви розуміли, що лісове господарство в Україні – дуже складна сфера. Все дуже заплутано, з багатьма нормами, законами і заковиками. І щоби в цьому більш-менш петрати і розуміти щось, то треба було багато повчитися: почитати, поспілкуватися з фахівцями. Почалося з вивчення «Лісового кодексу», норм вирубок, видів деревини, яка підпадає під вирубки, вивчення структури Держлісагентства і т. д. Тобто це така кропітка робота. На щастя, є вже колеги, які допомагають порадою і підтримкою в будь-який час дня і ночі. Бувало таке, що ми вночі телефонували, і нас консультували фахівці-екологи зі Львова. І коли ми вже назбирали певну базу знань, тоді вже почали їх застосовувати на практиці.
13307219_826096997490525_6285180066289868154_n

– Як?

– Буквально. Ми вже знаємо, що цей вид деревини вирубувати не можна, або що держлісгоспи мають чіпувати свою деревину, або що на цей вид є мораторій на вирубку, або знаємо, що є певні обмеження, і в нічний час лісовози возити ліс не можуть. Тобто ми знали раніше, що рубати ліс так не можна, але ми не знали деталей. Зараз маємо ці знання, відповідно, нам легше реагувати і змушувати їх діяти за правилами.

Попри те, що ми намагаємося діяти в межах законодавства, ця система нам не залишає виходу, крім як шукати ще інших, альтернативних способів, як вплинути на цих, так званих, «чорних лісорубів», контрабандистів.

– А ви пробували до того, як блокувати вагони на станціях, вдаватися до законних методів боротьби?

– Про наше блокування на станціях говорять тільки журналісти. Вони робили собі висновки самостійно. Насправді, на станціях вагони стояли, і ми їх не зупиняли. Просто, поки вони стояли і чекали свого часу на відправку, ми зауважили, що в тих вагонах – що в Ходорові, що у Львові – є порушення, і на це звернули увагу керівництву залізничних станцій, поліції та іншим службам. Ми все це розкрутили. Фізично ми їх не блокували, бо розуміємо, що за фізичне блокування руху потягів на залізниці – кримінальна стаття. Там кілька років в’язниці. Тобто ми трохи хитріше вчинили наразі. Просто дали шанс правоохоронцям чинити за законом: детально перевірити, виявити кримінальне порушення, відкрити кримінальне провадження і довести його до кінця. Але, на жаль, попри те, що ми намагаємося діяти в межах законодавства, ця система нам не залишає виходу, крім як шукати ще інших, альтернативних способів, як вплинути на цих, так званих, «чорних лісорубів», контрабандистів.

Тому що відомо, що історії з ходорівським лісом і з лісом на станції Клепарів у Львові закінчилися майже нічим. Кримінальні провадження відкриті, але, очевидно, що ті люди, які вантажили, розмитнювали, підтримували, дахували це все,
не будуть покарані.

– Як Ти оцінюєш ту оборудку, що вагони зі Львова до Чернівців доїхали в надто малій кількості?

– З точки зору тих людей, які це здійснили, я оцінюю оборудку на відмінно. Це настільки класно професійно зроблено, як в «Одинадцять друзів Оушена». Розумієте, їде 59 вагонів, прибуває 9. Направду, історія дуже цікава. Якщо в Ходорові нам все-таки вдалося через слідчого і через суд забрати документи, потім вимагати огляду… Тобто якщо ешелон був фактично на тиждень зупинений в Ходорові, і там здійснювалася таки якась перевірка, то тут, в Клепарові, прийшли працівники СБУ, митниці, поліції, і всі зійшлися на тому, що порушення дійсно є, але у Львові технічної змоги перевіряти нема, ліпше, щоб не ризикувати, щоб зайва відповідальність на них не лягала, відправити все в Чернівці на митницю, а там хай собі мастять голову. З боку СБУ та працівників митниці нам була обіцянка: «Хлопці, дивіться – кримінальне провадження відкрито,  всі туди доїдуть, і там ми всі перевіримо. От чесне слово. Амінь». З 59 приїхало 9 вагонів, попри те, що вони обіцяли, що доїдуть усі. Їхали вони 2 доби замість 5 годин, які мали їхати. Що робили впродовж 2 діб з тими вагонами і тим лісом, нам не відомо. І третє: до перевірки наших чернівецьких активістів, з якими ми сконтактувалися, не допустили і не дали нічого відзняти на відео. Тобто довіри до того, що там відбувалося, – нуль. І надії на те, що там буде продовження адекватне, законне і хтось понесе за це відповідальність, теж немає.  Відповідно, з точки зору контрабандистів, операція пройшла прекрасно, а з точки зору закону – все вчергове повторюється у нашій країні.
13254340_826096994157192_493064454963919044_n

– Хто, на Твою думку, за цим може стояти?

