fbpx

Ірина Бек

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Голова Львівської міської організації УГП,
директорка навчальних програм управлінського розвитку Інституту лідерства та управління Українського католицького університету,
експерт УГП з питань освіти.

Якщо хочеш зробити щось добре для своїх дітей, то зроби це для всіх дітей України – ось правило життя Іри Бек. Ірина Бек – тричі мама. Вона не шукає можливостей відправити своїх дітей у модні лондонські коледжі, а робить все для того, щоб освіта в Україні змінювалася за кращими світовими зразками. Саме тому Ірина очолила освітню експертну групу УГП і творить зміни, які можуть зробити українську освіту конкурентною. 

У мене є суперсила

Я можу легко працювати над різними темами і в різних галузях. Це моя “суперсила”. Свого часу я не побоялася з громадської сфери переключитися на бізнес, з бізнесу – на політику. І не шкодую. Вважаю, це корисне вміння у сучасному світі. Так легше вирішувати складні ситуації, який сьогодні вистачає у всіх сферах.

Я була викладачкою на кафедрі соціології та соціальної роботи НУ “Львівська Політехніка”, викладачкою управлінських курсів кафедри соціальної педагогіки УКУ.

Пройшла шлях від фахівця початкової ланки до середнього управлінця і стала провідним фахівцем відділу мерчандайзингу в одній з провідних торгових мереж.

Досі є членом ГО “Оселя”, яка займається соціалізацією малозабезпечених. Тут ми не просто даємо людині соціальну допомогу, а й можливість працювати і залишатися повноцінним членом суспільства. Це єдина організація в Україні, яка має таку модель. Ми позичили її у світового руху “Емаус”. 

Найважливіші зміни – це зміни мислення

Маю цікавий досвід керівника навчальних програм управлінського розвитку у громадському секторі в Інституті лідерства УКУ. Тут зрозуміла силу змін для окремої людини і для країни. Змінювати суспільство – це завжди спочатку змінювати мислення. Цей напрям дуже відрізняється від бізнесу і політики, бо тут завжди задіяні  небайдужі люди. Комусь бракує інфраструктури для мам, комусь парку біля дому, комусь потрібна парковка. Це люди, які свою енергію скеровують для блага всіх. І це чудово, що такі є в Україні. Їх треба об’єднувати, будувати місточки співпраці між ними, щоб змін було більше.

 

Ще один мій успіх – створення ОСББ

Несподівано для себе стала його головою. Тут дуже важливо вже на початках створити однорідне середовище однодумців, які мають сміливість взяти на себе відповідальність за свій будинок. Зазвичай, у багатоповерхівках живуть дуже різні ментально люди, всі хочуть змін, але не хочуть нічого для того робити. Кожен має своє уявлення про необхідні зміни. Є ще така категорія, яка не може позбутися патерналізму і все ще чекає, що хтось прийде і щось зробить за них. Різні люди, різний рівень свідомості, різні типи мислення. Об’єднати їх – то був для мене справжній челендж. Незнання законодавства у житловій сфері, як працює система каналізації чи опалення, потреба залучити кожного  – це було завданням і викликом для мене. І я це змогла.

Людина більше цінує не те, що отримує, а те,
що роблять для спільного блага її знайомі,
сусіди і вона сама

Сьогодні для моїх сусідів полагодити дверну ручку чи прийти на толоку і прибрати територію біля будинку – запросто! Людина більше цінує не те, що отримує, а те, що роблять для спільного блага її знайомі, сусіди і вона сама. Мешканці нашого будинку це відчули.

Освіта змінює все

Освіта є цінністю, в яку я вірю. Це запорука розвитку країни. Я мама трьох дітей, і хочу, щоб освіта стала для них добрим стартом у майбутнє. Мій тато викладає в університеті, тож проблеми освіти з дитинства були і моїми проблемами, розуміла їх дуже глибоко.

Ми ніби маємо великий показник людей із вищою освітою (80%). Такого немає навіть у Європі, у них лише 30-40%. Корупція, низька якість навчання дають низький потенціал для самореалізації випускників українських вишів. 

З травня 2017-ого я очолила освітню експертну групу УГП. З того часу ми напрацювали пропозиції для системних змін у садочках, рішення, що стосуються шкільного харчування, профільної школи, реформи ПТУ тощо.

Щоб дізнатися, як працюють реформи зсередини, треба їх і знати зсередини. Тому ми відвідали Фінляндію, країну, освітню систему якої весь світ вважає однією з найпрогресивніших. Побували в навчальних закладах різного рівня: від садочків до університетів. За тиждень відвідали у Фінляндії заклади освіти всіх рівнів і навіть департамент освіти у місті Гуйттінен. В садочку там є маленька дитяча кухня, вони варять, миють, різні роботи виконують. Вони вчаться, бавлячись.

