Іван Вережак: “Я раджуся з громадою і працюю пліч-о-пліч з усіма”

верУже кілька місяців у селі Котиківка Городенківського району на Івано-Франківщині побутові відходи збирають роздільно. Крім того, мешканці села кілька разів гуртом виходили на спільні толоки. У Котиківці вже облаштовані нові автобусні зупинки. Для реалізації таких очевидних уже змін згуртувати односельців вдалося молодому сільському голові, нашому однопартійцю, Іванові Вережаку. Сьогодні він ділиться з Вами своїми таємницями успіху.

“Всі ініціативи пропоную відверто, втілюю прозоро, намагаюся чітко звітувати”

“Як я згуртовую і мотивую односельчан? Однозначно відповісти на це запитання складно. Найперше, якщо є якась робота, я не керую, а стаю і працюю разом з усіма. Не наказую і не доручаю зробити щось, а намагаюся сам показати приклад. Люди мають бачити, що я роблю все разом із ними. Під час сільських сходин я щиро спілкуюся з односельчанами, все їм пояснюю. Мені здається, що вони мене чують і розуміють.

Кажу всім відверто: я прийшов на посаду не для того, щоб красти землю. Я прийшов, щоб покращити ситуацію в селі загалом, щоб громаді жилося краще. Всі ініціативи, які ми впроваджуємо, пропоную відверто, втілюю прозоро, намагаюся чітко звітувати про все, радитися з людьми, що і як робимо.13124570_1169768509721859_8727075310019543675_n

Надійшла, до прикладу, пропозиція обладнати автобусні зупинки. Насамперед, я порадився з людьми, чи потрібно. Люди погодили, і ми тоді взялися до роботи. І зробили. Запропонували односельці пішохідну доріжку зробити? Ми порахували, чи можемо собі це дозволити, і, показавши, скільки то коштує, все погодили з громадою і втілили задумане. Понад 2 тижні ми всім селом виходили на прибирання. Я працював з людьми пліч-о-пліч.

“Що пішло на переробку, те не пішло на смітник”

13082510_10205046806963518_8547537247139730684_nОдні12418073_1142995932399117_837417657311475286_nєю з найбільших проблем нашого села є екологічна загроза через близькість стихійного сміттєзвалища в урочищі «Деренівка», загальною площею 2,7 га. Його і центральну дорогу Котиківки наразі розмежовує трохи більше 300 метрів простору. З цього приводу я звертався і до районної ради, і до місцевої прокуратури: треба чітко заборонити надалі використовувати цей полігон. Але боротьба досі триває.

Щоби хоча б трішечки розвантажити полігон і розвивати екологічну свідомість мешканців  Котиківки, ми з ГО «Тур», яку я очолюю, написали проект про роздільний збір твердих побутових відходів, і село отримало 10 тисяч гривень на його реалізацію. Ми встановили 4 великі контейнери для пластику і скла. Разом із зібраними на передвеликодніх толоках відходами здали вже 600 кілограм скла та 15 мішків пластику. Все це йде на переробку. За відходи платять нам недорого: цього разу ми отримали 200 гривень. Ці кошти йдуть на господарські речі: за цих 200 грн я купив 50 сміттєвих мішків, у які ми будемо знову збирати пластик і скло.

Важливо те, що змінюється свідомість людей: селяни несуть тепер пластик та скло саме до спеціальних контейнерів, а не викидають куди-небудь за городом. Це інвестиції в екологічність: що пішло на переробку, те не пішло на смітник.

“Маленькими кроками, але – вперед”

Основні надходження до сільської казни – це оренда землі, яка належить сільській раді. Це близько 70% наших доходів. Але цю землю вже теж почали розпайовувати, тому ми думаємо, що маємо запропонувати інвесторам, як розвивати свій малий бізнес у селі.13100666_1171589746206402_9120210100748135850_n

У нас таких підприємств, які мали б перспективи для розвитку і поповнювали бюджет на великі суми, наразі нема. Якщо 20 років тому на 100 га землі працювало 30 людей, то зараз і п’яти вистачає. Але в нас є вихідці з села, які займаються гончарством. Засновником цього невеликого підприємства є мій однокласник. Поки що виробництво невелике, але, я вважаю, воно має перспективу розвитку, а це означає – часткове працевлаштування для мешканців Котиківки. Інший підприємець у нас має цех, де шиють взуття. Маленька фірма – 20-30 робочих місць. Але планує розширюватися. Нам потрібно дбати і розвивати малий бізнес.

Ми, українці, справді прагнемо до Європи, але часто наші прагнення залишаються лише на словах. У Котиківці ми хочемо показати, що можна наближатися до європейських стандартів і на ділі. Так, ми рухаємося маленькими кроками, але вперед.

підписатись на розсилку новин
+
+

Повідомити про помилку