– Цей приклад тільки довів аксіому: в нашій країні мафія існує на державному рівні. В цьому випадку, це Державне лісове агентство, митниця, окремі співробітники СБУ та правоохоронних органів і Укрзалізниця. Уявіть собі: як може купка активістів протистояти такій системі? Є кілька варіантів: перша наша зброя – публічність, а друга – постійний, який тільки можливий тиск на кожній ділянці: в Ходорові, у Львові, на інших станціях, в селах, де ведуться рубки. Тоді буде якийсь результат. Якщо тільки знімати відео, фотографувати і показувати, змін не буде ніяких.

– Хто має чинити цей тиск? Місцеві?

– Звісно. Якщо люди місцеві не включаться, не зрозуміють, що вивозять їхнє зелене золото, то якась купка ековолонтерів не змінить ситуацію глобально. Мало ойкати і айкати в фейсбуці. Треба вийти за 5 км від села у ліс, зазнимкувати, що діється, і викликати поліцію. І так має бути в кожному містечку і селищі, де є якийсь ліс. Тоді буде ефект. Якщо й це не подіє, то хіба силові методи, до чого б дуже не хотілося вдаватися, бо, все-таки, хочеться жити в правовій країні.

Якщо люди місцеві не включаться, не зрозуміють, що вивозять їхнє зелене золото, то якась купка ековолонтерів не змінить ситуацію глобально

– А Ти спостерігаєш уже десь таку активність місцевих людей?

– Масового долучення до нашого руху, на жаль, поки що нема. Але ми намагаємося,  і нам навіть вже вдається по трохи скоординувати рухи подібних спільнот по різних областях. Ми вже контактуємо з франківцями, буковинцями, закарпатцями. Вже є комунікація. Ми телефонуємо їм, вони нам, радимося. На рівні координації є певна співпраця, але активності людей по селах чи містах, де могли б організуватися, нема, на жаль. До людей дуже тяжко доходить. Швидше за все, все закінчується на кухні словами «ой», «ах», «нас здають», «зрада». Українці дуже інфантильні, дуже довірливі, їм треба, щоб дуже припекло, – і тоді вони виходять на майдани раз на 10 років. А от відстояти своє у своєму місті, селі – то важко.

– Якби Ти прийшов до влади, то на якому рівні потрібно прийти і що потрібно зробити, щоб зупинити вакханалію з лісом?

– Напевно, що це на київському рівні треба вирішувати. Тому що це все «спускається» зверху. Без дахування з Києва такі оборудки просто були б неможливі. Особливо дивує те, що нашою залізницею возяться товари сепаратистів, Росії, з якою ми, де-факто, воюємо. Очевидно, що все дахується у високих кабінетах в Києві. Звідти треба починати. Ми почали знизу, дали поштовх. Сподіваюся, що наші колеги продовжать у Києві, бо на своєму місцевому рівні ми робимо те, що можемо: фіксуємо, передаємо, наполягаємо на відкритті кримінальних проваджень, які потім успішно, щоправда, припадають порохом. Я думаю, що гідра захована в Києві. І якщо би там вдалося поставити достойних людей з достойною командою, тоді, може, були би кардинальніші зміни. Бо наразі таке враження, що ми б’ємося головою об стіну, десь вона трошки трісне, але ще досі міцна.
imgonline-com-ua-compressedZqqYQqU5GE6e

– Мине років 10: яким Ти бачиш позитивний і негативний сценарій цієї лісової теми?

– Я бачу тільки позитивний сценарій. Негативний для мене означає, що або зі мною щось станеться, або я виїду з цієї країни. Наразі я передбачаю тільки те, що ми свого таки доб’ємося. Якою ціною і коли – це вже інше питання. Які ліси ми встигнемо вберегти – це також питання. І це останнє питання не тільки до мене, а також до всієї громади. Цього року ми будемо тиснути далі і лобіювати кардинальні зміни, починаючи від тимчасової заборони вирубок, (особливо, санітарної), – до запровадження такої норми як вибіркова вирубка, яка є по всій Європі, та змін голів лісництв на Львівщині і самого пана Дейнеки, який там уже теж засидівся.  Я переконаний, що ліс ми вбережемо, але якщо так і далі триватиме, як зараз, що через Ходорів, наприклад, щодня проїздить 5-6 ешелонів по 50 вагонів – а це 350 вагонів, в кожному вагоні – по 50 кубів… Це гектари лісу перевозять тільки через Ходорів! А що діється в Закарпатті і в Чернівцях?! Зараз йде цинічне винищення і наповнення чиїхось кишень. Це все відбувається на наших очах. Якщо ми не зупинимо цього цьогоріч, то, думаю, наступного року нам вже доведеться масово насаджувати молоді ліси. Бо те, що я бачу з квадрокоптера, вражає. Я думаю: «Боже! Коли ж це спиниться?!» А зупиниться тоді, коли люди візьмуться за голову.

Спілкувався Андрій Филик

Останні відео

Ми у Facebook

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]