Тарас Чолій про те, як минулоріч працювалося фракції УГП у Львові

Голова фракції Української Галицької Партії у Львівській міській раді Тарас Чолій:

2017-й, як і всі попередні роки, був достатньо складний для Львова. Проте, зважаючи на стан, у якому зараз перебуває місто, наступні роки будуть не легшими.

Львів’янам довелося пережити багато соціальних конфліктів: найбільш гостро відчули проблеми з транспортом, з руйнуванням історичного простору старих кам’яниць, з аваріями на водогонах, які залишали частину міста без води, сміттєвим колапсом, потужними темпами будівництва багатоповерхівок без соціальної інфраструктури, недостатньої кількості садочків, шкіл, якісних лікувальних закладів. Все це тримало львів’ян у стресовому стані впродовж усього року. Але, на жаль, ці проблеми досі залишаються не вирішеними, тому велика вірогідність, що у такому стані нам доведеться жити і наступні роки.

Опозиційність як бажання бути почутими

У мерії часто Галицька Партія піднімає проблематику людей, які потребують допомоги і вирішення актуальних проблем. Але в більшості випадків чиновники, на чолі з мером, не хочуть чути ні фракцію УГП, ні людей. Наші депутати намагаються донести власну позицію, розуміючи при цьому, що вірогідність отримати відгук у конкретних рішеннях, які приймає міська рада, дуже низька. Проте це є такий “крик”, щоб привернути увагу до важливого, щоб почули нас і ту частину виборців, яку зараз у місті ніхто не хоче чути. Мова йде про забудови, про прийняття бюджету, про розподілення чи більш збалансоване перерозподілення коштів громади і т.д.

У результаті відбуваються гострі дискусії з міським головою та його прихильниками, і тому фракція Української Галицької Партії стала опозиційною до промерської більшості Львівської міської ради.

Замість контролю мерія сприяє земельним оборудкам

Згідно з даними міської статистики, всередньому за рік у Львові здають в експлуатацію 500 тис. м кв. житлових і нежитлових приміщень. Поряд з добросовісними забудовниками, які дійсно прагнуть будувати житло, офісні комерційні площі та розвивати інфраструктуру міста, з’явилося поняття “будівельна мафія”. Це компанії, які через використання різноманітних схем отримують земельні ділянки, зводять там багатоповерхівки і реалізовують свій комерційний інтерес. У таких підприємців на меті забудувати якомога більше площ та продати максимальну кількість квартир за найвищою ціною. Для цього “брутального” бізнесу інтересів міста не існує, для них головне заробити якнайбільше грошей.

У цій ситуації міська влада мала б виступати контролером, який би збалансовував інтереси міста, людей та бізнесу. Бо, насправді, бізнес – це добре. Це кошти, нові робочі місця, податки в міський бюджет. Але при цьому бізнес не може працювати на шкоду громаді. Не можна просто збудувати 5 десятиповерхових будинків, не врахувавши у цьому районі наявність школи, дитячого садочку і необхідної інфраструктури для мешканців.

Важливо також, що дуже часто ці будинки є не зовсім хорошими: матеріали використовують дешеві та неякісні, а здача в експлуатацію відбувається з порушеннями. І хоча попит на квартири існує, проте в більшості новобудов, які здані в експлуатацію, люди не живуть. У вечірню пору вікна у таких будинках не світяться. Тож для кого будують ці багатоповерхівки? Якої вони якості? І ким у цій ситуації повинна виступати міська влада? 

Одним із таких прикладів безвідповідальності мерії, є ситуація з будівництвом на проспекті Чорновола, 67Б.

Ще 2013 року за цією адресою місто зарезервувало земельну ділянку, площею близько півгектара, для будівництва багаторівневого паркінгу. Вартість оцінили в 5,5 млн грн. Виставили на аукціон. І одна з київських фірм її викупила. Але потім вирішили, що паркінгу вже не треба, і змінили цільове призначення. Тепер тут буде 25-поверховий будинок. Будівництво вже розпочали. Хоча ще на початку у 2013-му будівельники могли купити цю землю конкретно під житло, не ховаючись. Але для житлової забудови земля коштує дорожче. За площу на проспекті Чорновола, 67Б потрібно було б заплатити 25 млн грн. Тобто Львів лише на одній такій земельній обурудці втратив щонайменше паркінг і 20 млн грн до міського бюджету. За ці гроші можна було б збудувати якщо не цілий садочок, то принаймні розпочати його будівництво. І таких ситуацій є дуже багато.

