Роман Головенко

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Член Ради Київської міської організації Української Галицької Партії,
магістр права Національного університету “Києво-Могилянська Академія”,
працює у галузі надання юридичних послуг та медіа

Ми не живемо за часів Кучми, ми мусимо робити зміни

Роман Головенко – юрист та експерт у медіасфері, київський галичанин та турботливий батько. У його сфері інтересів – шахи, історія та професійна юридична діяльність. Роман мав спільні проекти з Радою Європи та ОБСЄ, був одним із головних експертів Реанімаційного Пакету Реформ і вже протягом тривалого часу тісно співпрацює з Інститутом Масової Інформації. Його тиждень завжди насичений суспільно важливими справами та юридичними договорами, але вихідні він завжди проводить із сім’єю.

Я знаю, як можна залишити те, що тобі не подобається

Мої головні хобі – це шахи та історія. Я колись пробував 1,5 міс вчитися на історичному факультеті у Прикарпатському національному, кинув і наступного року вступив в Могилянку. Мені не сподобалося, але я все одно продовжував любити історію. Просто середовище було трохи іншим. Я не став чекати закінчення 1 курсу, а просто залишив навчання і почав інтенсивно готуватися. Це додало впевненості у своїх силах, бо потім я був четвертий в списку на вступ, при дуже великому конкурсі на одне місце.

Шахами більше під час навчання в університеті захопився, але я більше як аматор: не є професійний гравець, не маю офіційного рейтингу, звань чи щось подібне, але дуже люблю з людьми грати – це цікавіше, аніж з роботами онлайн, наприклад.

Можна сказати, що деякі країни доволі схожі на Україну, а є ті, що відрізняються.

Взагалі я дуже люблю подорожувати, і як правило, подорожую завдяки роботі, дуже багато країн об‘їздив. Був в Катарі, Туреччина, Болгарія, Німеччина, Литва , Польща, Чехія, навіть Швейцарія. Можна порівняти як люди живуть там, яке суспільство там. Можна сказати, що деякі країни доволі схожі на Україну, а є ті, що відрізняються.

Ніхто замість тебе не виховає дитину

Моя робота передбачає багато зустрічей та заходів, як в офісі, так і поза офісом.Зараз я більшість часу співпрацюю з Інститутом масової інформації, але маю й інші проекти, а також партійна діяльність. Але стараюся, щоб усі робочі питання не затягувалися в позаробочий час, бо треба і вдома побути, провести час з родиною. Я вважаю, що дитині потрібно приділяти увагу і ніхто її за тебе не виховає. Ні садочок, ні сусіди чи щось подібне. Навряд чи щось буде добре з цього. Треба спрямовувати свої сили на виховання дітей. Тим більше, вік такий, 3 роки, дитина якраз починає всотувати все у себе.

А чого б я мав виїжджати з України?

Виїжджати з України не планую. Мені тільки клімат не подобається. Трохи незручний.

¾ країн світу живуть так само, як Україна. Тих, хто хоче виїхати з тих країн, що розвиваються в більш розвинуті і економічно потужні дуже багато, але коли ти виїжджаєш – це вже не твоє суспільство, це вже інша культура. А тут моя країна, то чому я її маю залишити напризволяще і йти шукати долі закордоном.

Я себе реалізував тут. Вірю, що багато спеціалістів можуть це зробити в Україні. Я можу себе забезпечити, можу забезпечити свою родину і я можу спробувати щось змінити в цій країні, замість того, щоб все кидати і починати будувати закордоном. Ти не знаєш чи вийде, чи ні і як тебе будуть сприймати. Це наша країна, ми за неї відповідальні. Тут ж не вибирають, так само як не вибирають в якої мами ти народився.

Політичні сили, що є у владі, мене не задовільняють

Треба робити зміни. Зараз наша країна в такому стані, що від того, який напрямок ми оберемо, на скільки якісно будемо проводити зміни – багато що залежить, тобто це не є час застою, коли можна було порівняти з часами Кучми чи щось подібне, де від людей небагато що залежало і змін особливо не було або вони були такі, скажімо, кулуарні, коли суспільство не могло впливати. Чесно кажучи, мене доволі таки не задовольняють ті політичні сили, які представлені зараз у владі і навіть інтелігенція, яка намагається це все у Фейсбуці обговорювати чи якось критикувати, впливати, вона доволі часто не є адекватною, на якихось суб’єктивних речах загострюється увага, замість чогось конкретного. Тому я вирішив піти в Галицьку партію.

Чесно кажучи, мене доволі таки не задовольняють ті політичні сили, які представлені зараз у владі.

Партія наважується говорити людям, що їм самим треба мінятися. Не якийсь патерналізм, що ми прийдемо до влади і вам впаде манна небесна відразу від влади, а говорять люди, що люди самі мусять міняти свою громаду, своє суспільство, мінятися самим, вчитися, набувати досвіду і тільки таким чином ставати успішними і країна буде більш успішною.

Інформаційна грамотність важлива

Я мрію підвищити інформаційну грамотність людей. Просування освіти в плані інформаційної грамотності важливе, бо діти стають дуже залежні від соцмереж, від гаджетів, від всього і вони не можуть нормально спілкуватися і навіть генерувати текст чи якісь меседжі. Вони спілкуються лайками, смайлами, відео. Ми бачимо, що соцмережі дозволяють людьми маніпулювати. Люди обирають своє коло спілкування і не уявляють, що десь можуть бути інші люди. Ці люди в їхній же країні чи в їхній же громаді, але з іншими поглядами, тому трохи інші. З одного боку йде глобалізація, а з другого – відбувається сегрегація. Коли люди мають тільки своє коло спілкування.

Розробники інтернету чи розробники Вікіпедії сподівалися, що люди будуть більше наукою цікавитися, якимись відкриттями і тому подібне, більше розвиватися, а воно все ж таки йде більше в розваги. Я розумію, що така людська натура, але в принципі є ще той фактор, що тиск оточення затягує всіх у це, але є доволі великий відсоток і молодих людей у світі, які готові були б не тільки розваги шукати в інтернеті, але й самим розвиватися. І їх до цього треба підштовхнути.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]