fbpx

Mindful leadership: як перестати працювати на автопілоті

10 думок про уважне лідерство у школі засновниці проекту Open Mindfulness Роксолани Кравчук

Досвідчений водій іноді може проїхати декілька кілометрів на автопілоті, насправді не усвідомлюючи, що робить. Метафора з автопілотом дуже помічна, вона пояснює емоційне вигоряння у вчителів. Працюючи у школі десятки років, вчителі не завжди можуть бути по-справжньому присутніми, момент за моментом, часто вони проживають день за днем, урок за уроком, кілометр за кілометром, на автопілоті, не звертаючи уваги на важливе.

Спробувати вирватися із буднів і помічати важливе пропонує Роксолана Кравчук, засновниця проекту Open Mindfulness, ментор з практики уважності, авторка програм з особистісного та командного розвитку.  Як не працювати у школі на автопілоті вона розповіла на майстер-класі “Mindful leadership: навички лідера XXI століття” під час Освітнього форуму  “4Lead”.

1. Якщо ми говоримо про виклики майбутнього і людину майбутнього, то маємо згадати дуже цікавого вченого, ізраїльського військового історика Ювала Ноя Харарі з його книгою  “21 УРОК ДЛЯ 21-ОГО СТОЛІТТЯ”. Штучний інтелект вже є зараз, він вже дуже добре ввійшов у наше життя. Можливо, ви чули, що буде багато непотрібних людей, тому що роботи займуть їх робочі місця. Як нам конкурувати? Можливо, зараз у Львові це віддалена перспектива, але насправді майбутнє ближче, ніж ми думаємо. Багато процесів вже автоматизуються, і якщо Україна буде рухатися у напрямку майбутнього, то ми зустрінемося з цією проблемою дуже швидко. Харарі запитує, що ми з цим будемо робити? Чи ми будемо боротися із штучним інтелектом, чи ми будемо думати, що штучним інтелектом ми можемо керувати? Це є нашим завданням.

2. Які нові навички здобувати? Людині теж потрібно буде серйозно змінитись. Це ще один з викликів. Недостатньо вирішувати питання, які є у нас сьогодні. Хто хоче мати місце для себе в майбутньому, повинен думати, чому новому він має вже зараз вчитися, щоб бути конкурентноспроможним у майбутньому. І мова не тільки про нас, мова про дітей, які вчаться у школах. Їм точно доведеться з цим працювати.

3. Якщо взяти ставлення до життя, настрій людини, то існує дві ролі, як людина себе проявляє у світі:

  • людина в ролі жертви,
  • людина в ролі гравця.

4. Якщо у нас з’являються думки, що “я нічого не можу зробити з цими проблемами, я не можу на них вплинути, можливо, це залежить від політиків, але точно не від мене”, то така роль є не дуже конструктивною. По-перше, ви себе так завжди на персональному рівні відчуваєте, ніби ви нічого не вирішуєте, а якщо вирішуєте, то не дуже. По-друге, сили від цього не додається. Ми, українці, маємо цю річ. Цей настрій ні до чого доброго не веде. Якщо ви впадаєте у роль жертви, то про лідерство не може йти мова, бо лідерство починається на персональному рівні і починається з рішення. Є проблема, але що я з нею роблю? Якщо я приймаю рішення щось з нею робити, навіть якщо я не знаю, чи зможу, то вже виходжу з ролі жертви і потрапляю у роль гравця.

Не спішіть казати “Ні”. Подивіться, на скільки відсотків ви можете вплинути на ситуацію. Якщо від вашої роботи залежить хоча б 5%-10% успіху проекту, то визнавайте це, і робіть все, що від вас залежить

5. Не спішіть казати “Ні”. Подивіться, на скільки відсотків ви можете вплинути на ситуацію. Якщо від вашої роботи залежить хоча б 5%-10% успіху проекту, то визнавайте це, і робіть все, що від вас залежить.

6. Ще ми любимо впадати в таку ментальну пастку, коли хочемо вирішувати там, де не маємо впливу. Ми можемо про це багато говорити, а треба реально зробити. Це називається коло впливу. Коло впливу – там, де ви можете щось робити і реально робите, а там, де не можете робити, то не тратьте енергії.

7. Бо це не про лідерство і точно не про уважне лідерство. Тому що уважне лідерство починається з уваги до себе, свого ресурсу і з поваги до себе. Бо я це маю, я це можу зробити і я йду, і роблю. Так ми виходимо з ролі жертви і стаємо більш дієвими гравцями. Хто вже як грає потім, то інша тема.

8. Все починається з рішення, яку роль і стратегію яку я обираю – стратегію поразки або перемоги. Якщо ви жертва, то ви завжди в поразці, а якщо ви вибираєте роль гравця, то ви граєте і вибираєте стратегію переможця. В переможців так не буває, що зовсім без поразок, але суть не в тому, скільки разів ви впали, а скільки разів піднялися.

9. Лідерство – це активність, активна позиція. Уважне лідерство означає, що я не просто щось активно роблю. Місія уважного лідера є дуже простою – якісно робити своє життя, життя людей навколо і планети в цілому. Якщо ви вирішуєте реалізовувати ці цілі, то ви є уважним лідером.

10. 5 основних складових емоційного інтелекту:

  • Самосвідомість – людина живе не на автопілоті, а вміє себе зупинити, сказати: “Я розумію, хто я, чому я так живу, якщо треба щось виправити, я виправляю, вирішую ці проблеми, приймаю рішення, в мене є самосвідомість”. Чим більше ви розвиваєте усвідомленість, тим більше ви берете на себе відповідальність.
  • Саморегуляція – вміння керувати своїми емоціями означає не іти з усіма емоціями зразу до всіх.
  • Емпатія – потрібно бути відповідальним не тільки за себе, а й за іншого.
  • Соціальні навички – коли людина може бачити різні аспекти, коли ми розуміємо, що світ непростий і різний, ми шукаємо до кожного рівня людей свій підхід.
  • Мотивація – якщо говорити про виховання нового покоління, то треба давати їм якісь великі цілі. Бо розказувати дітям, що вони мусять вчитися, бо не будуть мати, за що їсти купити – це теж хороша мотивація, але кращий настрій і краще розвиває навичку лідерства, коли ти задаєш учням велику ціль. Хай вони її не виконають на 100%, але на 50% точно виконають. Якщо ви лідер, то надаєте конструктивні ідеї і мотивацію, а не мотивацію від нужди.

Фото – з особистого архіву Роксолани Кравчук.

Останні відео

Ми у Facebook

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Повідомити

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]