Галина Іваніцька: “Мрію, щоб мої картини зупиняли жінок перед страшним кроком”

День сім’ї – чудова нагода познайомити вас із Галиною Іваніцькою. Жінкою, яка виховує 6 дітей, працює, малює картини про дітей-янголів та прийшла в Українську Галицьку Партію. Пані Галина розповідає, що її сім’я – це щастя та сила. Про незвичну творчість, взаємовідносини у великій сім’ї та рецепти щастя – у розмові.

Росту разом з дітьми. Мені з дітьми дуже добре. Звісно, бувають труднощі, але нам допомагає Бог. Знаєте, кажуть, що коли Господь дає дитину, то дає і сил її ростити. Уявляєте, яка та сила у мене помножена?! Щоб було легко і щоб все встигати з великою сім’єю, то разом з дітьми треба рости. Мені потрібно бути і дорослою, і меншою, і зовсім маленькою. І казки читаю, і підліткову літературу. Найголовніше – це багато спілкуватися з дітьми, зважати на їх настрій, розуміти ті теми, які їм цікаві.

А вдома – головна мама. Діти мене слухають. Роблять все, про що мама просить. Я привчаю їх до самостійності, бути самозарадними.Вони самі між собою домовляються і ділять обов’язки. Виконання онлайн-уроків я контролюю, бо домашня обстановка дітей розслабляє. Звісно, чоловік допомагає мені, завжди підставляє плече. Бо ж, окрім домашніх обов’язків, я ходжу на роботу. Знаєте, діти дають мені можливість працювати, реалізовувати себе. 

Цифри про аборти – шокували. Малювати я почала давно, хоча спеціальної освіти не маю. З-під пензля завжди виходили казкові істоти, пейзажні замальовки. Але одного разу я натрапила на статистику про аборти. У тексті писали, що абортами вбили 45 тисяч діток, і це лише офіційні цифри. Мене це, м’яко кажучи, шокувало. Ця тема не давала мені спокою, я багато думала над нею. І от почали народжуватися малюнки із зображеннями дітей-ангеликів.

Ангели, бо живуть на небі. Думаю, що дітки, яким не дали шансу на життя, зараз  у раю. Тільки подумайте, вони ж могли бути музикантами, квітникарями, лікарями, вчителями. Вони могли просто жити. Знайома жінка, яка пережила цей досвід, неодноразово розповідала мені, що їй сниться маля і говорить: “Мамо, мені потрібно було зовсім мало”. Уявляєте? Жінки живуть життя з тими травмами. Жінки можуть сприймати аборт як спосіб вирішення проблеми, але насправді їх лише більшає. Я не осуджую таких жінок, навпаки – їм ніхто не допомагав зрозуміти проблему. Це є і біда нашої держави, яка мала б надавати жінкам, що потрапили у складні обставини,  психологічну підтримку.

Дітям не дали шансу на життя. Я намагаюся своїм життям показувати, що діти не додають батькам проблем. Їх потрібно лише любити, розуміти, спілкуватися з ними. Це ж маленькі люди. Я теж із багатодітної сім’ї, нас було 11. Коли народжувала найстаршу Марійку, то було страшно. Знаєте, вперше завжди лячно: нові обов’язки, зміни усталеного ритму життя, але з часом я звикла і усвідомила. От часто думаю собі, солдати на війні мають зброю, щоб захищати своє життя, а ті дітки, які загинули від абортів, зовсім не мали шансу жити, вони не могли себе захистити. Це, найменшою мірою, несправедливо.

За кожним малюнком – людський біль. З дітьми спілкуюся на тему абортів. Пояснюю їм, про причини та наслідки. Моя родина з розумінням ставиться до такої творчості. Бо, знаєте, картини – життєствердні на вигляд, з усміхненими дітьми, а за кожною зображеною дитиною стоїть, насправді, шалений біль і глибока травма її батьків.

Нехай ці картини додають віри жінкам. Я вже організовувала виставку цих малюнків у церкві Святого Володимира у Березовиці. Діти з парафії підготували такий гарний виступ. Ця тема актуальна сьогодні, тому її потрібно розвивати. Я хочу, щоб мої малюнки жили, хочу робити виставки. Якщо хоча б одну жінку вони змусять задуматися і зупинитися перед кроком аборту – буду безмежно вдячна Богу.

Останні відео

Ми у Facebook

Дякуємо, ваше повідомлення відправленно!

Форма замовлення!

[recaptcha]