Що ми залишимо дітям?

Історичний центр Львова руйнують хаотичними забудовами

Нещадну війну скандальним забудовникам у Львові оголошують багато партій, громадських організацій та навіть міська влада. На словах усе просто. Але хто веде цю війну насправді? – Ті мешканці довколишніх будинків, котрим це найбільше болить та горстка громадських активістів?

Історія боротьби

Українська Галицька Партія виступає за збереження архітектурної спадщини міста. Від лютого партійці спробували боротися за майже 150-літній будинок на розі Чайковського-Стефаника. Голова фракції УГП у міській раді, член комісії архітектури, містобудування та охорони історичного середовища Тарас Чолій звернув увагу на підозрілу діяльність, як тільки будівлю обгородили металевим парканом, не вивісивши жодного паспорта об’єкта. Відреагувавши на звернення активістів, він особисто перевірив, що ж там діється. Відсутність документів, провокативна поведінка працівників, нещадна швидка руйнація забудови і виявлений попередній інтернет-продаж квартир у вже намальованому на цьому місці житловому будинку, спонукав депутата викликати поліцію і подати до суду. Партійці організували зустріч мешканців, чиновників та журналістів на Чайковського, 31, але туди не прийшли ані головний архітектор міста Юліан Чаплінський, ані керівник управління охорони історичного середовища ЛМР Лілія Онищенко-Швець.

Чайковського1Призупинити будівельні роботи на вимогу Галицької партії суд відмовився, аргументуючи це тим, що Державно архітектурно-будівельна інспекція до того вже двічі видавала такі приписи забудовнику. Звісно, їх ніхто не взяв до уваги. У відповіді на звернення депутата, департамент архітектури та розвитку містобудування ЛОДА визнав, що жодного погодження будівництва з Міністерством культури України не було. Більше того – виявилося, що лист управління охорони історичного середовища, яким володіє забудовник, підроблений. Тож міська рада відразу в усіх ЗМІ голосно оголосила, що подає до суду, проте… такого позову на забудовника, як з’ясувалося, досі нема. ЛМР виступає лише третьою стороною у позові Тараса Чолія до ДАБІ, в якому депутат вимагає скасувати надану забудовнику декларацію про початок будівельних робіт по вулиці Чайковського, 31. Судове засідання у цій справі відбулося 6 квітня, наступне перенесли на 18-те число.

«Мало того, що без належних дозволів зруйнували старий будинок в межах історичного ареалу Львова, за 100 метрів від бібліотеки ім. В. Стефаника, яка є пам’яткою архітектури національного значення. Є певні формули розрахунку інсоляційних норм, за якими сонце має потрапляти у кожне вікно будинку не менше, ніж 2 години в день. Якщо на Чайковського збудують 6 поверхів, як уже заявлено в документації, то мешканці сусідніх будинків сонця не бачитимуть взагалі», – пояснюють архітектори.

Вакханалія всюди, але…

Львів – не єдина жертва вакханалії забудовників. Саботаж міських та державних установ щодо протидії незаконним забудовам, на жаль, процвітає всюди. Але саме львівська та чернівецька історичні забудови найменше знищені Другою світовою війною. Тому саме тут надто очевидними стають нові будинки-потвори.

12966422_1168048923227628_983314677_nЛьвівські чиновники порушення забудовників, нібито, визнають, але, найчастіше, реагують на них хіба що, вносячи нові позначки на створену в ЛМР інтерактивну карту скандальних забудов; ДАБІ багато разів приписує призупинити будівництво, але ніхто її не слухає, (та й вона сама не контролює виконання своїх вказівок); місцева архітектурно-будівельна інспекція досі не створена, а суди своїми рішеннями змушують вводити скандальні новобуди-потвори у експлуатацію. Як це сталося у січні на вулиці Снопківській, 18-а.

Єдиним законом для забудовників у Львові активісти називають грошову вигоду. Тому будь-яка реконструкція завершується руйнацією старого, зведенням нових будинків або добудовою мансард чи інших дивних надбудов. Попередньо задекларовані як офісні центри, будинки в історичній частині міста нахабно перетворюються у житлові. Фахівці стверджують, що будівництво житла у Львові є однією зі сфер діяльності, яка дозволяє забудовникам заробляти 300% від вкладених грошей. До прикладу, собівартість м² житла на Чайковського, 31 – близько 300 доларів, а попередній продаж, яким власники, найпевніше, пробували прозондувати ринок, передбачав ціну – по 1200 доларів за м². Зрозуміло, якщо ти – забудовник, і якщо маєш різницю у 1000 доларів на одному квадратному метрі, то в Україні можеш собі дозволити купити будь-якого чиновника чи суддю.

От і виходить так, що компанія-забудовник, яка давно вплутана в десятки будівельних скандалів, – і не лише у Львові, а й у столиці, – у Львівській міській раді отримує найбільше ділянок і дозволів на будівництво. А купуючи житло для військових-учасників АТО, посадовці Ратуші знову віддають перевагу тільки цій фірмі.

Що ж робити?

В Європі ціни на нерухомість приблизно такі, як і в Україні. Але там чітко працює система покарань за порушення будівельних норм. Також європейці велику увагу звертають на результати громадських обговорень. В Україні, в умовах нинішнього правового нігілізму, громадські обговорення – річ ненадійна, а їхні рішення часто нав’язані зверху.imgonline-com-ua-dexifdfd30Hd7kokZ

Історія лічниці на Озаркевича, зруйнованого будинку композитора Ярославенка та сумна доля інших подібних львівських пам’яток свідчить хіба про те, що зупинити забудовників (а разом із тим саботаж міської ради, ДАБІ і судів) можуть хіба що небайдужі громадські активісти. До того ж у формі, що сусідує з методами громадської непокори, і балансує на межі законності.

Тарас Чолій, голова фракції УГП у міській раді:

«Сьогодні відбувається тотальне нищення Львова. Особливо, у центральній частині міста, де руйнують старі кам’яниці та будують новітні архітектурні потвори, щоб просто заробити гроші. Ніхто не думає про простір міста загалом чи про людей, які живуть у будинках поблизу, чи тих, які житимуть у цих, низької якості нових будинках. Ніхто не думає, яке навантаження на мікрорайон додає новий житловий будинок: потрібно місця для паркування, потрібні нові мережі, додаткові місця для дітей у садочках та школах… Ми, як партія, абсолютно солідарні з більшістю думаючих львів’ян і виступаємо категорично проти такого нищення Львова. Ситуацію можна виправити тільки небайдужістю кожного. Але часто люди реагують на дії забудовників уже тоді, коли нема чого рятувати. Це тягнеться з радянських часів, коли когось вивозили в Сибір, а інший думав: «Лиш би не мене». Тоді була загроза смерті або репресій. Тоді ще можна було зрозуміти людей. Шкода, що зараз, коли руйнують історичний центр Львова, так мало людей розуміють, яка це шкода для всіх нас. Та мала горстка громадських активістів, хоч і постійно судиться з забудовниками, але не може вирішити проблему системно. Тому ми будемо ініціювати введення мораторію на забудову в зоні ЮНЕСКО у Львові. Це зараз конче необхідно, як накласти джгут на рану, з якої тече кров».  

Андрій Филик

Останні відео

Ми у Facebook

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!