Юрко Лучин

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Член Української Галицької Партії, пластун, приватний підприємець.

«Робитиму усе задля того,

аби мій син пишався своїм містом

й мав бажання залишатися тут….»

Народився 5 січня 1984 року в Івано-Франківську. Двічі був студентом ІФНТУНГ. Тож отримав дві спеціальності – програмне забезпечення автоматизованих систем та економіка підприємства.
Одружений. Виховує сина.

“Пласт невід’ємна частина життя”

Ще малим я спробував усе, що може спробувати дитина: танці, малювання, музика, шахи, футбол та різноманітні гуртки з боротьби.

Та ось вже понад 25-ть років є активним Пластуном. Це невід’ємна частина мого життя. Сьогодні я маю статус “сеньйора”, тобто передаю усі свої вміння та навики молодим.

Вважаю, що колишніх пластунів не буває. А тому активно беру участь в керівних органах, організовую табори та вишколи для пластунів: дорослих і дітей. Пишаюсь тим, що плеяда моїх вихованців продовжують й далі пропагувати наші цінності не лише в молодіжній організації Пласту, а й поза нею. І не лише в Україні , а за її межами. А це означає, що ми колись заклали добрий фундамент.

Хобі, що переросло у власну справу

Я завжди знав, що буду в туризмі. Горице моє покликання. Особливо люблю їх взимку і щасливий від того, що зміг своє хобі перетворити у власну справу. Йдеться про магазин туристичного спорядження «Горгани». А тому сказати, що працюю помилково: займаюсь своїм хобі, яке приносить прибуток.

Подорожі, що надихають

Люблю відкривати для себе інші країни світу. До прикладу у Канаді для себе зрозумів, що ця країна мрія для українця: така ж природа та клімат.

Вражає відношення до людей. Мені б хотілося, щоб у моїй країні так само відносились до своїх людей, як у Канаді до українців. Втім залишатися там, не дивлячись на пропозицію, не мав бажання.

Пригадую майдан 2004-го року. Тоді, у Києві, я познайомився з хлопцем із Сімферополя. Одного разу він мені сказав: “Добре бути вам, бандерівцями, а ви спробуйте жити на Сході, або в Криму…”

І тоді я для себе зрозумів – якщо я вважаю себе українцем, то повинен робити те, що мені подобається не за кордоном, а тут. Для цього потрібно просто працювати. І якщо мій син колись захоче вчитися за кордоном, я його підтримаю. Але хочу, щоб в нього було бажання повернутися і працював в Україні.

“Мій найбільший успіх — це моя сім’я”

Моя родина, дружина і син: ось мій головний успіх.

Це мій другий шлюб. А тому я чітко розумію ціну створення сім’ї. Другим успіхом я вважаю те, що мені вдається вести в Україні максимально прозорий та відкритий бізнес.

Ми працюємо згідно закону. Коли багатьох лякають перевірками я залюбки чекаю на ревізорів. Кредо нашої фірми-відкриті для усіх. А ще я намагаюсь бути членом своєї команди. І поважаю думку моїх працівників, адже крім фінансової складової є ще й людський фактор. Також, важливо мати стержень і не вести бізнесу із агресором, тобо із Росією ми такого не робимо.

У 2014-му ми одразу відмовились від товару, який виготовляється в Росії. Є й такі виробники, які залишились в ОРДЛО . З ними ми також припинили співпрацю.

Знакові проекти

Знаковим для мене є те, що вкладаю усі свої зусилля у те, що вмію та люблю робити найбільше: волонтерська праця з дітьми та підлітками.

Я повернувся до активності в Пласті, щоб ця організація завжди була активною.

Сьогодні в Івано-Франківську є понад пів тисячі пластунів. Це одна з топових станиць в Україні. І організувати волонтерський штаб на цю кількість людей, який би успішно функціонував складно. І тому мене запросили, а я погодився.

Нині активно займаюсь відновленням “Федерації альпінізму та скелелазіння” в Івано-Франківську. Очолюю активну групу. Окрім того, відповідальний за організацію та проведення АльпШколи в Івано-Франківську

Приємно, що люди все активніше ходять в гори. Втім чимало туристів з необачністю ставляться до Карпат. Навіть бачив, як показують в Інтернеті, що в гори можна вийти в тапочках, це неправильно і навіть небезпечно.

Тож сьогодні ми, як волонтери, приймаємо участь в пошукових роботах з нашими рятувальниками.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

    [recaptcha]