Михайло Ратушняк: справа його життя

Підприємець, меценат, один із засновників створення громадської організації Ліга підприємців «Українська справа» Михайло Ратушняк переконаний, що основне у житті не гроші, а людяність, чесність у стосунках та щирість у намірах. Тому й власну справу розпочав так би мовити на патріотичній канві – зі співпраці зі стовідсотково національною компанією «Оболонь».

– Уже при першій зустрічі з нашим земляком – почесним президентом «Оболоні» Олександром Слободяном, зрозумів, що наше бачення розбудови України повністю співпадає. Національний бізнес, національний виробник має бути не тільки економічним стрижнем міцної держави, а й, передусім, центром для формування та розвитку патріотичного громадянського суспільства на засадах національної ідеї та християнської моралі, – пригадує Михайло Ратушняк.

На його переконання, Україна ніколи не стане по-справжньому суверенною, якщо її й надалі будуватимуть за чужі, взяті у кредит, гроші. Наша культура ніколи не стане національною, якщо українці не повернуть із забуття багату спадщину народу. Наша освіта не зможе виховувати патріотів, якщо у шкільних підручниках не буде правди про героїв національно-визвольних змагань, велетів духу. Наприклад, таких, як митрополит Андрей Шептицький. Цього, за словами Івана Франка, українського Мойсея, пан Михайло не тільки охоче цитує, а й наслідує. У громадській роботі, у бізнесі, зрештою – у житті. Наприклад, «Українська справа», яку він очолює з початку заснування, відома на Тернопіллі та за його межами не тільки гаслом «Свій до свого по своє», а й суспільно-громадськими ініціативами. 

Зокрема вже довший час Ліга є незмінним меценатом щорічної Всеукраїнської премії братів Лепких, всеукраїнського фестивалю «Цвіт вишиванки» та інших культурно-мистецьких проектів.

Підприємство Михайла Ратушняка також всіляко підтримує пошанування та розвиток українських традицій, надає меценатську допомогу для лікування онкохворих діток, допомагає українській армії та волонтерам.

А у житті він, як українець і за національністю, і за духом, завжди сповідує заповіт Андрея Шептицького: «Християнин має любити усіх людей, але се не перешкоджає, що найпершою любов’ю має любити свою родину і свою вітчизну».

Сповідує і любить. Бо знає, що Україна, як держава, а українці як нація відбудуться лише тоді, коли ми всюди й повсякчас будемо підтримувати все українське.