Марічка Карабин

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

28 років;
історик, менеджер,
займається фітнесом

Намет УГП відіграв важливу роль

Марічка – амбітна дівчина з цікавими ідеями та нестримною енергією до життя. Вона працює у міжнародних проектах, займається фітнесом і тай-бо, наважилася змінити університет, бо відчула, що професія має значення. Марічка познайомилася з активістами УГП, довго приглядалася і врешті вирішила вступити у партію. Пропонуємо познайомитися з нею ближче.

Змінила університет, бо відчула потребу

Я родом із Львівщини. Навчалася у Бродах, згодом – у Відкритому Міжнародному Університеті “Україна” на юридичному факультеті. Але потім мої погляди змінилися, і я вступила на історичний факультет Тернопільського національного педагогічного університету. Після закінчення навчального закладу працювала вчителем історії та права у Бродах. Далі почала шукати себе у різних напрямках: працювала адміністратором інтернет-магазину, пробувала свої сили у галузі реклами, менеджменту, копірайтерства.

Волонтерство як частинка мене

Зараз зі своїми друзями працюю над деякими закордонними проектами, що стосуються освітньої галузі, молодіжно-розважального напрямку. Зазвичай це організація заходів, невеликих фестивалів. Під час навчання я долучалася до волонтерських акцій, брала участь у заходах, які організовувала ГО “Файне місто”. Я брала участь в екологічних акціях (“Let’s do it, Ukraine”), акціях милосердя. Для мене волонтерство – це частина життя.

Фітнес і тай-бо надихають

У вільний час я займаюся фітнесом, ходжу на аеробіку, займаюся тай-бо, трошки пробую малювати. Крім спорту, люблю музику, хоча не займаюся професійно. Зате люблю “фестивалити”, мандрувати Україною. Думаю, що передовсім маємо пізнавати Україну. Подумайте, наша земля – така багата, велика і красива. Не маємо права ігнорувати наші пам’ятки культури, не популяризувати їх. Поміж іншого, проводжу час з друзями та їжджу у Броди. Вдома робота на землі – це панацея від багатьох бід та щоденної рутини.

Бо політика – це таки моє

Для мене 2017 рік став переломним: я часто змінювала місця роботи через їх неперспективність, через неможливість впровадити зміни на місцях. Людині необхідно шукати себе, щось змінювати, бо життя проходить, а тоді залишаєшся наодинці зі своїми проблемами і усвідомлюєш, що винний в них лише ти. От в політиці я бачу, що потрібні нові люди, які бачать нагальні проблеми, які відповідають викликам часу, які здатні реагувати на зміни у суспільстві. Знаєте, я зрозуміла, що політика – це таки моє, що тут знайти свою нішу і щось робити корисне у мене все-таки вийде. А сьогодні політика надзвичайно гнучка.

От в політиці я бачу, що потрібні нові люди, які бачать нагальні проблеми, які відповідають викликам часу, які здатні реагувати на зміни у суспільстві.

 

Молодь масово їде закордон – це біда

Війна деструктуризувала економіку України, спричинала ряд супутніх проблем, економічних, політичних, соціальних. Це одна з найгостріших проблем сьогодення. Масовий виїзд молоді за кордон – наслідок війни і десь передумова економічного занепаду України. Молодь не знаходить себе, працює за малу зарплатню, що не здатна забезпечити їх потреби. Це ж також велике лихо, передовсім моральне, а відтак і соціальне. І якщо сьогодні наслідки цього процесу ще не такі відчутні для українців, то через кілька років це може призвести до непоправної біди.

Політична партія як суцільна темрява – це зле

Систему освіти потрібно докорінно змінювати вже зараз. Ми бачимо, що після 11 років, як показують медичні довідки, дитина має проблеми зі здоров’ям, починаючи від сколіозу і закінчуючи проблемами із зором. Треба зменшити навантаження, якось розвантажити систему освіти і дати дитині більше практичних навичок, які вона змогла б застосовувати у житті і стати гармонійною особистістю. Вважаю, що мусимо змінити систему влади, систему відносин між народом і політиками, оскільки, як показують теперішні реалії, сполучення “політичні партії” має негативну конотацію. Нині політична партія як суцільна темрява: немає справжнього діалогу між владою та людьми, а інтеракція необхідна.

Треба зменшити навантаження, якось розвантажити систему освіти і дати дитині більше практичних навичок, які вона змогла б застосовувати у житті і стати гармонійною особистістю.

Я ще не розчарувалась

Я залишаюся тут, в Тернополі, хоча, насправді, не виключаю варіант виїзду закордон, бо якщо не ставити райдужних та ідеалістичних перспектив, то всяке може бути. Чому люди виїжджають? Потрібні гроші, коли з’являються діти, сім’я, адже їх потрібно забезпечувати. Я вважаю, є ще можливості, які дозволять змінити нашу країну. Тому я ще прагну щось переінакшити, я ще не розчарувалась.

Батьки розлучилися, і я перестала бути ідеалістом

Найцінніші уроки, мабуть, мені дало закінчення університету, вихід на роботу за спеціальністю – я зрозуміла, що це не моє. Воно мене поставило на землю. А тоді ще й мої батьки розлучилися. Це, мабуть, був ключовий момент, який став спонукою до дії, дав розуміння, що я сама відповідаю за своє життя. Як не дивно, але такий злам на мене вплинув добре. Я вже не так залежу від людей, бачу, що людина повинна сама планувати своє життя і відповідати за свої дії. Тому такі події треба сприймати з належністю: є сила, є моральні цінності і вони дозволять перебороти будь-яку проблему.

Злагоджена команда може перевернути хоч три всесвіти поспіль

Кілька сотень активних людей можуть змінити країну, адже роль відіграють на кількісні показники, а якісні. Якщо збереться хороша, злагоджена команда, вона може перевернути хоч три всесвіти поспіль. Насправді, політикою не має займатися дуже багато людей, суспільство не має бути заполітизоване, люди мають робити свою роботу, а політикою має займатися невеликий відсоток людей. Як пришвидшити цей процес? Мабуть, просто не треба бути байдужим, не треба боятися. Це основний мотив. А далі механізм сам почне працювати.

Насправді, політикою не має займатися дуже багато людей, суспільство не має бути заполітизоване

Заповнила анкету, а мені, на диво, передзвонили

Про УГП я дізналася від своїх друзів. Спочатку я просто йшла по вулиці і побачила свого знайомого, який стояв у палатці УГП і запропонував мені заповнити анкету про зміни, які потрібні у Тернополі. Я її заповнила, потім до мене зателефонували з Галицької партії. Це ж означає, що з тими анкетами хтось працює, хтось їх аналізує, а не просто збирає для загальної кількості. Мені запропонували зайти в офіс, поговорити. Це було ще минулого року, тоді не було часу, були проблеми з роботою, я була трішки зайнята, щоби одразу включитися в роботу. Мені сподобалося, але я ще дещо вагалася, думала моє-не моє. А цього року я остаточно переконалася в тому, що УГП – це люди, з якими мені далі працювати, розвиватися, змінюватися.

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]