Назар Барнецький

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Назар Барнецький— геолог за покликанням, адже про це мріяв ще зі школи. Проте, зараз працює фахівцем з нагляду за будівництвом в Департаменті освіти й науки Івано-Франківської міської ради, зокрема дбає про газопостачання освітніх закладів.

Нещодавно приєднався до Української Галицької Партії, бо має інше бачення міста та знає що варто змінити.

Романтика геології

Ще навчаючись у школі, я відчував, що маю нахил до природничих наук, особливо до географії. Коли я навчався в школі, до нас прийшов вимогливий вчитель. Спочатку сприйняв його вороже, але потім вже хотілося тримати планку і почав вчити предмет. А потім вже і самому сподобалось.

У 9 класі виграв олімпіаду з географії і мене запросили у ліцей-інтернат для обдарованих дітей. Тож, я перейшов із сільської школи у ліцей.

Якраз тут я сформувався, як особистість, знайшов друзів, які досі зі мною, з деякими навіть породичались.

Так співпало, що ще під час навчання неподалік мого дому, в Коломийському районі, геологи проводили геолого-геофізичні дослідження, я малий хлопець який любить географію, споглядав, за їх працею: було дуже цікаво.

Тоді ж зрозумів якою буде моя майбутня професія — геолог.

Одразу після закінчення ліцею пішов на навчання в Івано-Франківський національний технічний університет нафти й газу на спеціальність: “Геологія нафти й газу”.

Геолог — це дуже романтична професія, ми їздили в гори, там відбирали зразки гірських порід. Навіть були на експедиції: три тижні провели в Карпатах, проводили дослідження. Той досвід я запам’ятаю на все життя, ми загартовувалися і вчилися на ходу, жили в покинутій базі в горах.

Сім’я і дочка

Під час останнього курсу бакалаврату я почав зустрічатися із дівчиною, тоді ж вирішили одружитися, майже одразу народилася дочка.

Та ми з дружиною вирішили, що я продовжу навчання, щоб отримати повну вищу освіту, а вона буде займатися дитиною.

Той час був надзвичайно складний, адже я працював і паралельно навчався, на вихідних проводив час із сім’єю.

Батьки допомагали нам із дитиною, як могли, за що їм безмежно вдячний.
Через деякий час вирішили орендувати житло і почати жити окремо.
Тоді було важко — зарплати не вистачало, часу теж було мало, але ми це пережили і зараз з полегшенням згадуємо той час.

Якщо говорити про те, який я батько, то дуже м’який, і з кожним роком, здається, стаю все поблажливішим. Колись думав, що буду суворим батьком, але коли дивлюся в очі дочки, то не можу їй відмовити ні в чому.

Існує стереотип, що чоловіки більше хочуть сина, але коли з’являється дочка, то люблять її більше всього на світі.

Менеджерські навики та перші проєкти

Перша серйозна робота була на підприємстві “Івано-Франківськгаз”. Спочатку влаштувався звичайним контролером, пізніше, коли відбулася реорганізація великого відділу і його розбили на окремі, то мене “помітило” керівництво. Вони побачили, що я відповідальний і довірили мені складнішу роботу — заступником керівниці відділу.

На цій посаді я пропрацював близько двох років: це був цікавий досвід, але мені хотілося розвитку, в тому числі й фінансового.

Саме, тому коли мені запропонували піти на співбесіду в Департамент освіти та науки – я погодився. Рішення щодо зміни роботи далося дуже важко, адже за цей час колектив зблизився.

Але, наступив час рухатися кар’єрною драбиною, тож рішення було прийнято — я перейшов на нову роботу.

Якщо на попередній посаді потрібно було мати знання тільки в одній сфері, то тут мені доводиться бути всюди і розбиратися з усім — зараз у мене набагато ширший спектр обов”язків.

Нове бачення Франківська

Оскільки, я більше двох років працюю в підрозділі місцевого самоврядування, бачу багато аспектів, які б варто змінити.

Я вважаю, що для якісного управління потрібно застосовувати нові підходи.
Саме тому, коли мав змогу долучитися до написання програми та розповісти про своє бачення міста, то з радістю погодився на розмову із представниками Української Галицької Партії.

Ми розробили план, я поділився ідеями. І вважаю, що мені дуже пощастило із партією — команда додає мені натхнення та вносить трохи позитивного драйву.

Виклики для міста

Мене, як водія, останнім часом дуже непокоїть ситуація із корками в місті. Декілька років назад ситуація була менша проблемна, зараз же бачу що з кожним роком стає все критичнішою

Причиною цього вважаю негармонійний розвиток міста — справа в тому, що останнім часом Івано-Франківськ дуже щільно забудовують (2 місце за темпами забудови в Україні), відповідно, кількість мешканців збільшується. Практично у кожного другого є авто. Завдяки цьому, дорожні розв’язки не справляються з потоком автомобілей.

Вирішення проблеми бачу розвантаженні центральної частину міста , створенні модернових та більш логічних дорожніх розв’язок, побудові нового моста в Пасічній.

Окрім того, вважаю, що до господарських питань багатоповерхівок чи закладів освіти потрібно підходити комплексно та системно — не просто пофарбувати фасад, а насамперед вирішувати проблеми з інженерними мережами: дощова та фекальна каналізації, систем опалення, заміна дахового перекриття.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]