Орест Фільц

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

студент магістерської програми MSc in Innovations and Entrepreneurship Львівської бізнес-школи УКУ

Всюди щось організовую – людей, події

Орест Фільц ще із юності собі шлях прокладає сам. Він міг би перебрати сімейну естафету і стати медиком, але обрав економіку і не боїться пробувати себе у найнепередбачуваніших проектах. Покладається лише на власні знання та вміння. Йому вдається так організувати людей, що події врешті стають знаковими і запам’ятовуються. Форум “Інноваційна весна 2019” на платформі Tech Startup School – це його рук справа. І не тільки!

Поїхав відпочивати, а залишився працювати

Я – з лікарської родини, вчився у хіміко-біологічному ліцеї Львівського фізматліцею, їздив на всеукраїнські турніри з біології. Але ще в школі зрозумів, що медицина – то не моє. І добре, що не пішов у медичний виш, бо я був би поганим студентом і поганим лікарем потім. Не зміг би. Думаю, що лікар має відчувати потребу бути лікарем. Тому в останній рік пішов вчитися у звичайну у школу.  

Я почав працювати у 14 років

Перша робота – офіціант під час “Євро-2012”. Вільно володію німецькою (дякую, 8 школо!), тож не мав проблем. Загалом, я німецькою швидше заговорив, ніж українською. У дитинстві дідусь садив мене, малого, на коліна і говорив зі мною німецькою. Так він навчив мене німецької. 

Потім я працював інструктором зі сплаву на човнах і байдарках по річках України. Це був ще цікавіший досвід. Спершу я поїхав з друзями відпочивати на Дністер. От інструктор мені й запропонував спробувати і себе у якості інструктора. А я ж уперше сплавляюся! Він мені все розказав, а сам сидів, відпочивав і дивився збоку, як я працю. Але в мене виходило! То вже потім я пройшов кваліфікаційні тести і став повноправно працювати. Тоді мені було 16 років і це була класна робота на літо.

Ми організовували корпоративи на річці на 120 людей. Менеджери банків, айтішники і директори  кумедно падали у воду, а за ними за компанію і їх підлеглі, щоб підтримати шефа. Треба було зустріти людей, організувати їх, закупити куліш і шашлик, організувати тир, налити кожному достатню дозу медовухи, сходити в гори і просто всіх розважити. 

У 17 років мав власний коктейль-бар

Ще була така історія, як я пробував стати бізнесменом. І періодично досі пробую. У 17 років ми з товаришем відкрили своє кафе. Друг мав досвід у цій сфері, у нього уже 3 роки успішно працювало одне кафе, тож наступне ми відкрили удвох. У мене не було ніякого досвіду у цій справі, але було купа ентузіазму. Ми вирішили разом зробити щось дуже класне і влаштували коктейль-бар. У підсумку, ми його успішно закрили. Головні причини – відсутність досвіду та брак концепції. З точки зору бізнесу, це була абсолютно провальна ініціатива. Але я радий, що спробував.

Ми робили ремонт самі, малювали стіни, вибирали меблі, барні стійки самі  возили з Епіцентру, складали меню, організовували вечірки… Та я зрозумів, що не можу все робити правильно – і продав свою частку бізнесу.

Встиг побути тютюновим магнатом

Потім я знайшов роботу помічника менеджера у компанії “Фортуна Тютюн”. Йшов працювати не через гроші, хотілося багато чого навчитися. 23 торгові точки – це шалена відповідальність. За 3 місяці мені пропонують підвищення. А мені 19 років! Податкова, ліцензії, медичні книжки і відпустки працівників – все на мені. Роботи було більше ніж багато.

Якось натрапив на виставку тютюнових виробів у Німеччині. Взяв всі свої заощадження, ще трохи у мами попросив і поїхав до Дортмунда на виставку. Відчував себе, як у Космосі! То був інший світ – перші люди у цьому бізнесі, величезне приміщення, як наша “Арена Львів”, і багато новацій. 

Тоді я залучив представників Болгарії та України, і вони мали почати спільний проект. Все було дуже круто, як у фільмах: за мною прислали авто, ми сиділи у пристойному ресторані і погоджували деталі угоди.

Для мене це був цікавий досвід – вивести на український ринок знаного у світі виробника, розвинути дистрибуційну мережу, дати собі раду з податками і персоналом

Угода не відбулася, але це була цікава пригода.

Пробував різні професії. Але попрацювавши, зрозумів, що це не моє. 