Це те, що вже працює, і те, що ми хотіли б побудувати в Україні

Діти у Фінляндії мають рукоділля і фізкультуру, багато і за будь-якої погоди гуляють на природі. Нова освітня програма, запроваджена 2016 року, передбачає, що кожну дитину треба запитати, чим вона бажає займатися в садочку. В приміщенні групи на стіні висить дерево бажань, на листочках якого діти висловлюють свої побажання, а вчителі, наскільки можуть, їх втілюють. Якщо місця у міському садочку дитині не вистачає, муніципалітет оплачує їй перебування у приватному садочку. Чому б такому не бути і в нас?  У Фінляндії бути вчителем не просто почесно, але й дуже престижно. Його заробітна плата біля 3500 євро. В університеті Гельсінкі при вступі на педагогічний факультет завжди величезний конкурс – 20 осіб на місце. Це те, що вже працює, і те, що ми хотіли б побудувати в Україні.

Освіта може бути сучасною і креативною.
Просто її треба такою зробити. 

Ми навіть спробували щось подібне у нас. З Наталею Піпою провели шкільний урок у лісі. Хотілося довести і дітям, і педагогам, що вчитися можна цікаво. Провели урок на першій екостежці Львова в сихівському лісі. То було пробне навчання для учнів 3-6 класів. Ми розказали всю правду про те, чому наша білка насправді не є білкою і як називаються ці звірі, як сойка причетна до кількості дубів у лісах, чому по Сихову має їздити не більше 150 автівок, скільки років потрібно сидіти насінню у землі, щоб із нього виліз первоцвіт… І це було цікаво всім – і вчителям, і дітям. Можна так вчитися!

Нам багато вдалося!

Освітній групі УГП вдалося розробляти ефективні новації у Львові в складі робочих груп при міській і обласній радах. Тішуся, що наші ідеї про принцип “гроші за дитиною”, блокчейн у е-черзі в садочки знайшли розуміння у Львівській міській раді. Їх визнали життєздатними. Зараз ще багато треба зробити технологічних речей, щоб усе запрацювало, але перші кроки зроблено і дороги назад немає. 

Хочеться і в нас таке зробити

Найдальша точка планета, де я була, – італійський острів Лампедуза у Середземному морі. Там я вчилася, як можна адаптувати переселенців, як впроваджувати рішення про міжнародну політику. На Лампедузі дуже багато біженців, вони мандрують туди саморобними кораблями. Тож є досвід, що робити з потоками переміщених людей. На острові добре організована інфраструктура для людей без домівки. 

Мені сподобалася Аланди у Фінляндії. Острови з усіх боків оточені водою, відокремлені від інших, в них свій муніципалітет, така собі повна ізоляція самостійність. 

Мені подобаються маленькі французькі містечка. В них досі на парканах – ковані елементи на тему виду діяльності їх предків (у ковалів – молот, виноград – у виноробів). Історія свого роду у мешканців малих фінських міст – як справа честі для кожного.

Зазвичай, коли ми з сім’єю подорожуємо, то не користуємося послугами турагентств. Усі п’ятеро сідаємо в авто і їдемо. Це дає можливість побачити набагато більше автентичного, справжнього, цікавого. Бо переважно легенди для туристів неправдиві. Ми всі маємо свій матеріал для пізнання: хтось колекціонує враження про нові місця, яких не бачив раніше, хтось відкриває нові традиції, а хтось – матеріальні речі, яких в Україні немає. Місцева культура відчувається, коли їздиш громадським транспортом, коли ти з людьми на вулицях. У такий спосіб можеш відчути те, чого тобі бракує вдома, і ти хочеш зробити таке вдома.

Мій найважливіший проект – моя сім’я

Звідси – всі решта успіхів. Мій звичайний день починається з усмішки моїх дітей. Це те, що завжди дає енергію на весь день. Чим займається весь день голова міської організації Української Галицької Партії у Львові? Зараз, зокрема, плануємо з колегами нові події, роблю графік зустрічей освітньої групи з громадськими діячами, зовнішніми освітніми експертами, мешканцями. Є багато соцмереж,  де зручно вирішувати багато робочих завдань у режимі мультизадачності. Телефонних розмов теж ніхто не відміняв, є дуже багато зустрічей і переговорів, націлених у майбутнє.

 

Ми намагаємося просто побути разом, поспілкуватися без поспіху

А на вихідні їдемо з дітьми до батьків. Коли тиждень насичений, то на родину не дуже є час. Але ми намагаємося просто побути разом, поспілкуватися без поспіху. Стараємося змінити оточення, виїхати за місто, щоб не було спокуси щось “доробити на вихідних”. Я розумію, що людям, які працюють з людьми, дуже важливо зарядитися новою енергією, щоб віддавати її увесь наступний тиждень. 

ПОВІДОМИТИ ПРО ПОМИЛКУ

[recaptcha]

Report

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]