Педагог німецької школи розповів у Львові про її особливості

Нещодавно німецький експерт у галузі освіти  Домінік Хаба провів у Львові майстер-клас. Він приїхав на Освітній форум “4Lead”, який організувала Українська Галицька Партія. Домінік є педагогом, працює директором школи Августа-Леммле в німецькому Леонберґу.

У закладі працюють 52 вчителі, навчається 522 учні. У кожному класі не більше 28 школярів.

“Як і в Україні, у нас дитина йде до школи у 6 років, – каже Домінік. – Чотири роки навчається у початковій школі. Після 10 класу може почати працювати або продовжити навчання у гімназії – іще на 2 роки. Тоді отримає атестат про повну загальну середню освіту, може здавати ЗНО. Після початкової школи діти переходять на інший рівень.  Ті, хто показали слабші результати, ідуть у середню школу. З середніми ідуть в реальну школу. Той, хто має найвищі результати, йде в гімназію, де навчання теж триває 6 років, але з поглибленим вивченням предметів. Такий поділ не є обов’язковим, батьки можуть самі обирати рівні. Ми ж даємо свої рекомендації.

Слон, білка, їжак мають різні здібності.

Ми свідомі того, що не можна вимагати від усіх тварин залізти на дерево. Слон, білка, їжак мають різні здібності. Ми за те, щоб кожен міг розвиватися у міру власних сил, а не у порівнянні з іншими”.

У Німеччині кожен учень має свій рівень вивчення кожного з предметів. У Баден-Вюртемберґу, де живе і працює Домінік Хаба, кожні 10 років розробляють перспективні навчальні плани з усіх предметів. До того ж окремо для кожної з трьох шкіл – реальної, середньої і гімназії.

“Будучи школярем, я дуже добре знав німецьку, але не знав математики, – згадує експерт. – Проте мусив здавати такі самі нормативи, як математично обдаровані діти. Ми придумали вихід. У нас є така дев’ятикласниця Маша, вчиться у “середній” школі. Але дуже добре знає німецьку й англійську, тож відвідує ці уроки в гімназії”.
Німецькі діти вчаться самоорганізації. Повинні  самі визначати, скільки часу вони будуть вивчати кожен предмет. У понеділок перший урок має класний керівник. Він вносить плани на тиждень у щоденники учнів згідно їх вибору. Наприклад, хтось може робити англійську у понеділок, а математику у вівторок.

Графік складений так, щоб важкі предмети були у першій половині дня

“Кожен має якусь свою слабку сторону і має прагнути до якихось персональних досягнень, – каже педагог. – Якщо він запізнюється, то ставить собі ціль запізнюватися не 5 разів, а 3. Або добре скласти контрольну з математики.Якщо це не спрацьовує, то ми думаємо, як покращити те, що не вдається учневі. Вчитель йому в цьому допомагає.

Крім стандартних уроків, школярі мають дві години щодня, щоб працювати самостійно без підтримки вчителя. Педагог є у школі, але він не подає інформації, як всі до того звикли, з ним можна консультуватися. Щоденник має 40 сторінок. Синім кольором там позначають звичайні предмети у школі. Іншими кольорами – різні види діяльності. Останній урок у п’ятницю – огляд тижня.

               Визначаємо, чи цілі досягнуто, чи треба ще над ними працювати і як

Нам залежить на тісному контакті з батьками. Щопонеділка ми перевіряємо, чи батьки у графі “батьківське повідомлення” у щоденнику ставлять свій підпис і залишають своє повідомлення. Якщо батьки не справляються, ми радимо змінити школу. Навчання – це не є справа лише дитини і школи. Двічі на рік у нас запланована індивідуальна зустріч із батьками, яка триває 15-30 хвилин”.

Кожні три тижні у школі відбувається 15-хвилинна розмова між вчителем і учнем про про досягнення його цілей у навчанні. Школяра питають про загальне відчуття, ситуацію у родині, оцінюєють його емоційн, аналізують, як за потреби допомогти дитині підвищити самооцінку.

“У нас немає звичних цифр в оцінюванні. Є інша шкала для контрольних робіт. Це така собі мішень, в якій у кружечках показуємо результати з певних компетенцій, – пояснює Домінік. – Якщо йдеться про компетенції з письма, учень справився з усім завданням, то це відмінно. Якщо з письмом не впорався, а аудіювання виконав, то він поза колом мішені у відповідному кружечку.Оцінки отримують у кінці року на іспитах. Також ставимо бали за бажаннями батьків. Вони часом потрібні тим, хто йде працювати після 10-го класу. Часом оцінки хочуть бачити роботодавці”

У експерта запитали, як німецькі вчителі борються з телефонними розмовами на уроках.

“Під час навчання учні мають вимикати телефони, – пояснив Домінік Хаба. – Але це не кожен робить. Коли у когось дзвонить телефон під час уроку, вчитель має забрати його, вимкнути і віддати секретареві. Секретар записує час, коли його принесли. Батьки мають прийти і забрати”.

Останні відео

Ми у Facebook

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]