Про газ без популізму

5 думок про “дешевий” і “дорогий” український газ від експерта економічної групи УГП Віктора Борщевського

Сніг падає, а лічильник “крутиться”. Цього року українців не закликають затягнути паски, а обіцяють газ удвічі дешевше або дешевий український газ. Обіцянки, як відомо, не гріють, та, все ж, ми вирішили розвіяти сумніви і спробувати пояснити складні схеми. Економічний експерт УГП Віктор Борщевський зробив це чи найкраще.

1. З економічної точки зору, на одному ринку не може існувати двох різних цін на газ, як і на будь-який інший товар. Газ – і український, і закордонний – заходить до нас в одній трубі і йде до споживачів. Як ми розділимо його – це український, а цей імпортний? Ще одне питання: як ми облікуватимемо український газ? Українці купують газ в облгазів. Але є спільні газові сховища, одна газотранспортна система.

Якщо ми продаватимемо його за якимись іншими, дешевшими цінами, залишається простір для корупції. Тоді всі ті, хто коло влади, буде шукати шляхів урвати собі дешевший газ, а чиновника від газу поглине тотальна корупція, його з різних боків намагатимуться купити. Тут доцільно згадати відомого економіста Альфреда Маршала, який стверджував, що однією з основних ознак ринку є доволі швидке вирівнювання цін на подібні товари. Це класична характеристика ринку загалом. Бо ніхто не купуватиме дороге, якщо існують такі самі товари, але за нижчою ціною.

2. У газовому питанні не може бути популізму. Якщо Юлія Тимошенко хоче просувати ідею дешевого українського газу, тоді чому вона не зробила цього за часів свого прем’єрства?

3. У нас газ не може бути дешевший, ніж на європейському ринку, з якого ми де-юре закуповуємо його основну частину. У нас десятиліттями штучно стримувалася ціна на газ. Але, подумати тільки, за рахунок чого! Насправді ми платили за нього завжди повною мірою. Якщо за газ не платило населення, то це робила держава. Але держава не генерує якихось власних ресурсів, вона їх лише перерозподіляє. Тобто з наших же грошей, з податків, створювалась ілюзія дешевого газу. Як наслідок, замість реальної ціни, яка би стимулювала населення економити, ми отримали умовно дешевші ціни, але за рахунок зменшення виплат пенсій і зарплат бюджетників чи витрат на оборону. Ми завжди платили за газ, але не відразу з власних кишень, платили непомітно. Просто українці цього не бачили. У результаті ми стали однією з найбільш енерговитратних економік світу.

“З наших же грошей, з податків, створювалась ілюзія дешевого газу”

4. У Європі газ для населення дорожчий, ніж в Україні. Але там в житловому секторі його вдвічі менше споживають на одиницю виробленої теплової енергії. От і виходить, що європейці загалом платять за газ, перерахований на тепло, менше, як українці. Через надмірне споживання газу, українці за той самий обсяг тепла більше платять, ніж європейці. А в  промисловості ситуація ще гірша. Там рівень енергоефективності утричі менший, порівняно з країнами ЄС. Через це українські товари дорогі і не достатньо конкурентні на міжнародному ринку, а вітчизняна економіка – імпортозалежна.

5. Єдиний вихід у цій ситуації – енергоефективність. Треба скорочувати витрати газу та інших енергетичних ресурсів, бо ми сьогодні живемо “на широку ногу”. Якщо українці навчаться економно споживати газ, електрику і тепло, до чого їх змушуватимуть об’єктивно обумовлені ринкові ціни, тоді і комфорт у помешканнях забезпечуватиметься оптимальним споживанням енергії, бізнес стане менш витратним і більш конкурентоспроможним. Натомість, різницю в цінах на газ внутрішнього видобутку та імпортного походження можна буде скеровувати на реалізацію заходів з енергоефективності житлово-комунального сектору. Від цього у виграші будуть всі.

 

Останні відео

Ми у Facebook

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!