Наразі я підготував проект ухвали і вимагаю скасування містобудівних умов та обмежень для забудови на проспекті Чорновола, 67Б.

Конфлікт навколо реконструкції вулиці Степана Бандери – результат, коли думки мешканців не враховують

Два роки тому Львівська міська рада розпочала співпрацю спільно з німецьким містом Лейпцигом над реалізацією проекту “Вулиця для всіх – партисипативне планування вулиці у Львові“. В межах проекту місто отримало ґрант у розмірі 72 тисячі євро. Передбачалося, що за допомогою консультацій з мешканцями та різноманітними експертними середовищами буде підготовлено пропозиції на проектування вулиць. Зокрема, мова йде про реконструкцію вулиці Степана Бандери.

Коли представники мерії представили результати роботи, я, мої колеги-депутати та мешканці цієї вулиці, м’яко кажучи, були “в шоці”. Багато людей, які живуть на Бандери, не розуміли, що відбувається. Чому вирішили перекрити вулицю Професорську, яка слугує розвантажувальною і допомагає з’їхати вниз до університету та вулиці Січових Стрільців? Навіщо знімати якісну автентичну бруківку і стелити бетон, який влітку дає випари? Для чого звужувати вулицю Бандери, яка є пропускною, не закоркованою ?

Представники Інституту міста провели кілька зустрічей, розмов, презентацій, але при моделюванні проекту думки жителів так і не були враховані. Незадоволені мешканці вулиці Бандери звернулися до мене за допомогою. Люди зібрали сотні підписів, їх не влаштовує бачення мерії, і 6 представників депутатського корпусу ЛМР ініціювали громадські слухання. В результаті мешканці прийняли перелік рішень щодо реконструкції вулиці, які спрямували до міської ради. Міський голова мав би написати відповідне розпорядження, відповідно до протоколу громадських слухань. Але, станом на сьогодні, реакції – нуль.

Я зареєстрував проект ухвали про створення тимчасової депутатської комісії. Але чиновники, очевидно, мають власне бачення цієї ситуації, тому вже тривалий час не вдається завізувати проект рішення. Проте сподіваємося, що найближчим часом таки вдасться включити цю ухвалу до порядку денного чергового пленарного засідання сесії.

Бо насправді, це є серйозний конфлікт між великою кількістю людей, не лише тих, які живуть на вулиці Бандери, а й загалом містян, які дбають про автентичний вигляд нашого міста та якісну транспортну магістраль. Влада мала б почути цих людей, які прийшли і сказали власну думку. Це є дуже важливо у стосунках та співпраці влади і громади.

Теплопостачальну галузь Львова потрібно демонополізовувати та удосконалювати

У Львові є 2 теплопостачальних підприємства – ЛМКП «Львівтеплоенерго» та ЛКП «Залізничнетеплоенерго». Саме їхніми послугами користуються найбільше львів’ян багатоквартирних житлових масивів. За даними цих теплопостачальних установ, лише 3% містян, які є споживачами тепла, від’єдналися від мереж центрального теплопостачання і встановили собі автономне. Натомість у центральній частині міста, здебільшого, використовують індивідуальне опалення. Тут переважають публічні заклади: кав’ярні, ресторани, готелі, магазини, які мають встановлені окремі газові котли. Для великих котелень перспектив у тутешніх будинків немає.

Разом з тим, якщо порівнювати з іншими містами Західної України, у Львові ситуація з теплопостачанням є кращою. У нас не сталося таких катастрофічних речей, як у Бродах чи Ужгороді, де теплопостачальні підприємства порізали на металобрухт. І залишилася можливість лише для автономного опалення. Так, індивідуальне комфортніше, ніж централізоване. Людина може самостійно регулювати лічильником, скільки вона хоче споживати газу, і так економити та платити меншу вартість. Але, як показує європейський досвід, централізоване теплопостачання таки дешевше, екологічно чистіше і стратегічно більш безпечне для міста-мільйонника, такого, як Львів.

