А що з Донбасом?

Тарас Чолій, голова Львівської обласної організації Української Галицької Партії:

То війна чи АТО?

Вже понад два роки в Україні триває збройна агресія Росії, яку в нас чомусь називають “Антитерористична операція”. Але коли у в бойових діях беруть участь не лише спецпідрозділи, але й резервісти, мобілізовані особи, повноцінні військові з’єднання Збройних Сил України, і загинуло вже до 10 тисяч громадян України, то така офіційна термінологія не витримує жодної критики. Це війна, війна як продовження політики Москви з окупації всієї України.

Щоправда, вона носить так званий “гібридний” характер. Росія воює з Україною не лише регулярними військовими частинами. Вона воює також методами інформаційної, ідеологічної та економічної війни. І в такій формі цей конфлікт триває весь період незалежності України.

“Але коли у в бойових діях беруть участь не лише спецпідрозділи, але й резервісти, мобілізовані особи, повноцінні військові з’єднання Збройних Сил України, і загинуло вже до 10 тисяч громадян України, то така офіційна термінологія не витримує жодної критики. Це війна”

Росія воює з нами і в спосіб агентурної роботи та так званих політичних диверсій. Не таємниця, що такі агенти  присутні в українському уряді, в Збройних Силах, окремі політичні партії відверто працюють на агресора. Як наслідок, не приймаються відповідні закони, а прийняті не впроваджуються; нема справжніх реформ правоохоронної, судової систем, влада в країні надалі узурпується політичними і бізнесовими кланами.

Ми не можемо ефективно оборонятися і стримувати ворога, бо зв’язані внутрішньою неспроможністю та міжнародними домовленостями. Зокрема, Мінськими перемовинами, до робочої групи котрих, окрім представників від України, ФРН і Франції, входить і Росія та представники так званих ЛНР-ДНР, які взагалі не мали б мати жодної суб’єктності. З Мінська нам диктують умови, які ми зобов’язані виконувати, а ті, хто веде проти нас неофіційну війну, позбавлені необхідності виконувати свої зобов’язання.

Що таке окуповані території?

Мусимо визнати спочатку на державному та домогтись визнання на міжнародному рівні, що не лише Крим, а й частини Донецької і Луганської областей – окуповані території зі всіма наслідками цього статусу.  Тобто вони нам не належать, у нас їх забрали. Це не має означати, що ми відмовились від цих територій.

Питання, яке собі сьогодні ставлять багато людей в Україні: чи варто продовжувати воювати за ці території? Чи вони нам потрібні? Чи вартує жертвувати життям українських військових за  тих людей, які свідомо чи несвідомо, але задекларували своє бажання належати до Росії? Це складні питання. Я вважаю, що Україна сьогодні не має військової і економічної потуги, щоб силою повернути території Донбасу та Крим. А добровільно отримати їх сьогодні назад – це означає, що в ослаблене тіло України введуть ін’єкцію отих всіх сепаратистських настроїв.

“Питання, яке собі сьогодні ставлять багато людей в Україні: чи варто продовжувати воювати за ці території?”

Сьогодні кордон  пролягає по лінії розмежування, блок-пости, якийсь ніби контроль є. Там працюють спецслужби, армія. Але внаслідок Мінських перемовин, на Донбасі мають бути проведені вибори, а депутати, які там будуть обрані, представлятимуть інтереси своїх виборців на рівні місцевих і Верховної рад. Так ми отримаємо всередині України легалізовані сепаратистські рухи і банди озброєних людей, агентуру, тероризм…

Так, на Донбасі живуть люди, які хотіли б повернутися в Україну. І ми не відмовляємося від наших патріотів, багато українців, життя яких було під загрозою, виїхали в Україну. Але тамтешня влада, правоохоронна система, їхні “еліти”, свідомо прийняли рішення бути в Росії,  озброюють бойовиків, політично підтримують їх.

Що ж робити?

Є третій варіант. Він непростий і тривалий у часі. Ми однозначно повернемо назад втрачені землі,  згадаймо хоча б досвід Західної і Східної Німеччини. Але сьогодні стоїть питання ціни цього повернення, щоб нею не була втрата всієї державності. Стратегічно мудріше збудувати сильну і заможну державу на меншій території, щоб за 5-10 років вони самі до нас просились, а ми ставили свої умови.

Тому, повертаючись до проблеми, нам потрібно чітко визначити статус окупованих територій. Зі всіма наслідками, згідно з міжнародним правом. І нам потрібно, щоб Росію визнали державою-агресором на міжнародному рівні. Далі маємо вимагати матеріальної компенсації від Російської Федерації за ті втрати, які вона завдає нам щодня впродовж останніх двох років. Мова має йти вже навіть не про мільярди, а про трильйони доларів.

Багато було заяв про побудову оборонного муру на лінії розмежування з Донбасом і Кримом. Цю лінію оборони потрібно будувати. І її варто вести від Білорусі, вздовж всього кордону з Росією. Це має бути міцна фортифікаційна система: починаючи від бетонної стіни, протитанкових ровів, систем відеоспостереження і контролю – до дислокації відповідних військових частин стримування по всій лінії оборони та створення сил територіальної оборони.  Придністров’я та Крим – це також імовірна лінія нападу. Там сьогодні, тільки за офіційними даними, зосереджено понад 35 тисяч російського війська.

Проте найважливіше, що ми можемо зробити, аби перемогти ворога, – це здійснити реформи всередині країни і побороти корупцію. Очевидно, що це неможливо зробити за дуже короткий період часу, але маємо навести лад бодай у найважливіших галузях суспільного життя.

“Проте найважливіше, що ми можемо зробити, аби перемогти ворога, – це здійснити реформи всередині країни і побороти корупцію”

Ми почали реформу поліції, але зробили її косметично: одягнули в нову форму, дали короткий вишкіл, а далі що? А де поліцейські академії? Де кримінальна поліція? Де «зелена поліція», яка дбала би про охорону довкілля? Які справжні функції Національної гвардії, як частини правоохоронних сил? Про це ніхто не говорить. Судова реформа вмерла. Закон про люстрацію не діє. Політичні диверсії партій в парламенті тривають.

Щоб запрацювала українська економіка, інвестиції, зокрема, мають бути скеровані і в оборонну галузь промисловості. В нас до сьогодні так і не збудовано власного патронного заводу, а радянські боєприпаси вже скоро закінчаться. Армія має бути лише професійна, офіцери та солдати – отримувати високу заробітну плату і соціальні гарантії для своїх родин. Не можна набирати до війська людей по селах і кидати їх на схід, щоб вони там воювали.

Ми сьогодні не маємо можливостей вести повномасштабну війну, проте можемо ефективно захищатися. І наш основний захист – це реформи, укріплення всіх державних інституцій, максимальна економічна, безпекова і політична інтеграція з Європейським Союзом і всім демократичним світом.

Фото – ednist.info

Останні відео

Ми у Facebook

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!