Моє сміття скраю

Пожежа на Грибовицькому сміттєзвалищі, що сталася вкінці травня – на початку червня, обернулася екологічною катастрофою для всіх довколишніх сіл та міста, в якому мешкає і працює майже мільйон осіб.

Стала вона страшною трагедією для чотирьох родин, бо перший великий зсув сміття забрав життя трьох пожежників та працівника ЛКП «Збиранка», тіла котрого досі не знайдено. Але чи стане ця пожежа наукою і поштовхом до якнайактивніших дій міської влади та викликом голові міста особисто – досі не зрозуміло.

12 питань до влади

Трагедія на Грибовицькому смітєзвалищі вимагає дати публічні відповіді на питання, яких міська влада уникала протягом останніх десяти років. Адже ситуація вимагає, насамперед, детального вивчення, а тоді вже треба шукати конструктивне її вирішення. Саме тому на сесію, котра мала відбутися у Львівській міській раді 9 червня, Українська Галицька Партія сформувала 12 основних запитань до Андрія Садового.

12 запитань«Ми не маємо інформації щодо того, що у Львові впродовж останніх 10 років було зроблено для унеможливлення такої ситуації, яка є наразі на Грибовицькому сміттєзвалищі. Нас дивує, чому інформація про європейські кредити на будівництво сміттєзаводу чи про інших потенційних інвесторів з’явилася тільки тепер, коли сталася трагедія. Ми хочемо зрозуміти, чому не було зроблено навіть базових речей, що стосуються безпеки. Наприклад, коли сміття обвалилося, була загроза, що озеро отруйних сміттєвих стоків вийде зі своїх берегів і навіть прорве дамбу. Так само кілька місяців тому був прорив гудронових озер, забруднена вода з яких потрапила до річки. Щоб укріпити дамби, не потрібно було надто великих інвестицій», – каже голова фракції УГП у міській раді Тарас Чолій.

Богдан Панкевич: “Провина за ситуацію – на владі Львова з часів незалежності”

У Грибовицькій трагедії є кілька винуватців. Серед них – і суспільство. Таку думку висловив голова Політради Галицької партії Богдан Панкевич.

«Провина за ситуацію – на владі Львова з часів незалежності. Тобто не тільки нинішній, але й попередні мери були абсолютно бездіяльні щодо обліку, сортування, переробки сміття. Також винна влада
області, тому що майже 40% сміття на полігоні – це сміття не львівське. По-друге, тільки на території області можна знайти ділянки для сортувального, сміттєспалювального заводу чи нового сміттєзвалища. Винне і суспільство, перед яким влада заграє, не піднімаючи тарифи на вивезення сміття. А без цього, скільки б місто не набрало кредитів, вирішити проблему неможливо. Через громадські організації львів’яни могли б займатися питаннями сортування сміття, тиснути на владу, щоб облаштувати відповідні контейнери для роздільного збору сміття, контролювати тіньовий обіг вторинної сировини. Наразі виглядає, що суспільство байдуже.  Ми маємо бути дорослими людьми: комплексно вивчити і вирішити цю проблему, а не використовувати її як інструмент для зміни влади», – каже Богдан Панкевич.

Купа сміття в Україні вже вища за Еверест

Однак Грибовицьке сміттєзвалище – лише нарив, який прорвало. Офіційно, сміттєзвалищ в Україні шість тисяч, що у 37 разів більше, ніж у Німеччині. Там лише 162 полігони для зберігання твердих побутових відходів. Проте нелегальних і абсолютно необладнаних сміттєзвалищ в Україні, кажуть екологи, – понад 10
тисяч. Перебуває там більше 4 мільярди тонн відходів. Під сміттям – приблизно 7% території нашої країни. Це – як півтора Кримські півострови або як невелика європейська країна. Якщо ж зібрати докупи гори сміття по всій Україні, то ця купа буде вища за Еверест.

У Європі щодо сміття вже багато років діють закони, за невиконання яких на країни-порушники накладають величезні штрафи. Відповідно до угоди про асоціацію з ЄС, Україна також впродовж 3 років з дати підписання угоди має імплементувати Директиву Європейського парламенту та Ради 2008/98/ ЄС від 19 листопада 2008 року про відходи. Два роки вже минуло… Залишається рік на те, щоб хоча б на законодавчому рівні запровадити європейські стандарти поводження із відходами. Наразі жодної державної стратегії щодо поводження з відходами в нас нема.

Згадана Директива ЄС опирається на 5 китів: запобігання, підготовка до повторного використання, переробка, інший тип утилізації (наприклад, для відновлення енергії), ліквідація (видалення).

Про сміттєву політику та економіку у країнах ЄС можна написати дуже багато, але є певні моменти, які ми особливо зрозуміємо. Наприклад, у Данії вже 20 років діє податок на безкоштовні поліетиленові пакети в торгових закладах. Після того, як пакети стали платними, від них відмовляються 90% покупців. У Великобританії біопакети для хліба, які розкладаються за чотири роки на вуглекислий газ і воду, ввели 10 років тому. Подібні – з цукрової тростини – вже продають у супермаркетах сусідньої Польщі. Швеція заборонила ввозити на свою територію китайські забавки, які надто швидко ламаються і перетворюються на сміття.

Після того, як пакети стали платними, від них відмовляються 90% покупців

Спалювання не є пріоритетом політики поведінки з відходами, а в підготовці до нього на заводах
ще раз ретельно вилучають зі сміття всі, навіть найдрібніші частинки цінних матеріалів, які можна переробити: пет-фракції, метал тощо. В європейських країнах спалюють 20-25% обсягу міських відходів, в Японії – близько 65%, в США – близько 15%. Найактивнішим «спалювачем» у Європі є Німеччина, де є 60 заводів, а щороку спалюють понад 16 млн тонн відходів.

В Україні сміття теж спалюють, скеровуючи отриману енергію на обігрів будинків або води. Наприклад, під Києвом та Дніпром. Але таких заводів мало, більшість із них мають застаріле обладнання, тому витрачають надто багато газу на саме спалювання. Завод, який виробляє зі сміття тверде паливо, побудований і біля Рівного. Його проектна потужність 300 тисяч тонн у рік, але наразі завод працює на третину своїх можливостей.

Починаємо зі себе

Зі свого досвіду знають, що таке проблема зі сміттям, мешканці села Котиківка Городенківського району на Івано-Франківщині. Полігон, на який потрапляє сміття з райцентру, у них просто через дорогу від села. Проблему забруднення довкілля сільський голова, член УГП, Іван Вережак піднімає на всіх можливих рівнях. Відразу після свого обрання, він зумів залучити невеличкий грант та організувати у селі роздільний збір відходів: окремо пластик, скло, метал. За гроші, котрі отримують від продажу сировини, селяни купують нові пакети для її збору. «Прибутку не багато, але зате ми самі вже не додаємо отрути до свого довкілля», – каже сільський Іван Вережак.

Іван Вережак: “Ми самі вже не додаємо отрути до свого довкілля”

Розуміючи складність ситуації для України, активісти Української Галицької Партії вимагають детальних звітів щодо стану полігонів та поводження зі сміттям від влади міст та сіл, де діють осередки політичної сили. Тим часом, у Жидачеві, Ходорові та інших містечках також пильно стежать і повідомляють громаду про ситуацію зі сміттям, яке, за домовленістю між очільниками міст, впродовж кількох днів возили до різних містечок зі Львова.

Андрій Филик

Фото УНІАН

Останні відео

Ми у Facebook

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]