Сьогодні вартість газу на рівні держави є дотаційною. Також діють державні субсидії. В такій ситуації людям ще вдається виживати. Але, коли ціни “відпустять”… А саме цього вимагає міжнародний валютний фонд і міжнародні інституції, які працюють з Україною. Тоді оптова вартість газу буде нижчою, ніж роздрібна. Відповідно, коли котельня купуватиме газ для опалення 200 тисяч населення, ціна буде дешевша, ніж для того, хто платитиме за менші об’єми палива в автономному режимі.

В Українській Галицькій Партії працює експертна економічна група, яка вивчає питання теплопостачання. Ми переконані, що існуючу систему потрібно вдосконалювати. Варто інвестувати кошти, щоб будувати ТЕЦ та котельні на альтернативних видах палива. У Львові над цим ЛМКП «Львівтеплоенерго» вже частково працює. Створюють можливість зменшити тариф за рахунок використання альтернативних джерел енергії.

Проте Львів не має змоги фінансувати всю систему теплогенерації міста, бо це коштує мільярди. Потрібно демонополізувати галузь тепла та розділити її складові: теплогенерацію та теплопостачання. Тоді на ринок в перспективі можуть зайти приватні постачальники. Треба створити умови для доступу до тепломереж незалежних виробників теплової енергії, в тому числі шляхом оренди чи концесії комунальних виробників теплової енергії. Теплові мережі, як важливий інфраструктурний об’єкт, в цій ситуації повинні залишатися в комунальній власності.

Потрібно знати англійську, розуміти російську, але говорити українською

Очільники Львова люблять повторювати, що вони пишаються тим, що Львів – найбільш україномовне місто світу. Це добре. Але ми, львів’яни, бачимо, що з року в рік, на жаль, наше місто втрачає свою ідентичність та українськість. З чим це пов’язано? Напевно, трохи з туристами, які приїжджають зі Сходу та Півночі. Вони намагаються принести свою культуру спілкування і розмовляють усюди російською. А працівники місцевої сфери обслуговування завбачливо перебігають на мову клієнта.

Якби до мене зверталися англійською мовою – це було би півбіди, але не розумію того, коли я, львів’янин, заходжу в кафе, а офіціант до мене звертається російською мовою. Чому так стається? Або коли проходжу центр міста, а там вуличні музиканти горланять “блатні” пісні. Також зовнішня реклама, веб-сайти магазинів – все частіше російськомовні. Ми почали втрачати свою ідентичність.

Галицька партія разом з відомими експертами, юристами, мовознавцями, громадськими активістами напрацювали не один документ, який міг би регулювати мовну ситуацію. В тому числі і проект ухвали, яка контролюватиме використання української мови в закладах харчування, рекламі та оголошеннях Львова. Над цим документом партійці УГП працювали понад півроку: його візували в чиновників, про нього розповідали, пояснювали доцільність депутатам інших фракцій. Проте, на жаль, досі не вдалося винести ухвалу на розгляд сесії ЛМР. Міський голова її фактично відкидає. Він вважає, що проблеми немає, але вона є і вже починає активно проявлятися. Ми, львів’яни, це відчуваємо на собі і не хочемо, щоб наше місто перетворилося на дешевий туризм, який приймає будь-яку культуру.

Депутати фракції УГП у Львівській міській раді продовжують наполягати на затвердженні ухвали, бо це є питання дуже ціннісне. Львів мусить підтримувати бренд україномовного міста №1 у світі. Якщо ж ми втратимо свою ідентичність, то не зможемо бути важливим містом ні для України, ні для Східної Європи. Ця ухвала є одним з інструментів збереження мовної цінності. Ми повинні захищати своє.

І насамкінець…

Питання гуманітарного характеру, української мови та культури – це те, що закладено в ідеології Української Галицької Партії. Це те, що не обговорюється і не розмінюється. У цьому напрямку ми продовжуємо працювати і в новому, 2018-му, році.

підписатись на розсилку новин
+
+

Повідомити про помилку