Мріяв мати багато друзів і так опинився в УГП

Я побачив фільм “Секрет” і прочитав однойменну книжку Ронди Берн про здатність людини силою думки впливати на реальність. Вирішив випробувати. Я захотів двомісну машину, щоб кататися з дівчиною, кататися по всій країні і не думати про бензин. Ну, не Porsche, але щось солідне. Через деякий час йду працювати торговим представником на “Укррибу” і мені видають службову машину, двомісну Kangoo, робота заправляє, а я катаюся по області по 300-400 км в день і розвиваю мережу. Отак здійснилася моя мрія про мандри.

Наступного разу я по-іншому формулював мрію. Захотів отримати таку роботу, щоб мати півміста друзів. Але це мають бути якісні знайомства з такими людьми, які щось роблять, а не пиво цілими днями п’ють. Не знаю, нащо мені це було потрібно, але я так тоді відчув.

Хотів щось організовувати і прийшов в УГП. Тепер маю багато друзів у кожному районі Львова. Я страшенно задоволений! 

Зараз стараюся бути обережнішим зі своїми бажаннями. Щоб помріяти, треба виїхати десь у Карпати, лягти на полонинці і добре подумати, щоб не помилитися…

Нарешті можу організовувати людей і події!

До липня 2019-ого я працював у Львівській міській раді. Потрапив туди випадково. Я вчився на міжнародній економіці ЛНУ ім. Франка. Одного разу зайшов у міську раду і запитав, як там працює стажування. Мене скерували на стажування в управління інвестицій – дуже круте. Я мав працювати там по півдня, але просиджував у ратуші повноцінний робочий день. Залишився у міській раді і мені доручили організацію форуму Tech Startup School – дуже прогресивного заходу з нетворкінгом, знайомствами та обміном досвідом між студентами, компаніями і дослідниками з університетів. Захід мав бути проведений на найвищому рівні.

Якось так весь час стається, що всюди щось організовую – людей, події. Я нічого такого навмисне не роблю, воно само якось виходить. 

Два місяці ми робили цей форум. А потім я прийшов на партійну вечірку і познайомився із середовищем УГП. І тут почалося! З літа у мене робота зранку до вечора – дзвінки, зустрічі, поїздки… Тут зовсім інша атмосфера ніж у компаніях. Тут всі внутрішні процеси побудовані на довірі і вся робота робиться на високому рівні, немає часу на плітки і з’ясовування стосунків. 

Я працював у штабі Галини Васильченко, допомагав координатору штабу. Завдання були дуже різні, їх спектр постійно розширювався. Було багато такого, чого я не вмів робити раніше, наприклад, розвішувати банери на 12 поверсі, 2 доби без сну відстоювати голоси в ОВК. Не було бюрократії, зі мною радилися, моя думка була важлива і її враховували. Було дуже класно! Не хотілося прощатися.

УГП – це дуже жива структура порівняно з моїми попередніми колективами

Займаюся організацією подій на округах у львівському міському осередку УГП. Зустрічі, знайомства, форуми – команда міського осередку працює як івент-агенція. 

Не сприймаю боїв без правил

Я – кандидат в майстри спорту з карате. З 4 класу батьки віддали мене на карате. Часто їздив на змагання. У нашому клубі тренер – Антон Нікулін. Він нас возив на змагання по всій Європі! 

Дуже люблю лижі. Батьки мене поставили на лижі у 2,5 роки. Відчуваю себе на лижах дуже органічно. Але недавно у мене врізався інший лижник і я травмувався – розірвався меніск. На лижі вже не стаю, тепер катаюся на сноуборді. Використовую кожну нагоду виїхати у гори. Якщо дуже зайнятий, то катаємось з друзями у львівському скейт-парку. 

Не шкодую, що багато всього встиг спробувати. Було непросто поєднувати навчання і роботу, але я би і зараз зробив так само

Пробував бої без правил. Але після перших змагань зрозумів, що не буду тим займатися. Карате – це безконтактні бої, а тут всі заряджені тебе побити. Не хочеться всі органи повідбивати. 

Ще люблю фрісбі і алтімат. Опановую різні методи. 

Тренуюся у спортзалі і роблю зарядку. Відчуваю, що мені вистачає. 

Змушую себе читати. Якщо довго не читаю, то відчуваю себе некомфортно. Цікава література для саморозвитку, останнім часом читаю про вибори і психологію. 

Зараз вступив на магістратуру УКУ, вивчаю інновації та підприємництво. Не мав планів вчитися в УКУ, але багато авторитетних людей рекомендують цей курс. Я відкрив для себе нове середовище інноваційних підприємців і стартаперів під час підготовки форуму, і мені не хочеться з ним прощатися.  

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Report

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]