Юрій Чабан

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Цей чоловік пережив дві економічні кризи, та це не зламало його, навпаки — зміцнило і дало поштовх рухатися далі. Зараз Юрій керує власним підприємством, цікавиться урбаністикою та бере активну участь в діяльності Української Галицької партії.

“Моя перша робота — помічник народного депутата”

Я народився в сім’ї вчителів і гарно вчився в школі, коли прийшов час обирати собі професію, довго думав та все ж визначився — буду юристом. Тоді ця галузь була “на слуху”. Мені гуманітарні науки завжди вдавалися, тому вступив у Львівський університет на юридичну спеціальність.

Після п’яти років навчання у ВУЗі, мене запросили у Київ, куди й переїхав на роботу. Там я працював юристом та помічником народного депутата — такою була моя перша робота, вона ж вплинула на все моє подальше життя.

Із юриста — до власника бізнесу

Юристи, зазвичай, обирають собі різні галузі та працюють в них — є ті, що спеціалізуються на кримінальному праві або адміністративному, я ж вибрав для себе будівельну і в ній поступово розвивався.

Спочатку працював у команді старших юристів і набирався досвіду, потім вже сам став старшим юристом і мене питали порад.

За майже 15 років роботи в цій сфері мені вдалося попрацювати з величезною кількістю справ у різних міста України — Харкові, Одесі, Києві…

В 2008 році “стукнула” економічна криза, її відчули всі, я в тому числі. Тоді працював заступником керівника девелоперської компанії, і так сталося, що мені довелося повернутися назад в рідне місто. Здебільшого через кризу, та на моє рішення повпливало також те, що я два роки перед тим одружився, а через деякий час народилася дочка — без підтримки батьків було важко, тому з дружиною вирішили, що нам краще буде в Івано-Франківську.
Переїхали сюди, зробили мінімальний ремонт у новій квартирі і почали жити. Та ми з дружиною навіть не підозрювали наскільки важко буде: спочатку адаптація, бо ж перед тим 10 років жили в Києві, потім довго не міг знайти роботу, були тільки незначні підробітки. Цей період тривав майже два роки, поки не дізнався, що в один із франківських банків шукають керівника юридичної служби.
Довго не думав, подав свою кандидатуру, пройшов співбесіду в Києві і мене взяли. Можу сказати, що ця робота була дуже цікавою і насиченою, я пропрацював там більше 3 років.

Але у зв’язку із подіями 2014 року, більшість іноземних банків почали згортати свої філії, так сталося і з моїм: юридичний відділ ліквідували.

Тоді я перейшов на роботу на бетонний завод в Івано-Франківську і з часом це переросло у власну компанію — Beton Prime. Ми виготовляємо вуличні меблі, тенісні столи, облаштовуємо громадські простори.

Власний бізнес

Не можу сказати, що підприємцем я став долею випадку, навпаки, довго йшов до цього, на своїй першій роботі допомагав з юридичними справами будівельним компаніям: упорядковував документи.

Тому, я добре знав як започаткувати свою компанію. Окрім того, мав вже налагоджені зв’язки із постачальниками, замовниками та навіть місцевим муніципалітетом.

Важко було психологічно, адже завжди є вагання, коли переходиш із статусу “найманий працівник” у статус “підприємець” — щось може не вигоріти, десь залізеш в борги.

Але зараз 2020 рік і наша компанія успішно працює вже 3 рік, нам вдалося реалізувати багато проєктів в Івано-Франківську: сквер навпроти заводу Промприлад, міський парк, площа Міцкевича. За цей час вдалося виготовити півтори тисячі лавочок. Вирішили не обмежуватися рідним містом і пішли далі — є замовлення зі Львова, Києва.

Про переїзд за кордон

У мене багато друзів, знайомих виїхали за кордон, скажу по секрету ми з дружиною піднімали це питання і розмовляли з друзями. Але серйозно ніколи про це не задумувався.

Звичайно, у нас не все гладко в Україні, є багато того, що я б змінив, але хочу жити і розвиватися тут, працювати для рідної землі.

Я б сказав, що зараз світ наскільки йде вперед, що не тільки айтішники можуть працювати дистанційно і заробляти багато. У всіх є можливості, головне бажання і ентузіазм.

Я вважаю, якщо кожен буде працювати на совість в Україні і вкладати частинку себе, то наша держава зовсім скоро стане дуже могутньою.

Переймати досвід за кордоном, щоб покращувати Івано-Франківськ

Я цікавлюся урбаністикою і навіть їздив переймати досвід в різні країни. Найбільше мене вразило те, як в США “кохаються” в бетонах: створюють статуї, громадські простори, місця для відпочинку. Дуже подобається, як все прораховують в Скандинавських країнах. Там все для людей: комфортно, безбар‘єрно, створено на довговічних матеріалах. Навіть кольори використовують м’які, більше до натуральних відтінків.

Мені дуже імпонує ідея пішохідного центру, як у Вроцлаві чи Кракові: там машини можуть заїхати в центральну частину міста, але для того потрібно заплатити за паркування, на цьому можна заробляти гроші і в Івано-Франківську.

Жодного разу не пошкодував, що написав заяву в Українську Галицьку Партію

Зараз я є членом Української Галицької Партії, до цього йшов давно: десь рік тому почав цікавитися політичними партіями і їхньою діяльність. Обирав серед тих, хто мав хорошу репутацію: для мене це було важливо. Адже, моя перша робота була пов‘язана із політикою і я бачив методи і схеми, які використовували тодішні політики, мені це не подобалось.

Я бачив себе в політиці, але не брудній, а тій, що допомагає людям жити краще.

Десь півроку стежив за діяльністю УГП у фейсбуці, відвідував їхні заходи і вирішив, що бачу себе серед цих людей. Після багатьох розмов написав заяву на вступ у партію і жодного разу про це не пошкодував.

Макроідеї для міста

Маю одну глобальну мрію, називаю її макроідеєю — щоб наше покоління заклало в місті великий парк, де можна буде погуляти з собакою, або вийти на барбекю з сім‘єю. Щоб це було не в радянському стилі, а більш модерному — з питними фонтанчиками, тематичними й громадськими просторами.

В Івано-Франківську є також велика проблема із автомобілями — їх дуже багато в центральній частині і не вистачає парковок.

Місто має бути для мешканців, а не для автомобілів. Варто реконструювати площу Ринок на подобі площі Міцкевича, облагородити все, щоб було приємно і для людей, і для продавців.
Звісно до всього потрібно підійти із розумом, навіть змінити схему руху транспорту у центральній частині.

Я вірю, що наше місто має потенціал і може стати кращим, аніж є зараз.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]